Подання до суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до суду. (ВС КАС №240/14153/24 від 15.01.2026 р.)

Фабула судового акту: У цій справі проти Пенсійного фонду України позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення обласного ГУ ПФ про відмову у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги та зобов`язати такий призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу. Суди першої інстанції задовольнили вимоги позивача.

Не погодившись із цим - представники відповідача - того самого обласного головного управління Пенсійного фонду, звернулись до ВС із касаційною скаргою у якій ВС неочікувано побачив безвідповідальне, без жодної перевірки - використання вигаданих штучним інтелектом (далі - “ШІ”) рішень касаційного суду. Враховуючи це, а також, незначну складність справи, що розглядалась в спрощеному порядку у пеших інстанціях, ВС відмовив у відкритті касаційного провадження, але “історія про ШІ” набула свого поширення.

Так, ВС КАС зазначив:

“Окремої уваги заслуговує те, що ГУ ПФ України в Житомирській області у касаційній скарзі покликається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/12/19 та постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/12123/18, від 11 листопада 2021 року у справі № 440/2142/20, від 09 червня 2022 року у справі № 260/4210/21, від 14 лютого 2023 року у справі № 640/10944/21, від 21 березня 2024 року у справі № 520/17892/23.

Перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що жодного з перерахованих судових рішень Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не існує в реальності. Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/12/19 про оскарження законності притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності ухвалила постанову від 25 червня 2019 року (а не 03 липня 2019 року), в якій не викладала висновків щодо правового статусу інформаційних листів органів державної влади, який "цитує" ГУ ПФ України в Житомирській області, а судові рішення у справах № 826/12123/18, № 440/2142/20, № 260/4210/21, № 640/10944/21 та № 520/17892/23 взагалі не переглядалися у касаційному порядку.

У справі № 800/304/17 (про визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо непризначення на посаду судді) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року не викладала висновку: "Суд не вправі підміняти адміністративний орган у здійсненні дискреційних повноважень, навіть якщо вважає результат несправедливим", який ГУ ПФ України в Житомирській області "процитувало" у касаційній скарзі, або ж висновку, який хоча б наближено стосувався такого тлумачення дискреційних повноважень органу державної влади.

Тобто, зазначені у касаційній скарзі номери справ та дати ухвалення постанов є вигаданими, а посилання на сформовані висновки - неправдивими”.

Верховний Суд звернув увагу, що характер наведених посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі - ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі "галюцинацій". Згідно з галузевими стандартами України, "галюцинування" визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік).

"Процитовані ГУ ПФ України в Житомирській області висновки суду касаційної інстанції настільки точно відповідають потребам аргументації скаржника, що може вказувати на ймовірний запит до ШІ підібрати відповідну судову практику, яку технологія могла згенерувати, не маючи доступу до реальних баз даних (реєстрів)” - вказав ВС.

Отже у цій справі:

Дії відповідача - ГУ Пенсійного фонду Суд визнав такими, що суперечать принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленому у статті 45 КАС України. Це також поставило - на думку ВС - під сумнів обґрунтованість касаційної скарги в цілому.

Також Верховний Суд звертає увагу на тому, що використання ШІ для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи.

Верховний Суд наголосив на обов`язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання ШІ у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року).

Відповідно до встановлених етичних стандартів, правник зобов`язаний самостійно перевірити (верифікувати) результати, згенеровані ШІ, шляхом перехресної перевірки з офіційними джерелами - базами законодавства та реєстром судових рішень. Принцип добросовісності вимагає від учасника справи утримуватися від використання результатів роботи ШІ, якщо достовірність джерел перевірити неможливо (Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду: затверджене наказом Керівника Апарату Верховного Суду від 08 грудня 2025 року № 117).

Подання до Суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду як підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 45 КАС України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Водночас подання до Суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до Суду.

