Рішення органу місцевого самоврядування щодо погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин може бути оскаржено зацікавленою громадськістю в розумінні Орхуської Конвенції (КАС ВС по справі №806/1243/17 від 06.10.2022 р.)

Фабула судового акта: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської облради від 23.02.2017 № 522 «Про розгляд клопотання Державної служби геології та надр України щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3».

06.07.1999 Україною було ратифіковано Орхуську Конвенцію, метою якої є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Згідно з положеннями пункту 3 статті 2 Орхуської Конвенції «Екологічна інформація» означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:

а) стан таких складових навколишнього середовища, як повітря і атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об`єкти, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;

б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті а), і аналізі затрат і результатів та інший економічний аналіз і припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;

с) стан здоров`я та безпеки людей, умови життя людей, стан об`єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).

При цьому відповідно до положень статті 2 Орхуської Конвенції:

«Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4);

«Зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість (пункт 5).

Статтею 6 Орхуської Конвенції регламентовано участь громадськості у прийнятті рішень щодо конкретних видів діяльності, підпунктом «а» пункту 1 цієї статті визначено, що кожна зі Сторін застосовує положення цієї Статті стосовно рішень з питань про доцільність дозволу на запропоновані види діяльності, перераховані в Додатку 1; зокрема в таких сферах як кар`єри та райони відкритого видобутку корисних копалин з площею поверхневої ділянки, що перевищує 25 га (пункт Додатку); або будь-який вид діяльності, про який не згадується вище в пунктах 1-19, якщо участь громадськості передбачається у рамках процедури оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з національним законодавством (пункт 20).

Пунктом 3 статті 9 Орхуської Конвенції визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Зміст наведених норм Орхуської Конвенції свідчить, що ця Конвенція закріпила фундаментальне право громадськості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, суб`єктів владних повноважень, якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.

При цьому колегія суддів зазначає, що використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, у будь-якому разі здійснює вплив на довкілля, а відтак процедура отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин у будь-якому разі зачіпає екологічні права громадян України.

Отже, суд касаційної інстанції ще раз підтвердив, що громадські екологічні організації та окремі громадяни вправі звертатися до адміністративного суду з позовами про захист своїх екологічних прав у тому числі з питань надання спеціального дозволу на користування надрами.

Аналізуйте судовий акт: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони не має повноважень на представництво інтересів держави у спорах про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу (екологічних спорах) (КГС ВС справа № 921/190/25 від 15 січня 2026 року)

АТ “Укрзалізниця” повинна відповідати за незаконні рубки в захисних лісонасадженнях вздовж залізничних колій (Західний апеляційний господарський суд у справі № 914/2688/24 від 16 червня 2025 року)

Суд стягнув шкоду завдану внаслідок незаконного вилову риби незважаючи на те, що вона була повернута у середовище свого перебування (Ковельський міськрайонний суд Волинської області справа № 159/249/25 від 28.01.2025 року)

Риболовля сітками обійдеться у майже 58 тисяч гривень: суд виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, а заразом вирішив стягнути завдану шкоду внаслідок незаконного добуванням водних біоресурсів (Овідіопольський районний суд Одеської області у справі № 509/3056/25 від 19.08.2025 року)

Суд визначив стандарт доказування у спорах, щодо припинення права на користування мисливськими угіддями (КАС ВС справа № 200/5217/20-а від 25.08.2025 року)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №806/1243/17

адміністративні провадження № К/990/18137/22,№К/990/17877/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 806/1243/17

за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради (далі - Житомирська облрада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство (далі - ПП) «ДБР-3», про визнання незаконним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Житомирської облради та ПП «ДБР-3»

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 03.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської облради від 23.02.2017 № 522 «Про розгляд клопотання Державної служби геології та надр України щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3»».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що оспорюване рішення відповідача, яким погоджено надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3» з метою видобування ільменіт-апатитових руд Південної ділянки Давидківського родовища, що знаходиться у Народицькому районі Житомирської області, прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, без дотримання положень Регламенту обласної ради щодо підготовки і розгляду радою питань на сесії, порядку внесення на сесію ради проектів рішень, їх обговорення та ухвалення на сесії. ОСОБА_1 також зазначив, що відповідачем грубо порушено положення Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція), яка ратифікована Законом України від 06.07.1999 № 832-XIV «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» щодо поінформованості громадськості про підготовку та прийняття оскаржуваного рішення.

