Для уникнення виконавчого збору слід оскаржувати постанову про стягнення САМЕ виконавчого збору, а не постанову про відкриття виконавчого провадження (ВС /КАС у справі справа № 360/4369/19 від 26 серпня 2020 р.)

Фабула судового акту: Виконавчий збір штука неприємна. Особливо для добросовісного боржника.

У попередньому ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 року боржнику після відкриття виконавчого провадження, а саме отримання ним відповідної постанови, надавався строк на добровільне виконання рішення суду до 7 днів, а по деяким рішенням суду до 14 днів.

Діючий закон «Про виконавче провадження» такої можливості не передбачає. Боржник повинен встигнути добровільно виконати рішення суду у період часу між датою вступу рішення суду в законну силу та датою винесення постави про відкриття виконавчого провадження. Інакше виконавчий збір – за майновими вимогами 10 % від суми стягнення.

Так , відповідно до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець разом із відкриттям виконавчого провадження, тобто винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача, відразу виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

У цій справі після відкриття виконавче провадження тривало рік. У підсумку на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку із отриманням заяви від стягувача державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу.

Проте залишилося питання виконавчого збору, який стягується в бюджет. Ціна питання – майже 1 мільйон доларів. Після повернення виконавчого документу стягувачу д/в виокремив постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, тобто виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постави про стягнення виконавчого збору.

Чомусь саме цю постанову д/в вирішив оскаржувати боржник, який звернувся до адміністративного суду із вимогою про визнання її протиправною та скасування. Але це була помилка.

Суди трьох інстанцій відмови у задоволенні позову. ВС підкреслив, що в таких випадках слід оскаржувати САМЕ постанову про стягнення виконавчого збору і дійсно окремим позовом за правилами адміністративного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: Оскарження постанов про стягнення виконавчого збору відноситься до АДМІНІСТРАТИВНОЇ юрисдикції (ВС/КЦС № 681/1637/18 від 16.09.2019)

Стягнення з боржника виконавчого збору обумовлюється вчиненням державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду, та ФАКТИЧНИМ СТЯГНЕННЯМ суми боргу (ВП ВС, № 2540/3203/18,11.03.20)

Рахунки для виплати зарплати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається, а їх видокремлення належить до повноважень виконавчої служби (ВС/КАС, № 340/1018/19,17.01.20)

Постанова державного виконавця, яка оформлена із порушеннями, є НІКЧЕМНОЮ, а отже НЕ може бути оскаржена (ВС/КЦС № 235/4897/14-ц від 05.06.2019)

У спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України (ВС/ВП № 910/23967/16 від 19.06.2018)

Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. та ВС/КАС від 22 лютого 2018р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 360/4369/19

адміністративне провадження № К/9901/1039/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та виконання постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (суд у складі головуючого судді - Петросян К.Є.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (суд у складі: головуючий суддя: Арабей Т.Г., судді: Міронова Г.М., Сухарьок М.Г.) у справі №360/4369/19

І. Суть спору

1. У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» (далі - позивач, ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ», Товариство) звернулось до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. (далі - державний виконавець) від 16 вересня 2019 року у ВП №60053945 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

1.1. В обґрунтування позову зазначено про відсутність у державного виконавця підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначено в оскаржувані постанові, оскільки ним не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду, а дії, які вчинялись (накладення арешту на кошти, арешт майна) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, враховуючи, що вони не призвели до виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/377/17 від 11 квітня 2018 року.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33270581, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5.

3. 14 вересня 2018 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57209719 з примусового виконання наказу від 11 квітня 2018 року №913/377/17, виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 9956626 доларів 64 центи США, судового збору в сумі 240000,00 грн. Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 995662.65 долари США.

4. 14 вересня 2018 року заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено відокремлену постанову у ВП №57209719 про стягнення з боржника ПРАТ «Сєверодонецьке об`єднання Азот» виконавчого збору у розмірі 995662,65 доларів США та 24000 грн. Пунктом 3 цієї постанови визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

5. 06 вересня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 57209719 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із надходженням заяви голови правління ПАТ «Промінвестбанк» Рожок А.В. від 14 серпня 2019 року № 09-2-2/83 про повернення без виконання виконавчого документа.

