Чи можуть захистити наші права судді, які не можуть захистити власні?
- Автор:
-
11
-
6
-
4140
Можливо, висловлені у цій статті думки здадуться дещо нетиповими. Але від того, що відбувається зараз у судовій системі України, що називається, накипіло. А, можливо, краще буде сказати: від того, що відбувається навколо судової системи.
Останнім часом у цій галузі було кілька гучних скандалів, від затримання у справі про корупцію голови Верховного Суду Князєва, до ДТП за участі судді, у якій загинув військовослужбовець Національної Гвардії. Але я не ставлю за мету розбирати ці справи стосовно того, чи наявна вина затриманих суддів. Мене, як практикуючого адвоката, у цій ситуації цікавить інше. І чому спостерігати за тим, що відбувається, можна лише із крайнім здивуванням. Як оцей котик на фото (див. нижче).
Після того, як вибухнув «корупційний скандал у Верховному Суді», я почув та прочитав багато заяв. Від самого Верховного Суду, від органів, які мають повноваження щодо кар’єри суддів, тощо. Не кажучи вже про політиків, - це окрема історія. У цих заявах було багато правильних слів про нетерпимість до корупції. Але не було жодного слова про презумпцію невинуватості.
Складалося враження, що в очах не лише «громадськості», але й колег, якщо особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, сама є суддею, то на неї ця загально правова гарантія не розповсюджується. Бо про це просто ніхто не згадав. Навіть формально.
Я очікував, що хоча б з якогось боку, - Верховного Суду, ВРП, ВККС, органів суддівського самоврядування, - прозвучить щось на кшталт: ми, звісно, засуджуємо та вважаємо неприйнятною корупцію, ми повністю співпрацюємо з органами слідства, але наголошуємо на необхідності чіткого дотримання презумпції невинуватості у цій справі, незалежно від персоналій. Але жодної заяви саме із таким акцентом не пригадую.
Потім у новинних стрічках чи не основне місце зайняла ДТП за участі судді на блокпосту. І знову, - при усій трагічності ситуації, - я почув і прочитав заяви із правильними словами, у тому числі щодо неприпустимості пиятики за кермом. Але жодного слова про те, що й у цьому випадку необхідно дотримуватися презумпції невинуватості, не почув.
При цьому уся преса та «активісти» у соцмережах волали про сп’яніння, як про доведений факт, при тому, що, як потім писали, експертиза з цього приводу не була готова навіть на момент розгляду апеляції на запобіжний захід…
Гадаєте, нехай, мовляв, усі вони пишуть, що хочуть..? Але питання у іншому. І якраз на прикладі справи щодо ДТП на блокпосту це видно найбільш яскраво. У цій справі кидається у вічі одна особливість.
(Фото: штучний інтелект.)
Як, у більшості випадків, розслідуються справи про подібні ДТП? (Я вже їх надивився багато, так сталося, що ця категорія справ у мене – основна адвокатська спеціалізація.) Кримінальне провадження розпочинається за відповідною частиною ст..286 КК. Проводяться відповідні слідчі дії, у тому числі й експертизи. Якщо отримуються докази перебування водія у стані сп’яніння, то відбувається перекваліфікація на ст..286-1 КК. І це логічно, оскільки з самого початку очевидним є лише факт ДТП із відповідними наслідками. А вже по тому отримуються докази, що підтверджують наявність відповідної кваліфікуючої ознаки.
Чому у даному випадку було навпаки? Я глибоко переконаний: через «суспільний хайп», зокрема й у соцмережах. Який, у свою чергу, був спричинений, передусім, професійною належністю водія. (Випадки ДТП на блокпостах з самого початку воєнного стану в Україні, на жаль, не рідкість.)
Мало того, наскільки можна судити з публікацій у ЗМІ, при обранні запобіжного заходу уваги цій обставині не було приділено… При тому, що одна з обставин, яка оцінюється слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, - це обґрунтованість підозри. І от підозра оголошена за статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинення ДТП саме у стані сп’яніння, експертизи щодо наявності цього стану немає…
У той час, коли «громадськість» переконана у наявності якоїсь суддівської кругової поруки, виявляється, що суддівська спільнота не в змозі забезпечити дотримання елементарної презумпції невинуватості навіть щодо «своїх». І от тепер ми підходимо до того, заради чого написана ця стаття.
Якщо, - ані на рівні публічних заяв, ані у будь-якій іншій якості, - суддівська спільнота не може забезпечити дотримання презумпції невинуватості щодо власних членів, - чи може розраховувати на її дотримання щодо себе доставлений до суду звичайний громадянин?! Ось це хвилює мене, як глобальна проблема (із якою доводиться часто стикатися на рівні конкретних справ). Набагато більше за те, чим, у результаті, закінчиться «справа про три мільйони», та за те, чи був тверезий суддя, який потрапив у ДТП на блокпосту. Ця стаття не є матеріалом на захист затриманих суддів, і я не маю інформації щодо подробиці справ щодо них. Але не можу не писати про те, що лежить на поверхні.
