Інструменти для отримання публічної інформації: звернення та запит на інформацію

Керуючись ст. 5 Закону України “Про інформацію” – кожен має право на інформацію, тобто можливість вільного одержання, поширення, зберігання, та й будь-якого використання її – з метою реалізації прав, інтересів та свобод. У публічній сфері, особливо у сфері правовідносин із державою - це право набуває ЩЕ більшого значення. На рівні Основного Закону встановлено право на збирання та поширення інформації (керуючись свободою вираження думок, свободою слова – стаття 34 Конституції), обов’язок держави забезпечувати інфобезпеку (стаття 17), а деяка публічна інформація, як то - про стан екології, про якість предметів побуту і харчових продуктів, взагалі ніким не може бути засекречена.

Основними інструментами кожного громадянина, у реалізації цих можливостей – стали звернення громадян і запит на публічну інформацію – тож пропоную розглянути їх відмінність та практичні поради для застосування.

Зміст:

• Що становить публічну інформацію?
• Яка ж інфо має оприлюднюватись?
• Порівняння цих двух інструментів
• Запит про надання публічної інформації: зразок
• Коли орган влади може відмовити в наданні публічної інформації
• Права громадян, щодо запиту і звернення, в розрізі практики ЄСПЛ

Що становить публічну інформацію?

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (№2939-VI) від 13.01.2011 р. (надалі – «Закон №2939») визначає публічну інформацію як зафіксовану (задокументовану) будь-якими засобами інформацію яка отримана або створена внаслідок виконання суб'єктами владних повноважень (надалі – також «СВП») своїх обов'язків і знаходиться у їх володінні, або володінні інших розпорядників публічної інформації. Така інформація має бути доступною, крім деяких, законодавчих виключень. Які це виключення:

- якщо це конфіденційна інформація (такою є інформація, до якої доступ обмежено юрособою чи фізособою, а не СВП), або ж таємна інформація (розголошення якої може завдати шкоди особам або ж державі - тобто містить охоронювану законом таємницю, наприклад: державну, банківську, таємницю досудового розслідування тощо) або ж службова інформація (тобто внутрівідомча кореспонденція, зокрема, щодо розробки напряму діяльності або здійснення контрольно-наглядових функцій установи, прийняття певних рішень передуючих публ. обговоренням; чи такі відомості, що зібрані у сфері оборони країни, або ж в процесі контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності, і такі не віднесено до державної таємниці).

1. якщо доступ до неї обмежено, виключно:
2. в інтересах нацбезпеки, територіальної цілісності України або громадського порядку;
3. для запобігання кримінальним правопорушенням (злочинам), заворушенням;
4. з метою охорони здоров'я громадян;
5. з метою захисту репутації або прав осіб;
6. з метою запобігання розголошенню, одержаних конфіденційно відомостей;
7. з метою підтримання неупередженості й авторитету правосуддя.

- або ж якщо розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, чи такої шкоди, що переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Зауважимо, доступ не може бути обмежено, якщо на це немає законних підстав, або якщо інфо вже було оприлюдненно самим володільцем-розпорядником, або ж якщо на розголошення є згода володільця конфіденційної інформації, чи до розголошення інформації конфіденційного характеру спонукають інтереси національної безпеки, прав людини, чи економічного добробуту.

Користуйтесь консультацією: Публічна кадастрова карта України: як нею користуватися

При цьому, деякі види інформації, навіть якщо вони підпадають під вищезазначені критерії – не можуть бути обмеженою інформацією. Це інформація про:

• бюджети, кошториси та плани використання бюджетних (крім таємних видатків);
• взяття будь-яких бюджетних зобов’язань або розпорядження бюджетними коштами (в т.ч. публічні закупівлі (виняток, якщо окрема інформація про такі становить державну таємницю);
• про права власника (володіння/користування/розпоряження) щодо державного, комунального майна (копії документів про право власності, умови отримання цих коштів чи майна, особи, що їх отримали);
• стан і результати службових розслідувань, перевірки порушень, у вищезазначених сферах;
• про якість харчових продуктів, предметів побуту, або ж про стан довкілля (положення Основного Закону);
• будь-які надзвичайні події (аварії, небезпечні природні явища, катастрофи), що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці людей;
• про те що становить суспільний інтерес.

Яка ж інфо має оприлюднюватись?

Доступність публічної інформації є необхідною для відкритості діяльності держави і її представників. Саме тому вільне використання (отримання, збір, поширення) такої інформації має гарантуватися. Загальносуспільний доступ до деяких відомостей взагалі не можна обмежувати.

