Чи робить заповіт недійсним те, що частина рукописного тексту написана іншою особою, а справжність підпису неможливо встановити?

Аналіз нашого кейсу

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 24.11.2025 року по справі №552/7093/24

Цей матеріал підготовлений на основі нашого реального кейсу про оспорення заповіту, в якому позивач намагався визнати заповіт нікчемним через те, що кілька рядків у друкованому документі були написані не заповідачем, а експерти не змогли встановити, чи підпис належить заповідачу. Ситуація доволі типова для спадкових спорів, однак вона демонструє важливий правовий принцип: відсутність категоричного висновку про підроблення підпису не створює підстав для нікчемності заповіту.

Суть нашого спору

Позивач звернувся до суду з вимогою застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та фактично «вивести» спірний заповіт з правового обігу.

Аргументи позивача:

• заповіт надрукований, але фраза «заповіт прочитаний мною у голос і підписаний власноруч» написана не заповідачем;

• підпис у заповіті, на думку позивача, відрізняється від попередніх документів;

• тому заповіт не підписаний особисто заповідачем, а отже є нікчемним за статтею 1257 ЦК України.

Що встановила почеркознавча експертиза

За ухвалою суду проведено дослідження в ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса».

Експерт дійшов таких висновків:

• Рукописний фрагмент тексту, який формально не є змістом заповіту, виконаний не заповідачем.
• Це технічний рядок, а не заповідальне розпорядження.

• Перше слово рукописного запису непридатне для дослідження.

• Підпис у заповіті неможливо ані підтвердити, ані спростувати як виконаний заповідачем.

Причини: короткість підпису, недостатність графічного матеріалу, ознаки незвичності виконання.

• Головне: експерт не встановив факту підписання іншою особою.

Це принципово, оскільки нікчемність заповіту можлива лише за умови доведеного порушення форми — тобто відсутності особистого підпису заповідача.

У спадкових спорах часто трапляється ситуація, коли сторона, яка оспорює заповіт, намагається надати експертному висновку більш широкий зміст, ніж він реально має. Однак почеркознавча експертиза не встановлює «ймовірності», «подібності» чи «схожості» — вона може лише категорично підтвердити або категорично спростувати авторство підпису чи тексту. Якщо експерт зазначає, що встановити автора підпису неможливо, це не дорівнює твердженню, що підпис виконаний іншою особою. Такий висновок не створює доказів на користь позивача й не підтверджує нікчемності заповіту.

Юридичне значення таких висновків

Заповіт є одностороннім особистим правочином (статті 1233 202 ЦК України) і повинен бути особисто підписаний заповідачем (стаття 1247 ЦК України).

Для нікчемності необхідно довести:

• що підпис виконаний не заповідачем; або

• що заповідач не був здатний усвідомлювати свої дії; або

• що порушено обов’язкову форму заповіту.

У нашому випадку позивач цього не довів.

Частина тексту, написана іншою особою, не становить змісту заповіту.

Це не скасовує волевиявлення заповідача, тим більше що сам підпис експертиза не визнала підробленим.

Технічні записи у заповіті — такі як зазначення про прочитання документа вголос — не є елементами волевиявлення. Закон не вимагає, щоб саме заповідач власноруч писав ці фрази, оскільки вони не містять розпорядження майном. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що дефект, який не зачіпає зміст волі та підпис заповідача, не впливає на дійсність заповіту. Тому сам факт виконання технічного рядка іншою особою не може вважатися порушенням форми.

Практика Верховного Суду, яка прямо підтримує позицію відповідача

Постанова ВС від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц

Підпис є визначальним реквізитом заповіту.

Нікчемність можлива лише тоді, коли доведено, що підпис відсутній або виконаний іншою особою.

Постанова ВС від 12.03.2020 у справі № 716/1051/17

Заповіт є нікчемним лише тоді, коли категорично встановлено, що підпис — не заповідача.

У нашій справі таких висновків немає.

Постанова Великої Палати ВС від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17

Сама по собі наявність сумнівів щодо підпису не є доказом.

Потрібен позитивний, а не припущений експертний висновок.

Постанови ВС у справах № 522/904/16-ц та № 725/2412/15-ц

Формальні недоліки посвідчення не спричиняють нікчемності, якщо збережено волевиявлення та наявний підпис.

Постанова ОП КЦС ВС від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19

Порушення технічного характеру не впливають на чинність заповіту, якщо вони не змінюють волю заповідача.

Усі ці правові позиції однозначні: недоведене підроблення підпису ≠ нікчемний заповіт.

Чи робить чужий рукописний запис заповіт недійсним?

Ні.

Рукописна фраза про прочитання заповіту — це не зміст волі заповідача.Це технічний запис, який не впливає на розпорядження спадковим майном.

Навіть якщо цей рядок написаний іншою особою, це не робить заповіт недійсним. Практика ВС підтверджує: важливим є зміст волі та особистий підпис, а не супровідні фрази.

Хто несе тягар доказування?

Позивач. Саме він повинен довести:

• відсутність підпису;

• або підроблення підпису;

• або інші істотні порушення форми заповіту.

Цього зроблено не було.

Припущення не є доказами (стаття 81 ЦПК України).

Висновок

У нашому кейсі:

• експертиза не підтвердила підроблення підпису;

• частина рукопису, виконана іншою особою, не є змістом заповіту;

• презумпція правомірності правочину не спростована;

• юридично значимого порушення форми заповіту не встановлено.

Тому немає підстав вважати заповіт нікчемним або таким, що порушує вимоги статті 1247 ЦК України.

У цивільному праві діє презумпція правомірності правочину. Заповіт вважається дійсним доти, доки особа, яка його оспорює, не доведе протилежне належними та допустимими доказами. Саме позивач має встановити факт порушення форми заповіту або відсутності волевиявлення. Стандарт доказування у таких спорах — перевага більш вагомих доказів. Сторона повинна надати такі докази, які роблять її версію більш ймовірною, ніж протилежна. У цій справі позивач не надав доказів, які б переважили презумпцію правомірності заповіту.

Ця справа демонструє важливий висновок для спадкової практики: заповіт не може бути визнаний недійсним лише через формальні особливості виконання технічних записів або через відсутність категоричного висновку щодо підпису. Потрібно довести реальний дефект волевиявлення, а цього у спорі зроблено не було.

Практичні рекомендації у спорах щодо нікчемності, неукладеності або підроблення заповіту:

1. Візуальні відмінності підписів не можуть бути доказом у спорі. Для суду мають значення лише категоричні експертні висновки.
2. Питання до експерта слід формулювати так, щоб він мав можливість дати однозначну відповідь («виконаний / не виконаний», «належить / не належить»).
3. Для якісного дослідження необхідно подавати різноманітні зразки підписів та почерку за різні періоди життя особи, бажано з оригіналів документів.
4. Технічні рукописні позначки у заповіті (про прочитання вголос, дату, місце тощо) не впливають на дійсність документа, якщо підпис заповідача збережено.
5. Потрібно правильно визначати спосіб захисту: нікчемність і неукладеність — різні правові категорії з різним обсягом доказування.
6. Суд не встановлює факти замість сторін — він оцінює докази. Припущення не можуть підтверджувати порушення форми заповіту.

Автор статті: Адвокатське Бюро «Ірини Остапенко «АРГО ГРУП»