Бо чи може пацієнт довіряти лікарю, який не в змозі зцілити себе самого? Або якщо ви, приміром, приїхали на автосервіс, та побачили, що майстер приїхав на власній автівці, яка уся у дірках та димить, чи будете ви вважати, що він полагодить вашу «ластівку»? Таких прикладів можна навести багато.
Виступаючи на тематичній конференції, член Вищої ради правосуддя Оксана Блажівська зазначила, що «судді мають навчитися гідно сприймати зауваження суспільства щодо діяльності судової системи, а також, виважено і аргументовано відповідати на неконструктивну критику, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню авторитету органів судової влади» (цитата з матеріалу на сайті Судова лада України, посилання: https://rg.vl.court.gov.ua/press/news/1435362/ ).
І от, читаючи це, ми підходимо до розуміння причин такого явища.
Ми ще пам’ятаємо, як на початку становлення судової системи незалежної України великої уваги приділялося незалежності суддів. Чому? Тому що дуже добре пам’ятали радянську реальність, коли суддя де-факто був залежний від партійних та державних органів, де існувало «телефонне право». І це дуже істотно впливало на захист судами прав конкретних людей. Тому було впроваджено механізми захисту незалежності суддів.
Не можна заперечувати того, що дехто з суддів користувався цим з метою власної вигоди. Але після 2014 року розпочалося одразу кілька процесів.
По-перше, шельмування, зокрема, й суддів у ЗМІ. По-друге, з’явилися «громадські» та, зокрема, «антикорупційні» активісти, які дозволяли собі висловлювання й дії, що у ряді випадків виходили за межі правового поля. Причому іноді це було без доказів. Взагалі, моє переконання, що, принаймні частина цієї публіки керується мотивами елементарної заздрості, про що я вже писав, зокрема, тут: https://protocol.ua/ru/grustnie_razmishleniya_ob_ukrainskoy_korruptsii/. Тобто, знов-таки, суддям фактично відмовляли у презумпції невинуватості.
Виріс цілий прошарок діячів, які, фактично, поставили себе й над законом, і над необхідністю доводити свої твердження, але при цьому вимагаючи ухвалення рішень, процесуальних або кадрових, які вони вважають правильними. Популярність у громадськості «антикорупційних гасел» та небажання розбиратися у справедливості тверджень таких осіб підігрівають ситуацію. Фактично, у багатьох випадках відбувається атака на суд. Іноді – з ідеологічних мотивів. Іноді – це стосується розгляду конкретної справи.
Щоб опиратися тиску натовпу, потрібно мати психологічну стійкість. Чи усі судді мають такі якості? Це питання було б виключним, якби не той факт, що сам добір та оцінювання суддів відбувається «за участі громадськості», причому оцінка відбувається не лише за професійними якостями, а за критерієм так званої «доброчесності», тобто досить суб’єктивним, під невідповідність якому, за суб’єктивною думкою «громадськості», можна підвести що завгодно. Включно із бажанням відстояти, власне, суддівську незалежність.
У результаті ми приходимо до того, з чого починали. До залежності суддів, тільки не від партійних органів, як було за часів Радянського Союзу, а від «громадської думки», право визначати яку частково присвоєно «громадськими активістами» та ЗМІ.
При цьому ми досить часто можемо побачити, коли особи, які не є учасниками справи, вимагають від суду винести те чи інше рішення способами, які не передбачені процесуальним законом. Зокрема – й влаштовуючи «акції протесту» біля судів. Але суд – не парламент, не Офіс президента, не уряд, це не політичний орган. Він має ухвалювати рішення, керуючись зовсім іншими принципами. Моє переконання: такі дії мають розцінюватися як втручання у діяльність суду. Але чи бачимо ми відповідні повідомлення з боку суддів, та відповідну реакцію ВРП та органів прокуратури?
При цьому на рівні, як у цитаті вище, констатується фактична неможливість реально відстояти точку зору судової влади навіть у випадках несправедливої критики. І знову постає питання: якщо судді не в змозі домогтися справедливості щодо себе, чи можливо це щодо інших?
Ми у пів кроці від вирішального впливу свавілля юрби, замаскованого під «громадську думку», на систему правосуддя у частині винесення конкретних рішень у конкретних справах. Від того, щоб судді побоювалися винести справедливе та законне рішення, якщо воно буде «непопулярним» та викличе протести. Від того, щоб, наприклад, особи, які належать до «непопулярних» етнічних або соціальних груп, взагалі не могли розраховувати на правосуддя, саме через такий тиск. І тут потрібно поставити питання: а хто буде наступним?