Перелік обов’язкової інфо, що підлягає оприлюдненню подано в статті 15 Закону №2939. Так, не більше ніж протягом 5-ти робочих днів, оприлюднюються:

• інформація про діяльність СВП, інформація про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності, фінансові ресурси, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
• нормативно-правові та акти індивідуальної дії (крім внутрішньовідомчих)
• проекти рішень, для обговорення,;
• інфо про адмінпослуги, що надаються цими органами, і також - зразки документів, зразки форм, інструкції по заповненню;
• порядок оформлення запиту на отримання інформацію, порядок оскарження дій/бездіяльності розпорядників;
• інформація про систему обліку та категорії інформації, яку зберігає розпорядник;
• перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;
• інформація про представництво громадськості своїх інтересів;
• порядок денний та плани відкритих засідань;
• загальні правила роботи СВП, правила внутрішнього трудового розпорядку;
• звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
• та інші відомості про діяльність СВП, що оприлюднюються згідно із законодавством.

Користуйтесь консультацією: Як не стати жертвою шахраїв, замовляючи товари через Інтернет

Невідкладно і обов’язково підлягає оприлюдненню будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.

В цілому, публічна інформація опубліковується можливими засобами, але, відповідно до Закону №2939, виділяють такі види оприлюднення:

• систематичне оприлюднення (через офіційні веб-сайти, друковані видання, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних на інформаційних стендах тощо)
• надання інформації за запитами.

Порівняння цих двух інструментів

Отже, найпопулярнішими інструментами для отримання необхідних відомостей, що знаходяться у СВП (і не тільки) - є звернення громадян і запит про надання публічної інформації. Порівняємо такі:

Як звернення так і запити, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися. Обов’язково здійснюється облік таких, зокрема, для запитів, у розпорядника може вестися журнал реєстрації запитів на публічну інформацію.

Запит про надання публічної інформації: зразок

У кожного державного органу може бути свій запит на інформацію - зразок. Допустимо, запит до поліції про надання інформації зразок міститься на їх офіцінйому сайті. В цілому – форма запитів на сайтах є рекомендованою для дотримання. Обов'язково, щоб сам запит містив всі передбачені до нього (див. таблицю) вимоги до змісту. Зазвичай форма запиту має такий вигляд:

Коли орган влади може відмовити в наданні публічної інформації

Є конкретний перелік випадків, коли розпорядник має право відмовити у наданні публічної інформації:

• коли не володіє і не зобов'язаний володіти - інформацією, щодо якої зроблено запит (при цьому, якщо розпоряднику за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто володіє такою інформацією – він направляє запит такому розпоряднику і відповідає запитувачу);
• інформація, що запитується є інформацією з обмеженим доступом;
• не оплачено передбачені фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
• не дотримано вимог до запиту на інформацію (див.таблицю або статтю 19 Закону).
• Відмова має бути письмова і складена відповідно до закону.

Права громадян, щодо запиту і звернення, в розрізі практики ЄСПЛ

Варто звернути увагу на практику Європейського Суду з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить окремо виділеного права на доступ до публічної інформації. Це право, прийнято вважати частиною закріпленого у статті 10 Конвенції права на свободу вираження поглядів. Вперше це питання розглядалося у справі “Леандер проти Швеції” (CASE OF LEANDER v. SWEDEN, заява № 9248/81), де у постанові від 26 березня 1987 року Суд вказав, що право на свободу отримувати інформацію, головним чином, забороняє Уряду перешкоджати будь-якій особі в отриманні інформації, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити йому. На сьогодні - практика сформувала ряд критеріїв – коли ж може бути визнано порушення права на інформацію. Так, у рішенні “Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини” (CASE OF MAGYAR HELSINKI BIZOTTSÁG v. HUNGARY, заява № 18030/11), від 8 листопада 2016 року, суд застосував 4 критерія виникнення права на доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні держави. Критеріями є:

1. мета звернення із запитом до надання інформації (людина, яка вимагає доступу до інформації, що знаходиться в розпорядженні державного органу, прагне до здійснення своєї волі «отримувати і поширювати інформацію та ідеї»);
2. характер витребуваної інформації (такі мають відповідати критерієм суспільного інтересу, щоб відповідно до Конвенції виникла необхідність в їх розголошенні);
3. роль заявника (Суд особливу увагу приділяє пресі, неурядовим і громадським організаціям, але і загалом, вказує, що тут важливо розуміти чи прагне людина отримати доступ до відповідної інформації, стоячи на сторожі суспільних інтересів);
4. готова інформація (тобто, той факт – чи знаходиться інформація у такому готовому вигляді, щоб це не вимагало від держави здійснення збору будь-яких даних).

Для отримання детальної інформації щодо звернень, запитів - можна скористатися послугою "Тендер на юридичну допомогу" від юридичного порталу Протокол.

Автор консультації: Адвокат Трофименко Ірина

Джерело: юридичний ресурс Протокол