28
4
35229
На сьогоднішній день непоодинокими є випадки, коли органи досудового розслідування затягують з повідомленням особі про підозру з різних причин, часто з «сумнівних» з точки зору закону та здорового глузду. Потерпілим у кримінальних провадженнях нічого не залишається як мовчки спостерігати за бездіяльністю органів досудового розслідування.
У зв’язку з цим виникає цілком логічне запитання: «А чи має потерпілий право звертатися до прокурора з клопотання про повідомлення особі про підозру».
Позиція органів прокуратури – ні. Така позиція ґрунтується на тому, що, на думку органів прокуратури, повідомлення про підозру не є процесуальною дією, а є процесуальним рішенням, а тому сторони кримінального провадження не вправі клопотати про повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Читайте статтю: Згода потерпілого при укладенні угоди про визнання винуватості: практичні узагальнення прокурора
Але чи так це насправді.
Процесуальні права потерпілого передбачені частиною першою статті 56 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 якої протягом кримінального провадження потерпілий має право заявляти відводи та клопотання.
Згідно з частиною першою статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Читайте статтю: Процесуальний статус потерпілого у кримінальному процесі: як в законі і на практиці
КПК України не містить визначання поняття «повідомлення про підозру», зате частина перша статті 110 КПК України чітко визначає, що є процесуальним рішенням – це всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Згідно з частиною третьою статті 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Таким чином, виходячи з норм частини першої та третьої статті 110 КПК України можна зробити висновок, що процесуальним рішенням є всі рішення слідчого, прокурора, які прийняті у формі постанови.
Отже, виходячи з положень статті 110 КПК України можна дійти висновку, що повідомлення про підозру не належить до процесуальних рішень.
Відповідно до частини першої статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Читайте статтю: Оскарження повідомлення про підозру: перша судова практика
Положення частини першої статті 276 КПК України вказує на те, що повідомлення про підозру є процесуальною дією, адже здійснюватися може лише дія.
Якби законодавець вважав повідомлення про підозру процесуальним рішенням, то в частині першій статті 276 КПК України було б вказано, що повідомлення про підозру приймається, а не здійснюється – як це зараз зазначено у вказаній нормі.
Згідно з частиною першою статті 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією.
Відповідно до частини першої статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Читайте статтю: ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ: ПРОБЛЕМАТИКА ПРИЙНЯТТЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РІШЕННЯ В КОНТЕКСТІ ДЕФЕКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ
Системний аналіз положень статей 110, 111, 276, 277 КПК України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про підозру є процесуальною дією, а письмове повідомлення про підозру є процесуальним документом, який не є процесуальним рішенням у розумінні кримінального процесуального закону.
Таким чином, повідомлення про підозру є процесуальною дією, яка спроваджується складанням процесуального документа – письмового повідомлення про підозру.
Отже, виходячи з всього вищенаведеного, можна дійти висновку, що так як повідомлення про підозру є процесуальною дією, то потерпілий відповідно до статей 56, 220 КПК України має право звернутися до прокурора з клопотання про повідомлення особі про підозру.
Автор статті: Пуканич Едуард
Читайте статтю: Коли відмова потерпілого від обвинувачення є недостатнім аргументом
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
269
Коментарі:
0
Переглядів:
439
Коментарі:
0
Переглядів:
539
Коментарі:
1
Переглядів:
532
Коментарі:
0
Переглядів:
734
Коментарі:
0
Переглядів:
409
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
А есть прициндент удовлетворения таких ходотайств ?
На мій погляд, з точки зору наукової роботи або наукової дискусії, це цікаве питання. Взагалі здійснення повідомлення про підозру вже неодноразово розглядалось науковцями. І перш за все, це обґрунтовано неналежним врегулюванням цієї процесуальної дії норами КПК України. Однак особисто я вважаю, що з практичної точки зору, таке клопотання є недоцільним. Примусити слідчого, прокурора здійснити вручення повідомлення про підозру навряд вдасться. В задоволенні такого клопотання в 99% випадках буде відмовлено і оскаржити таку відмову в порядку ст. 303 КПК України можливості не має. Ми розуміємо, що оскаржити є можливість лише бездіяльність, яка полягає в ненаданні відповіді на таке клопотання. Жоден слідчий суддя не зобов’яже своїм рішенням слідчого, прокурора здійснити вручення повідомлення про підозру. В іншому випадку це буде пряме втручання в процес досудового розслідування. З огляду на викладене, я вважаю, що направлення такого клопотання не призведе до дієвого результату, але однозначно буде підставою для зайвого збільшення витрат Клієнта (якщо гонорар адвоката визначено не фіксованою сумою, а залежить від обсягу роботи). хоча цікаво почути думки інших спеціалістів стосовно цього питання.
на мій погляд повідомлення про підозру - це зайва метушня... така собі заява про "трошки вагітність"
Ну, кожна думка маєправо на існування. Але, якщо це підрозділ "Юридичні дискусії", то маєте можливість і незгоду з позицією автора. Так іноді слідчі свідомо затягують предя’влення підозри. Особливо коли ти на боці потерпілого, хочеться активності, оскільки ну дуже скромно виписані права потерпілого, і його правовий статус неодмінно потребує доопрацювання. Але, від того, підозра не стає процесуальною дією, якщо завгодно це певного комплексу дій, що вклюбає в себе і прцесуальне рішення. Особливий статус повідомлення про підозру вказує й закріплене у п. 11 ч. 1 ст. 36 КПК України право прокурора повідомляти особі про підозру. Тут, доречі, можна звернути увагу і на побудову формулювання права прокурора: саме "повідомляти особі про підозру а це процес, а не дія (тут і прийняття рішення про складаня документу, власне складання й його врученнямі у встановленому законом порядку). Про "складення" повідомлення про підозру як письмового документа і "здійснення" письмового повідомлення про підозру можна персвідчитися, звернувшись і до ст. 277 та 481 КПК. 276 КПК встановлює імператив по підозрі. Нас цікавить п. 3 ч. 1: у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто у особи, що повідомляє про підозру поаинно настати впевненість щодо достатності наявних доказів для повідомлення. Тобто мова про дискретні повноваження такої особи. І ці дискретні повноваження не може оцінити ні потерпілий (його представник), ані слідчий суддя.