2. Справа розглядалось судами неодноразово.

3. Житомирський окружний адміністративний суду постановою від 20.11.2017 відмовив у задоволенні позовних вимог.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.06.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

5. 11.07.2022 та 13.07.2022 Житомирська облрада та ПП «ДБР-3» звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просять скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022. При цьому, Житомирська облрада просить суд касаційної інстанції після скасування постанови суду апеляційної інстанції направити цю справу на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду, а ПП «ДБР-3» просить - залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2017.

6. Верховний Суд ухвалами від 29.08.2022 відкрив касаційні провадження з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за касаційною скаргою Житомирської облради та з підстав, визначених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України - за касаційною скаргою ПП «ДБР-3», та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. У справі, яка розглядається суди встановили, що до Житомирської облради надійшло звернення Державної служби геології та надр України від 06.01.2017 щодо погодження видачі спеціального дозволу на користування надрами ряду підприємств, у тому числі і ПП «ДБР-3».

16.02.2017 відбулось засідання постійної комісії обласної ради з питань екології, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, на якому розглядалося питання «Про розгляд клопотань Державної служби геології та надр України». Постійна комісія прийняла рішення рекомендувати сесії обласної ради відмовити у наданні спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3», яке оформлене протоколом № 8.

На веб-сайті Житомирської облради було опубліковано проект рішення «Про розгляд клопотань Державної служби геології та надр України», зі змісту якого встановлено, що у наданні підприємствам спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин (згідно додатку 2 до вказаного рішення) пропонується відмовити. Серед підприємств, зазначених у додатку 2 до спірного рішення вказано і ПП «ДБР-3».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що саме цей проект рішення було внесено на розгляд дев`ятої сесії VII скликання Житомирської облради 23.02.2017 та вручено депутатам.

Зі змісту протоколу дев`ятої сесії VII скликання Житомирської облради від 23.02.2017 встановлено, що пленарне засідання сесії Житомирської облради 23.02.2017 відкрив та вів її голова - Ширма В.В., який поставив на голосування перелік питань порядку денного сесії, повідомивши, що вказаний перелік питань погоджено на засіданні президії обласної ради та роздано депутатам.

До переліку питань порядку денного сесії обласної ради внесено питання за №3 «Про розгляд клопотання Державної служби геології та надр України».

За результатами голосування депутати Житомирської облради проголосували взяти їх за основу та затвердити в цілому. Будь-яких зауважень, пропозицій чи застережень щодо проекту рішення «Про розгляд клопотання Державної служби геології та надр України» депутатами не вносилось. Серед переліку додаткових питань, рекомендованих президією ради до розгляду на сесії як таких, що потребують невідкладного вирішення, питання щодо проекту оскаржуваного рішення - не зазначено.

Голова Житомирської облради, поставивши на обговорення депутатів обласної ради питання «Про розгляд клопотань Державної служби геології та надр України», поінформував, що воно розглядалось профільною постійною комісією обласної ради, обговорено на нараді з головами фракцій, і зважаючи на важливість даного питання запропонував голосувати окремо по кожному об`єкту.

Всупереч змісту проекту спірного рішення, внесеного на розгляд сесії ради, яким пропонувалось відмовити у погодженні надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3», головуючий на сесії поставив на голосування питання про погодження надання дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3».

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що головуючий не поставив на голосування та не довів до відома депутатів обласної ради рекомендації профільної комісії щодо доцільності надання дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3», наявність яких стала підставою для підготовки проекту рішення про відмову у наданні такого погодження ПП «ДБР-3».

