Китай отримав сучасну палубну авіацію завдяки Україні і всупереч Росії, - експерт

Китайський винищувач J-15 Flying Shark, який став основою китайської палубної авіації, з'явився завдяки недобудованому прототипу радянського Су-33, що після розпаду СРСР опинився в Україні. Про це в матеріалі для видання 19FortyFive пише експерт з питань національної безпеки Брендон Вайхерт.

Автор зазначає, що сьогодні увага світу здебільшого прикута до стрімкого розвитку китайського флоту, однак не менш важливу роль відіграли літаки, які зробили авіаносці боєздатними. За словами Вайхерта, саме J-15 став тим літаком, без якого програма китайських авіаносців навряд чи досягла б нинішнього рівня.

Як йдеться у публікації, ще у 1990-х роках Пекін розпочав масштабну модернізацію своїх збройних сил і прагнув створити океанський флот, здатний конкурувати зі США. Для цього Китаю був потрібен сучасний палубний винищувач. Найбільш відповідним варіантом тоді був радянсько-російський Су-33 – палубна модифікація Су-27.

Втім, Москва відмовилася продавати ці літаки Китаю. Причиною стали побоювання, що Пекін повторить ситуацію із Су-27, коли після отримання ліцензії китайська сторона створила власний винищувач J-11, який, за оцінкою Росії, був результатом зворотного проєктування. Росія погоджувалася лише на велике замовлення Су-33, однак Китай відкинув такі умови.

Після цього, розповідає автор, Пекін знайшов інший шлях. Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала низку недобудованих зразків військової техніки, серед яких був прототип Су-33 T-10K-3. Близько 2001 року Китай придбав цей літак, заплативши за нього, за наявними даними, лише кілька мільйонів доларів.

За словами Вайхерта, отриманий прототип дав китайським інженерам доступ до конструктивних особливостей літака, включаючи аеродинаміку, посилене шасі для посадки на авіаносець, складні крила, гальмівний гак та інші інженерні рішення. У поєднанні з досвідом виробництва J-11 це дозволило Китаю усунути ключові технологічні прогалини.

При цьому автор наголошує, що J-15 не став повною копією Су-33. Китайські інженери замінили більшість електроніки, встановили власні радари, системи радіоелектронної боротьби, програмне забезпечення та згодом перейшли з російських двигунів АЛ-31 на двигуни китайського виробництва сімейства WS-10.

Перші модифікації J-15 мали низку технічних проблем, зокрема із системами керування польотом та надійністю. Крім того, значним обмеженням стали перші китайські авіаносці Liaoning і Shandong, які використовували трамплінний спосіб запуску літаків. Через це винищувачі були змушені злітати зі зменшеним запасом пального або озброєння.

Ситуація змінилася із появою нового китайського авіаносця Fujian, оснащеного електромагнітними катапультами, які дозволяють запускати літаки з більшим бойовим навантаженням.

Підсумовуючи, автор доходить висновку, що небажання Росії продавати Су-33 зрештою лише прискорило військово-технологічну незалежність Китаю. Однак без українського прототипа нічого б цього взагалі не було б.

"Для Пекіна цей недобудований прототип став однією з найважливіших військових угод епохи після завершення холодної війни. Без J-15 програма китайських авіаносців навряд чи змогла б перетворитися на ту силу, якою вона є сьогодні", - наголошує експерт.

Як писав УНІАН, попри провал бліцкригу в Україні, Росія так і не застосувала ядерну зброю проти ЗСУ. На думку китайських аналітиків, це свідчить про її обмежену практичну цінність у сучасній війні. Разом з тим ядерна зброя залишається інструментом саме стратегічного стримування, не дозволяючи НАТО втрутитися у війну.

Також ми розповідали, що вже за 2–3 місяці Україна може отримати лазерну зброю для боротьби з повітряними цілями. В ЗСУ кажуть, що ці системи вже здатні збивати FPV-дрони та працюють над перехопленням "шахедів".