Аналізуйте судовий акт: Суд може залишити скаргу, заяву, клопотання без розгляду або повернути їх, якщо вони містять нецензурну лексику, образливі і лайливі слова, символи, вчинення інших дій, що свідчать про очевидну неповагу (ВП ВС,№ 9901/324/19,07.11.19);

Питання процесуальної економії: 197 роликів порнографічного характеру було досліджено судекспертами у рамках однієї кримінальної справи. (Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська №201/1082/22 від 15.04.2022 р.);

Одночасна наявність спору про визначення місця проживання дітей та окремої судової справи з оскарження рішення органу опіки та піклування з цього ж питання – є штучним подвоєнням судового процесу (ВС КЦС, справа №370/408/19 від 09.06.2021 р.);

Прояв неповаги до суду у випадку притягнення до адмінвідповідальності має бути конкретизований у протоколі та відповідати диспозиції ст. 185-3 КУпАП (Апеляційний суд Запорізької області від 6 грудня 2016р. у справі № 316/1216/16-п).

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

15 січня 2026 року

м. Київ

справа № 240/14153/24

адміністративне провадження № К/990/56043/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року

у справі № 240/14153/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Житомирській області від 01 травня 2024 року № 1524603-16 про відмову у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Житомирській області призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200 тисяч гривень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року стягнено на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат у розмірі 3 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань до ГУ ПФ України в Житомирській області.

ГУ ПФ України в Житомирській області оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року змінено резолютивну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року:

- зобов`язано ГУ ПФ України у Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, передбачену Законом України від 20 березня 2023 року № 2980-ІX "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України" (далі - Закон № 2980-ІX), на підставі його заяви від 15 лютого 2024 року та доданих до неї документів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ПФ України в Житомирській області 25 грудня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником наведено такі підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності № 240/14153/24, які передбачені частиною четвертою і п`ятою статті 328 КАС України: суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 1, 2 Закону № 2980-ІX, частин першої та третьої статті 8 Закону № 1882-ІХ, пункт 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1396 (далі - Порядок № 1396), Порядку ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 року № 415 (далі - Порядок № 415), а також не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/12/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17, та постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/12123/18, від 11 листопада 2021 року у справі № 440/2142/20, від 09 червня 2022 року у справі № 260/4210/21, від 14 лютого 2023 року у справі № 640/10944/21, від 21 березня 2024 року у справі № 520/17892/23. Суд апеляційної інстанції, визнавши право ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу, не встановив у повному обсязі сукупність юридичних фактів, передбачених статтями 1, 2 Закону № 2980-ІХ, пунктом 11 Порядок № 1396.

Перевіривши такі доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС).

Таким чином, предметом касаційного перегляду є виключно правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи або доказів.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що відсутність у ГУ ПФ України в Житомирській області можливості отримати інформацію з Реєстру об`єктів критичної інфраструктури через відсутність відкритого доступу до такого Реєстру не може слугувати підставою для відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої положеннями Закону № 2980-IX. При цьому, суд першої інстанції помилково визначив розмір одноразової грошової допомоги, оскільки визначення розміру такої виплати належить до дискреційних повноважень ГУ ПФ України в Житомирській області.

Перевіркою змісту підстави касаційного оскарження Судом встановлено, що скарга ГУ ПФ України в Житомирській області зводиться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин отримання ОСОБА_1 трудової травми під час виконання службових обов`язків внаслідок військової агресії рф проти України та спростування офіційної інформації щодо належності об`єкта, на якому сталася травма, до об`єктів критичної інфраструктури.

Верховний Суд не наділений повноваженнями повторно досліджувати та оцінювати докази, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку та на підставі чого встановив фактичні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів та їх всебічної оцінки (стаття 90 КАС України), дійшов висновку про достатність листа Держспецзв`язку для підтвердження статусу об`єкта критичної інфраструктури.