6. 16 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60053945 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 57209719, виданої 14 вересня 2018 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ПРАТ «Сєверодонецьке об`єднання Азот» на користь держави виконавчого збору в сумі 995662,65 доларів США та 24000 грн.

7. Не погоджуючись із постановою від 16 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення виконавчого збору у ВП №60053945, ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» звернулось до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відповідність спірної постанови державного виконавця вимогам Закону України від 2 червня 2016 року N1404-VIII «Про виконавче провадження» за наслідками завершення виконавчого провадження зі стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в межах виконавчого провадження №57209719 від 14 вересня 2018 року, при цьому строки пред`явлення даного виконавчого документа до виконання не є пропущеними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)

10. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

11. У касаційній скарзі вказано, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% від суми, яка визначена у наказі Господарського суду Луганської області у справі №913/377/17 від 11 квітня 2018 року. Однак, в постанові про повернення виконавчого документа від 06 вересня 2019 року у ВП №57209719 не вказано результат виконання, а тому, на думку позивача, державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду.

12. Також на думку представника ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», дії державного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору вчинені поза межами повноважень державного виконавця, оскільки був пропущений строк пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

13. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. У відзиві зазначено, що касаційна скарга позивача містить лише незгоду з прийнятими судовими рішеннями не на користь ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». На думку відповідача, Товариство, що в позовній заяві, що в апеляційній скарзі, що в касаційній скарзі, які є ідентичними, схиляє суди, ймовірно свідомо, з огляду на законодавчо передбачені порядок і строки для оскарження рішень, дій та бездіяльність державних виконавців, для прийняття завідомо незаконних рішень шляхом подання спотворених фактичних обставин та судової практики, що не може застосовуватись до оспорюваних правовідносин.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

17. Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N1404-VIII; в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

18. Відповідно до частини першої статті 12 Закону N1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

19. Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

20. Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою, шостою, сьомою і статтею 27 Закону N1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

21. Статтею 40 Закону N1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

22. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону N1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N1302/29432; в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови, далі - Інструкція).

23. Згідно з пунктом 8 розділу III Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

25. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

26. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

27. Предметом спору в справі, що розглядається, є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка винесена на підставі виконавчого документу щодо стягнення виконавчого збору, яке є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, а підстави і порядок його прийняття врегульовано Законом №1404.

28. В спірних правовідносинах виконавчим документом є постанова від 14 вересня 2018 року Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України у ВП №57209719 про стягнення з ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь держави виконавчого збору в сумі 995662,65 доларів США та 24000 грн.

29. Виходячи з аналізу норм Закону №1404 порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.

30. Згідно зі статтею 12 Закону №1404 строки пред`явлення виконавчого документу до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору перебувала на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №57209719, в подальшому вказане виконавче провадження було завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу, а постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме провадження №60053945 для подальшого виконання.

32. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо не пропущення строку пред`явлення даного виконавчого документа до виконання, оскільки оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена за наслідками завершення виконавчого провадження зі стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в межах виконавчого провадження №57209719.

33. Як вбачається з позовної заяви, Товариство просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, насамперед, обґрунтовуючи це тим, що стягнення з позивача виконавчого збору є неправомірним, оскільки, на його думку, державний виконавець не вчинив жодних дій щодо виконання рішення суду. Крім того, позивач не погоджується із сумою виконавчого збору та наводить відповідні доводи щодо завищення такої суми, посилаючись, зокрема, на частину другу статті 27 Закону №1404.

34. Отже, Товариство не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка у цій справі не оскаржується.

35. Враховуючи відсутність порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, та факт не оскарження Товариством постанови про стягнення виконавчого збору, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови від 16 вересня 2019 року у ВП №60053945 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

36. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19).

37. Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних рішень.

38. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому касаційна скарга ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» задоволенню не підлягає.

VII. CУДОВІ ВИТРАТИ

40. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 360/4369/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О.В. Калашнікова

Л.О. Єресько

В.М. Соколов