При цьому, пропозицій щодо внесення до порядку денного сесії питання проекту рішення, яким би позитивно вирішувалось питання надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3» на розгляд сесії обласної ради внесено не було, до питань порядку денного такий проект рішення не включено, профільною постійною комісією обласної ради відповідний проект рішення не погоджувався, на розгляд ради на її пленарному засіданні 23.02.2017 не вносився та не обговорювався.

Рішенням Житомирської облради від 23.02.2017 № 522 «Про розгляд клопотання Державної служби геології та надр України щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3»» погоджено надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3» з метою видобування ільменіт-апатитових руд Південної ділянки Давидківського родовища, що знаходиться у Народицькому районі Житомирської області.

Вважаючи зазначене рішення Житомирської облради протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 43, 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) та з дотриманням порядку, визначеного Регламентом роботи обласної ради VІІ скликання від 25.11.2015 (далі - Регламент).

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в порушення вимог діючого законодавства України, приписів Орхуської Конвенції, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідачем при підготовці до розгляду та в процесі прийняття оспорюваного рішення не було забезпечено прозорого та доступного розповсюдження важливої інформації щодо техногенної безпеки та розробки Південної ділянки Давидківського родовища ільменіт-апатитових руд.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що за умови дотримання відповідачем, у повній мірі, процедури вирішення питання з погодження надання спеціального дозволу ПП «ДБР-3», це могло б вплинути на результат самого голосування та прийняття рішення про відмову в такому погодженні. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що допущені відповідачем порушення є істотними та такими що стосуються саме процедури ухвалення такого рішення і в цьому випадку вони не можуть вважатися формальними (такими що не впливають на його дійсність), а отже, виходячи з аспекту законності наслідків прийняття такого рішення, вищенаведені процедурні порушення не можуть породжувати правових наслідків для його дійсності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга Житомирської облради обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №804/639/18, згідно із якими, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Також відповідачем заначено, що інформування заінтересованої громадськості в питанні користуванні корисними копалинами мало здійснювавсь Держгеонадра України, як суб`єктом надання спеціального дозволу на користування надрами або Мінприроди як спеціально уповноваженим державним органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

11. Касаційна скарга ПП «ДБР-3» обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо недопустимості скасування правильного по суті рішення за відсутності фундаментальних порушень, який викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №1640/3394/18, а також посиланням на відсутність висновку Верховного Суду стосовно права громадян оскаржувати рішення органу місцевого самоврядування, яким третім особам погоджено надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів.

Крім того, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

13. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

15. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

16. Завданням адміністративного судочинства у розумінні частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

18. У свою чергу статтею 50 Конституції України гарантовані основні екологічні права громадян України, а саме: право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

При цьому, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

19. 06.07.1999 Україною було ратифіковано Орхуську Конвенцію, метою якої є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

20. Згідно з положеннями пункту 3 статті 2 Орхуської Конвенції «Екологічна інформація» означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:

а) стан таких складових навколишнього середовища, як повітря і атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об`єкти, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;

б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті а), і аналізі затрат і результатів та інший економічний аналіз і припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;

с) стан здоров`я та безпеки людей, умови життя людей, стан об`єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).

21. При цьому відповідно до положень статті 2 Орхуської Конвенції:

«Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4);

«Зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість (пункт 5).

22. Статтею 6 Орхуської Конвенції регламентовано участь громадськості у прийнятті рішень щодо конкретних видів діяльності, підпунктом «а» пункту 1 цієї статті визначено, що кожна зі Сторін застосовує положення цієї Статті стосовно рішень з питань про доцільність дозволу на запропоновані види діяльності, перераховані в Додатку 1; зокрема в таких сферах як кар`єри та райони відкритого видобутку корисних копалин з площею поверхневої ділянки, що перевищує 25 га (пункт Додатку); або будь-який вид діяльності, про який не згадується вище в пунктах 1-19, якщо участь громадськості передбачається у рамках процедури оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з національним законодавством (пункт 20).