Ця ситуація, на жаль, не помічається «міжнародними експертами», а політиками не помічається, очевидно, свідомо, через бажання, з одного боку, загравати із «громадськістю», - популізм ніхто не скасовував, - а з другого боку – використати це для постановки судової влади під контроль.
От тільки із такими тенденціями, як скоро настане час, коли, прийшовши до суду, ми не зможемо розраховувати на справедливість не через корупцію, а через те, що для самих суддів стане неможливим «піти проти» як держави (в особі органів досудового слідства або тих, що складають адмінпротоколи, чи просто у справах, де орган державної влади є стороною), так і натовпу, що зібрався під будівлею суду, або навіть масових дописів у соцмережах?
В мене відповіді немає. Поки що.
Автор статті: Володарский Вадим Леонидович
-
Переглядів
-
Коментарі
Переглядів
Коментарі
КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ
-
Безкоштовна консультація
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
-
ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
-
ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
-
КАТАЛОГ ЮРИСТІВ
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Популярні аналітичні статті
Дивитись усі статті-
Політичні права іноземців у контексті національної ідентичності: виклик сучасній Європі
Переглядів:
223
Коментарі:
0
-
“Я занадто довго воюю, щоб мене саджати”. Чому військові йдуть у СЗЧ і що з цим робити
Переглядів:
384
Коментарі:
0
-
Вилучення майна не може відбуватися без доведення винних дій його власника
Переглядів:
346
Коментарі:
0
-
Суддя ВП ВС Ольга Ступак висвітлила останню судову практику щодо виконавчого напису нотаріуса
Переглядів:
621
Коментарі:
0
-
Адміністративна відповідальність військовослужбовців за КУпАП
Переглядів:
446
Коментарі:
0
-
Про розгляд спорів щодо визначення місця проживання дитини з урахуванням найкращих її інтересів розп
Переглядів:
451
Коментарі:
0
Соромно читати. А саме цей абзац: " От тільки із такими тенденціями, як скоро настане час, коли, прийшовши до суду, ми не зможемо розраховувати на справедливість не через корупцію, а через те, що для самих суддів стане неможливим «піти проти» як держави (в особі органів досудового слідства або тих, що складають адмінпротоколи, чи просто у справах, де орган державної влади є стороною), так і натовпу, що зібрався під будівлею суду, або навіть масових дописів у соцмережах?" Буцімто ви не знаєте, яке свавілля відбувається вже багато років у судах, а саме з тих пір, коли судді почали призначатися довічно, а не обиратися громадою, як було за часів СРСРа. Хоч щось тоді було добре. Бо судді перз за все пеклувалися про своє добре ім,я, про свій чесний імідж, бо на другий строк не оберуть, і взагалі тоді ще доброчесність була у шані. А зараз на все плювати. Гроші правлять світом! За гроші можна відмазатись від вбивства і запроторити у тюрму іншу, безвинну, людину. Можна сидіти у СІЗО п,ять і більше років, тому що твоя мати, селянка, не має грошей сплатити суддівській колегії за те, щоб тебе хоча б принаймні почали вже судити, а не привозити з СІЗО і відвозити назад. Скільки я таких кричущих віпадків знаю, як правозахисник зі стажем 22 роки, тай на собі самій скільки відчула! Якщо пішла вже якась хвиля справедливості, то не треба їй заважати. Хоча, я тільки за справедливість та ПРЕЗУМПЦІЮ НЕВИНУВАТОСТІ, але ж у відношенні ДО ВСІХ, не треба тут когось виділяти. Тим більше, що як очевидно, ця презумпція не торкається тих, в кого грошей немає, а от судді, хоча б мають гроші на адвоката і самі собі адвокати! А не сподіваються на державного, якому все до хрені.
Невже Ви правда вірите, що за часів СРСР судді реально обиралися серед кількох кандидатур, як і депутати та інші? Невже не знаєте, що усе це було про людське око, а фактично питання вирішувалися партійними органами? Мало того. Якщо буде впроваджено реальну виборність суддів, тоді ми постанемо перед тією ж самою проблемою: судді будуть побоюватися винести законне та справедливе, але "непопулярне у народу" рішення. Стосовно презумпції невинуватості, то у тому-то й справа, що якщо судді не можуть забезпечити її навіть щодо себе, чи зможуть забезпечити щодо інших?
