Жертвою виконавчого напису може стати кожен, оскільки нотаріуси відповідальності не несуть

У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.08.2019 р. за № 519/77/18 вперше в судовій практиці України була висловлена правова позиція, згідно з якою у позовних вимогах до нотаріуса про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено з тим мотивуванням, що нотаріус має бути у такому спорі третьою особою. Хоча позовні вимоги по суті було задоволено, у вимогах до нотаріуса у справі № 519/77/18 було відмовлено, скасовано рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з приватного нотаріуса судового збору.

Хоча до цього Верховним Судом, а раніше Верховним судом України, було винесено сотні постанов у справах про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню, без жодних сумнівів і зауважень щодо процесуального статусу нотаріусів у даній категорії справ як співвідповідачів.

Така правова позиція зняла з нотаріусів будь-яку відповідальність за законність вчинених виконавчих написів і вже призвела до того, що у 2019-2020 році декілька нотаріусів в Україні (Колейчик (ще до анулювання свідоцтва про право здійснення нотаріальної діяльності), Горай, Хара і ще декілька «сумновідомих» прізвищ) вчинили десятки тисяч написів з грубими порушеннями законодавства, наприклад: без будь-якої перевірки поданих стягувачами документів; без виписок по рахункам; без підтверджень повідомлень про наявність та суму боргу та/або про заміну кредитора; по онлайн кредитам МФО без підписів; поза межами трирічного строку на вчинення напису; за відсутності тексту кредитного договору взагалі і т.п. Приблизно кожний десятий громадянин, який звертається до нас за оскарженням написа, або повністю виплатив свій кредит, або взагалі не отримував його (поширеним є шахрайство з онлайн кредитами МФО).

Листом Міністерства юстиції України від 25.06.2020 р. № 5235/19.5.6/32-20 Мінюст звертає увагу на те, що враховуючи судові рішення у справі № 826/20084/14 виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, які передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, не вбачається за можливе. Даний лист доведений до відома всіх нотаріусів. Однак оскільки «нотаріус має бути у такому спорі третьою особою», це не зупиняє окремих нотаріусів від вчинення виконавчих написів на шкоду майновим та немайновим правам тисяч громадян України. Адже по факту ніякої відповідальності за це нотаріуси не несуть!

Це безсумнівно завантажить суди десятками тисяч кредитних справ, і є позицією безкарності і безвідповідальності, від якої постраждають і громадяни, і судді загальної юрисдикції, які і так перевантажені роботою.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (надалі – «Порядок»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи (а не стягувач і не держава). Навідмінно від правочинів, які вчиняють їх Сторони, виконавчий напис вчиняє саме нотаріус, а не сторони правочину.

При вчиненні виконавчого напису саме нотаріус (а не якась інша особа) має перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

Дивно було б звинувачувати лише стягувача у порушенні Закону України «Про нотаріат» та підзаконних актів до нього, оскільки стягувач не є спеціальним суб’єктом цього Закону і не вчиняє виконавчого напису самостійно.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Отже, на приватного нотаріуса законом покладено обов’язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій або недбалості, що у даному випадку може проявитися принаймні у стягненні принаймні судових витрат.

Шкода, завдана громадянам, проявляється не тільки у відрахуваннях з їх заробітної плати чи інших доходів, але і у арешті та/або вилученні їх майна, арешті банківських рахунків, внесенні відомостей до Єдиного реєстру боржників, які неможливо зняти (вилучити) до завершення розгляду справ по суті. Поширеною є ситуація, коли приватний виконавець спочатку вилучає транспортний засіб боржника чи списує кошти з рахунків, і лише після цього боржник дізнається про існування виконавчого провадження і виконавчого напису як виконавчого документа, що вчиняється повністю без його відома. Громадянам важко зрозуміти, чому нотаріус, який свідомо спричиняє їм стільки проблем і на роки наперед, не повинен бути співвідповідачем.

Даже поширеними є випадки, коли стягувачі-фінансові компанії повідомляють нотаріусам та/або виконавцям завідомо неправдиву адресу боржника. Оскільки Закон України "Про виконавче провадження" не зобов'язує виконавця фактично повідомляти боржника про відкриття виконавчого провадження, а лише відправляти кореспонденцію на адресу, вказану у виконавчому документі, це призводить до відкриття виконавчих проваджень і вчинення виконавчих дій без відома боржників у місцях, віддалених від їх місця проживання чи місцезнаходження їх майна. Навідмінно від рішення суду, виконавчий напис вчиняється без поглибленої перевірки поданих нотаріусу відомостей і без відома боржника. Жертвою такої схеми відібрання майна: 1) виконавчий напис вчиняється без відома боржника; 2) виконавче провадження відкривається і ведеться без відома боржника; 3) боржник дізнається про реалізацію свого майна лише за фактом його реалізації - на даний час може стати кожен!

Оскільки підстави позовних вимог про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, стосуються порушень, допущених саме нотаріусом як спеціальним суб’єктом, і які були б неможливі без участі нотаріуса, і саме нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат»), позиція, яку висловлюють зазвичай самі нотаріуси як учасники процесу про те, що вони не мають відповідати за вчинені ними порушення закону, і не зобов’язані перевіряти додержання вимог закону стягувачем і самі дотримуватись передбаченої законом процедури і порядку, є вкрай безвідповідальною і такою, що ганьбить статус нотаріуса та недооцінює його роль у даних правовідносинах.

Тоді як навпаки, покладення на нотаріусів відповідальності за додержання законності при вчиненні виконавчих написів, скоротило б кількість порушень прав громадян і кількість таких справ і у судах. Не суворість відповідальності, а її НЕВІДВОРОТНІСТЬ є найкращим фактором попередження правопорушень.

Автор статті: Юридическая фирма "Москаленко и Партнеры"