23. Пунктом 2 статті 6 Орхуської Конвенції визначено, що зацікавлена громадськість адекватно, своєчасно та ефективно одержує інформацію залежно від обставин шляхом публічного повідомлення або в індивідуальному порядку на початковому етапі процедури прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, серед іншого, про:

а) запропонований вид діяльності та заявку, за якою буде прийматися рішення;

б) характер можливих рішень або проект рішення;

в) державний орган, відповідальний за прийняття рішення;

г) передбачувану процедуру, включаючи те, яким чином і коли така інформація може бути надана:

- про початок виконання процедури;

- про можливості для участі громадськості;

- про час і місце будь-якого запланованого громадського слухання;

- про наявність державного органу, в якому можна отримати відповідну інформацію, та про те, куди відповідну інформацію було передано на розгляд громадськості;

- про наявність відповідного державного органу або будь-якого іншого офіційного органу до якого можуть надсилатися зауваження чи запитання, та про строки подання зауважень і запитань; і

- про те, яка екологічна інформація, що стосується запропонованого виду діяльності, є в наявності; і з охоплення даного виду діяльності національною або транскордонною процедурою оцінки впливу на навколишнє середовище.

24. Пунктом 3 статті 9 Орхуської Конвенції визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

25. Зміст наведених норм Орхуської Конвенції свідчить, що ця Конвенція закріпила фундаментальне право громадськості оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, суб`єктів владних повноважень, якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища.

26. При цьому колегія суддів зазначає, що використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, у будь-якому разі здійснює вплив на довкілля, а відтак процедура отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин у будь-якому разі зачіпає екологічні права громадян України.

27. Надання надр у користування шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами регламентовано, зокрема положеннями статті 16 Кодексу України про надра, з метою реалізації якої Кабінет Міністрів України постановою від 30.05.2011 № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» затвердив Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

28. Так, положеннями пункту 9 Порядку № 615 надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з:

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин;

відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

Мінприроди - на всі види користування надрами;

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу.

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

29. Закон №280/97-ВР відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

30. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 43 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

31. У зв`язку із наведеним, на думку колегії суддів, рішення органу місцевого самоврядування щодо погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин може бути оскаржено зацікавленою громадськістю в розумінні Орхуської Конвенції.

32. За таких обставин оспорюване рішення відповідача щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3» з метою видобування ільменіт-апатитових руд може бути предметом судової ревізії на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України за цим позовом.

33. Так, відповідно до приписів статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Перевіряючи оспорюване рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

35. Частинами першою та четвертою статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

36. Так, згідно із частиною першою, другою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

37. Виходячи з аналізу наведеної правової норми вбачається, що остання передбачає обов`язкове обговорення на пленарному засіданні проекту рішення та прийняття його більшістю депутатів.

38. Рішенням Житомирської облради від 26.11.2015 №17 затверджено Регламент Житомирської облради (далі - Регламент), яким врегульовано порядок скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради, порядок роботи сесій та пленарних засідань ради, тощо, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією України і законами України.

39. Відповідно до статті 13 Регламенту розпорядження голови ради про скликання сесії із зазначенням питань, які вносяться на розгляд ради, місця і часу проведення сесії оприлюднюються на офіційному веб-сайті обласної ради, в газеті «Житомирщина» та інших засобах масової інформації, а також направляються індивідуально кожному депутату, в тому числі головам фракцій, не пізніш як за десять днів до її відкриття, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії, із зазначенням часу, місця проведення та рекомендованих питань для розгляду на сесії.

40. Статтею 15 Регламенту передбачено, що пропозиції до проекту порядку денного сесії вносяться головою обласної ради, постійними комісіями, депутатськими фракціями, депутатами обласної ради, головою обласної державної адміністрації не пізніш, як за двадцять п`ять робочих днів до відкриття сесії.