В мене тоді одна тітка була прокурором, інша - адвокатом, і я знала цю систему з їхніх розмов, вона була набагато справедливішою ніж зараз. І знала кількох суддів - зразки доброчесності. А зараз суддя вирішує на користь того, хто більше заплатить, а на закон начхати (щоправда, тому хто дав менше ІНКОЛИ гроші повертають). От приклад: суддя Приморського суду Одеси каже пограбованій чорними реєстратором людині, я не буду витребовувати з юрдепартаменту реєстраційну справу, вона мене не цікавить. Але ж саме в ній чітко видно всі вади! Інша суддя по тій же справі, призначає провадження спрощене, без виклику сторін до суду а йдеться про єдине житло сім,ї з маленькою дитиною, вартістю 500 000 гривень! Той хлопець, якого ніяк не хотіли судити, я цю справу забути не можу. Його мати казала, я продам хату і корову, дам гроші, аби вже хоча б почався процесс! А він їй відповідає: не треба , мамо, бо я все витримаю, а ви ж залишитеся без житла і без корови, як жити будете? Плакати хочеться, коли згадую!
Думаю, працюючі у радянській системі її сильно ідеалізували.
Я ж тоді не була працюючою, я була маленькою. Слухала розмови суддів між собою. І що з того? Нам треба жити надалі і піклуватися про сучасну та майбутню систему правосуддя. Тому що суд - це остання інстанція, куди прибігає людина з життєво важливими для неї проблемами. Більше їй звертатися нема куди. І людина має знайти відповідний захист, а не пограбування. Суд - це лице Держави!!! Якби в нас не було коррупції, то були б з 2010 року в НАТО і не було б війни. Отже, всі загиблі в цій війні українці є жертвами не тільки путіна, а й коррупції у тому числі!
Частково згоден з Вікторією, а також з Вадимом, але маю думку таку: перед тим як заявляти якісь вимоги стосовно виконання громадянами вимог закону, зокрема процесуального, необхідно самому належно їх виконувати!
До прикладу читаю огляд судової практики Ростислава Кравця, зокрема таке: "Щодо вартості майнової шкоди, то справа направлена на новий розгляд для встановлення дійсної вартості шкоди у зв'язку з ігноруванням судами відповідних клопотань відповідача та проведення судових засідань без його участі." Таке ігнорування не є рідким виключенням і реальної відповідальності за це, на мій погляд, немає
Це вже інша проблема, про це багато писати можна...
Так треба писати пане Вадиме, і предметно, щоб про таких суддів всі знали.
Я уважно прочитав текст. Питання автору: чому не проаналізовані причини цього явища? Моя відповідь: тому, що і судді і суспільство знають, що у судах тотальна корупція, яка вже навіть не приховується, починаючи з перших осіб держави. Я пам'ятаю минуле тисячоліття (такий вже старий) і нинішнє. Корупція і непрофесійність були завжди, однак в минулому тисячолітті їх намагалися приховати і засуджували, хоча і фарисейськи, однак цей осуд був, а в нинішньому, коли чинний президент, маючи диплом юриста, говорить такі речі, що в мене вуха в'януть, і це сприймається суспільством нормально, ніхто нічого не приховує. Все говориться ясно і відкрито: я беру хабарі, я чхаю на закон, я брешу, але в мене така "криша", що до мене не доберуться. Ми виростили покоління осіб, які не соромляться своєї неосвіченості, відсутності інтелекту і відкрито демонструють своє бажання до неосяжної наживи і, найгірше, що це сприймається основною масою населення толерантно. В нашому суспільстві встановився "закон джунглів" - перемагає сильніший і брехливіший. Інтелект і професіоналізм не в пошані. Ми залишаємо поганий спадок своїм дітям.
На мій погляд - це дещо перебільшення. І я категорично не згоден щодо ніби-то більшої моральності, тощо, у радянський період. Навпаки, "двоемыслие" закладено саме тоді. Як і психологія виживання. Оскільки вирішити звичайні життєві проблеми було неможливо без порушень закону - того, радянського. І тоді "крутилися" відкрито, і т.ін. І щодо непрофесіоналізму, яким пишаються. Це теж звідти. Коли бути "простим робітником" формально було престижніше, ніж людиною, яка працює головою, а часто й зарплата була вища. Ну, і так далі, про це можна багато говорити. Але у будь-якому випадку, відсутність незалежності суддів та, зокрема, залежність від натовпу, - явище більш небезпечне, ніж корупція як така.
Согласен с автором. "Активисты" позволяют себе наезжать на суд и требовать нужные решения, судьи же идут на поводу. Зачем суд, который обсырается от постов на Фейсбуке и криков под окнами?
Если бы судьи не брали взяток, а берут почти все, а некоторые еще и прямо вымогают взятку в заседании, то никакие активисты не появились бы в суде, потому что люди знали бы, что суд справедлив и решение будет принято в полном соответствии с Законом. И кричи под окном или не кричи, а в зале заседаний все вершится единственно возможным и правильным способом. Почему-то ранее активистов просто не было! Не было в них нужды. Она в связи с неправосудностью и появилась.