Грошове забезпечення військовослужбовця за період полону як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя: аналіз постанови КЦС ВС від 10 вересня 2025 року (справа № 176/2044/24)

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 176/2044/24 (провадження № 61-4742св25) є першим відомим рішенням вищої судової інстанції України, яке безпосередньо вирішує питання правового режиму грошового забезпечення військовослужбовця, нарахованого за період перебування у полоні, в контексті поділу майна подружжя.

Актуальність теми зумовлена двома чинниками. По-перше, масштабами трагедії: тисячі українських військовослужбовців перебувають у полоні або повернулись з нього. По-друге, відсутністю будь-якої систематизованої судової практики з цього питання до моменту ухвалення вказаної постанови.

І. Фабула справи

Військовослужбовець перебував у полоні в період шлюбу. За цей час йому нараховувалось грошове забезпечення відповідно до законодавства України про статус військовополонених. Після повернення з полону або в ході наступного розлучення виникло питання: чи є нараховані кошти спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу?

Верховний Суд розглянув цю справу і дав відповідь, яка має принципове значення як для судової практики, так і для тисяч сімей українських захисників.

ІІ. Правова позиція Верховного Суду

КЦС ВС сформулював наступну правову позицію:

Грошове забезпечення військовослужбовця, отримане одним із подружжя під час перебування у шлюбі за період полону, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Правова логіка суду базується на ст. 60 СК України, яка закріплює презумпцію спільності майна, набутого подружжям під час шлюбу. Грошове забезпечення є доходом військовослужбовця, отриманим у період шлюбу — отже, на нього поширюється загальне правило.

ІІІ. Виняток: кошти витрачені в інтересах сім'ї

Водночас Верховний Суд визначив важливий виняток із цього правила:

Якщо грошове забезпечення було повністю використане в інтересах сім'ї — на потреби дітей, ремонт спільного житла, придбання майна — під час перебування у шлюбі, такі кошти не підлягають поділу.

Цей виняток є логічним продовженням загальної доктрини: якщо спільне майно вже реалізоване в інтересах сім'ї і не існує як окремий об'єкт на момент поділу — вимагати його поділу немає правових підстав.

IV. Правова природа грошового забезпечення за полон

Питання про правову природу грошового забезпечення за період полону є нетривіальним і потребує окремого аналізу.

З одного боку, можна стверджувати що це виплата компенсаційного або відшкодувального характеру — за позбавлення свободи, страждання, фізичну і психологічну шкоду. Якби суд прийняв таку кваліфікацію, кошти могли б бути визнані особистою власністю військовослужбовця за аналогією із відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю.

З іншого боку, відповідно до законодавства України грошове забезпечення за період полону є різновидом грошового забезпечення військовослужбовця — тобто його доходом від служби. Саме цей підхід обрав Верховний Суд.

Вибір суду є юридично обґрунтованим: законодавство прямо відносить ці виплати до грошового забезпечення, а не до відшкодування шкоди. Водночас ця кваліфікація породжує питання про справедливість: чи є виправданим ставлення до виплат за полон так само як до звичайного грошового забезпечення за бойове чергування?

V. Практичні наслідки для поділу майна подружжя

Постанова має такі практичні наслідки для сімейних спорів:

1. Кошти на рахунку — підлягають поділу. Якщо грошове забезпечення за полон накопичилось на рахунку і не було витрачено до моменту поділу майна — воно є спільною власністю і підлягає поділу в рівних частках.

2. Кошти витрачені в інтересах сім'ї — не підлягають поділу. Якщо дружина використала отримані кошти на утримання дітей, ремонт або придбання майна — підстав для їх поділу немає. Але цей факт необхідно довести.

3. Майно придбане на ці кошти — спільне. Якщо грошове забезпечення витрачено на придбання майна під час шлюбу — таке майно є спільною власністю подружжя.

VI. Питання доказування

Практично важливим є питання тягаря доказування. З огляду на презумпцію спільності майна:

• той хто стверджує що кошти є спільними — не зобов'язаний це доводити (презумпція діє автоматично)

• доводити що кошти витрачені в інтересах сім'ї зобов'язана та сторона, яка їх витратила

• доказами можуть бути: банківські виписки, чеки, договори, показання свідків

VII. Етичний вимір та суспільний контекст

Необхідно визнати що ця постанова торкається надзвичайно болісної теми. Військовослужбовці у полоні зазнають тяжких страждань — і питання про те чи має їхнє подружжя право на половину виплат за цей період є морально неоднозначним.

Водночас право має виходити з чітких і передбачуваних критеріїв. Верховний Суд обрав формально коректний підхід — кваліфікація за правовою природою виплати, а не за обставинами її отримання. Альтернативний підхід — визнання таких виплат особистою власністю — потребував би окремої законодавчої норми або значно ширшого тлумачення поняття «відшкодування шкоди».

Питання про те чи відповідає такий підхід суспільним очікуванням — залишається відкритим і може стати предметом законодавчого врегулювання.

Висновки

Постанова КЦС ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 176/2044/24 встановила що:

1. Грошове забезпечення військовослужбовця за період полону є спільним майном подружжя якщо отримане під час шлюбу.

2. Виняток: якщо кошти повністю витрачені в інтересах сім'ї під час шлюбу — поділу не підлягають.

3. Доводити що кошти витрачені в інтересах сім'ї зобов'язана та сторона, яка їх витратила.

Постанова є першим системним орієнтиром для судів у цій категорії справ і матиме значний вплив на практику поділу майна подружжя військовослужбовців.

Автор статті: Мельник Олександр Сергійович, адвокат, АО «МАКМЕЛ»