41. Згідно із статтею 17 Регламенту пропозиції щодо внесення питання до порядку денного сесії подаються із завізованим проектом рішення, до якого може надаватись пояснювальна записка, яка містить юридичне обґрунтування прийняття даного питання, необхідні прогнози соціально-економічних та інших наслідків його реалізації, інформаційно-довідковий матеріал (таблиці, графіки, тощо). Проект рішення подається в письмовій формі та на електронних носіях.

42. Статтею 29 Регламенту передбачено, що головуючий на пленарному засіданні ради, серед іншого, вносить на обговорення запропоновані проекти рішень, оголошує повну назву та ініціаторів їх внесення, інформує про матеріали, що надійшли на адресу сесії, організовує розгляд питань.

43. Відповідно до статті 46 Регламенту на голосування спочатку ставиться проект рішення, внесений або погоджений відповідною профільною комісією. За основу і після його прийняття - усі пропозиції і поправки, внесені депутатами в ході обговорення питання і подані в письмовій формі через секретаріат сесії. У разі не прийняття за основу проекту рішення, внесеного або погодженого відповідною профільною комісією, розглядається альтернативний проект рішення, якщо він вноситься.

44. Згідно із статтею 54 Регламенту рішення обласної ради приймається на пленарному засіданні після їх обговорення.

Рішення ради можуть прийматися без обговорення на пленарному засіданні, якщо жоден з депутатів не наполягає на цьому.

45. У справі, яка розглядається, що всупереч змісту проекту рішення «Про розгляд клопотань Державної служби геології та надр України», який попередньо також було оприлюднено на веб-сайті Житомирської облради, внесеного на розгляд сесії ради, яким пропонувалось відмовити у погодженні надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3», головуючий на сесії поставив на голосування питання про погодження надання дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3», непоставивши та недовівши до відома депутатів Житомирської облради рекомендації профільної комісії, згідно з якими пропонувалось відмовити у наданні спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3».

46. При цьому, пропозицій щодо внесення питання до порядку денного сесії проекту рішення, яким би позитивно вирішувалось питання надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «ДБР-3», внесено не було, до питань порядку денного такий проект рішення не включено, профільною постійною комісією обласної ради відповідний проект рішення не погоджувався, на розгляд ради на її пленарному засіданні 23.02.2017 не вносився та не обговорювався.

47. Колегія суддів зазначає, що в силу приписів статті 2 КАС України обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. З метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість спірних рішень. У цій справі судами при дослідженні порядку прийняття оскаржуваного рішення встановлені вищенаведені процедурні порушення його прийняття відповідачем.

48. Так, правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

49. Дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

50. Таким чином, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Тим більше у випадку, коли її ділова репутація ставиться під сумнів.

51. При цьому, колегія суддів акцентує увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормами права, що застосовуються. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

52. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього відповідач мав дотриматися Регламенту та ретельно дослідити матеріали, проекти рішень щодо питань внесених на голосування.

53. В контексті викладеного, колегія суддів вважає, що дотримання відповідачем, у повній мірі, процедури вирішення питання щодо погодження надання спеціального дозволу ПП «ДБР-3» могло вплинути на результат самого голосування та прийняття рішення про відмову в такому погодженні.

54. Відтак, Верховний Суд зазначає, що допущені відповідачем як суб`єктом владних повноважень вищезазначені порушення Регламенту є істотними та такими, що стосуються саме процедури ухвалення такого рішення і в цьому випадку останні не можуть вважатися формальними (такими що не впливають на його дійсність), а отже, виходячи з аспекту законності наслідків прийняття такого рішення, вищенаведені процедурні порушення не можуть породжувати правових наслідків для його дійсності.

55. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оспорюване рішення відповідача не відповідає вимогам, визначеним статтею 2 КАС України, оскільки оскаржене рішення прийнято не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

56. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведених в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах не зазначено.

57. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

58. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови і погоджується з її висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

59. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Житомирської обласної ради та Приватного підприємства «ДБР-3» залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №806/1243/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз Л.В. Тацій