ГУ ПФ України в Житомирській області намагається досягти перегляду цієї оцінки, що не допускається статтею 341 КАС України; водночас не покликається на докази, зібрані у справі, які могли бути недосліджені судами першої та/або апеляційної інстанцій, чи відхилення його клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або невстановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Окремої уваги заслуговує те, що ГУ ПФ України в Житомирській області у касаційній скарзі покликається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/12/19 та постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/12123/18, від 11 листопада 2021 року у справі № 440/2142/20, від 09 червня 2022 року у справі № 260/4210/21, від 14 лютого 2023 року у справі № 640/10944/21, від 21 березня 2024 року у справі № 520/17892/23.

Перевіркою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що жодного з перерахованих судових рішень Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не існує в реальності. Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/12/19 про оскарження законності притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності ухвалила постанову від 25 червня 2019 року (а не 03 липня 2019 року), в якій не викладала висновків щодо правового статусу інформаційних листів органів державної влади, який "цитує" ГУ ПФ України в Житомирській області, а судові рішення у справах № 826/12123/18, № 440/2142/20, № 260/4210/21, № 640/10944/21 та № 520/17892/23 взагалі не переглядалися у касаційному порядку.

У справі № 800/304/17 (про визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо непризначення на посаду судді) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року не викладала висновку: "Суд не вправі підміняти адміністративний орган у здійсненні дискреційних повноважень, навіть якщо вважає результат несправедливим", який ГУ ПФ України в Житомирській області "процитувало" у касаційній скарзі, або ж висновку, який хоча б наближено стосувався такого тлумачення дискреційних повноважень органу державної влади.

Тобто, зазначені у касаційній скарзі номери справ та дати ухвалення постанов є вигаданими, а посилання на сформовані висновки - неправдивими.

Такі дії ГУ ПФ України в Житомирській області суперечать принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленому у статті 45 КАС України. Це також ставить під сумнів обґрунтованість касаційної скарги в цілому.

Верховний Суд звертає увагу, що характер наведених посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі - ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі "галюцинацій". Згідно з галузевими стандартами України, "галюцинування" визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік).

"Процитовані" ГУ ПФ України в Житомирській області висновки суду касаційної інстанції настільки точно відповідають потребам аргументації скаржника, що може вказувати на ймовірний запит до ШІ підібрати відповідну судову практику, яку технологія могла згенерувати, не маючи доступу до реальних баз даних (реєстрів).

Також Верховний Суд звертає увагу на тому, що використання ШІ для підготовки процесуальних документів саме по собі не заборонено. Проте відповідальність за достовірність інформації, викладеної у процесуальних документах, покладається виключно на учасника справи.

Верховний Суд наголошує на обов`язковості дотримання принципу фахового людського контролю (human-in-the-loop). Використання ШІ у правничій діяльності допускається виключно як допоміжний інструмент, який не може замінити професійну діяльність правника: його критичне мислення, фахове судження та правову кваліфікацію (Рекомендації з відповідального використання штучного інтелекту для правників (схвалені Міністерством цифрової трансформації та Міністерством юстиції України, липень 2025 року).

Відповідно до встановлених етичних стандартів, правник зобов`язаний самостійно перевірити (верифікувати) результати, згенеровані ШІ, шляхом перехресної перевірки з офіційними джерелами - базами законодавства та реєстром судових рішень. Принцип добросовісності вимагає від учасника справи утримуватися від використання результатів роботи ШІ, якщо достовірність джерел перевірити неможливо (Положення про використання технологій штучного інтелекту працівниками Апарату Верховного Суду: затверджене наказом Керівника Апарату Верховного Суду від 08 грудня 2025 року № 117).

Подання до Суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду як підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 45 КАС України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Водночас подання до Суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків і недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до Суду.

За таких обставин, враховуючи, що справа розглядалася як справа незначної складності, а касаційна скарга ГУ ПФ України в Житомирській області не містить належного обґрунтування виключних підстав для касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, передбачених частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 10 лютого 2025 року у справі № 580/5315/24, від 20 березня 2025 року у справі № 160/15692/24, від 31 березня 2025 року у справі № 420/30425/24.

Керуючись статтями 248 328 333 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 240/14153/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

В.М. Шарапа