Пішохода оштрафували за перетин проїзної частини у невстановленому місці: суд підтримав покарання. (Дергачівський районний суд Харківської області №619/5190/25 від 27.10.2025 р.)

Фабула судового акту: Пішоходи також є учасниками дорожнього руху, на них теж розповсюджується ПДР, в частині що регулює їх зобов’язання та права, а отже вони також повинні нести відповідальність за порушення правил дорожнього руху. І можливо, така відповідальність навіть занадто мʼяка, враховуючи суму штрафу, яка може бути накладена на пішохода. Кожен водій нерідко був свідком неадекватних «перетинань» дороги з обмежувачами, дороги з чотирма і більше смугами - бо «деяким» так зручно. Такі «індивідууми», навіть не задумуються що їх поведінка є небезпечною як для них самих, так і для інших учасників дорожнього руху.

Це рішення гарно ілюструє, що пішоходів теж повинні штрафувати за їх протиправні небезпечні дії на дорозі, звичайно - з дотриманням законної процедури.

Так, позивачка у цій справі оскаржувала накладений на неї штраф - аж цілих 255 гривень - за те що вона як пішоход порушила ПДР, перетнувши проїздну частину з розділовими смугами. Стверджувала, що переходила дорогу по пішохідному переходу, а претензії патрульних вважала, штучно створеними «ймовірно для підвищення показників у їх роботі».

Водночас суд, дослідив постанову про адміністративне правопорушення і доданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери, і встановив що подія правопорушення мала місце, як і розгляд справи було проведено без порушень з дотриманням законної процедури.

Також з відеозапису установлено, що факт переходу проїзної частини поза пішохідним переходом не заперечувався позивачкою.

У відзиві відповідач додав - що жінка будучи пішоходом перейшла проїзну частину у невстановленому місці поза пішохідним переходом, де є розділова смуга та дорога на чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, при наявності у полі зору пішохідного переходу, чим порушила пункт 4.7 ПДР. Інспектор підійшов до громадянки, представився, пояснивши при цьому мету звернення тим, що пішохід перейшов проїжджу частину у невстановленому місці, поза межами пішохідного переходу. Учасниками дорожнього руху є не лише водії механічних транспортних засобів, а й інші особи, які беруть безпосередню участь у процесі руху на дорозі: пішоходи, водій, пасажири, погоничі тварин.

Отже у цій справі Суд нагадав:

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху(ПДР) України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з пунктом 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» пішохід є учасником дорожнього руху.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про дорожній рух» пішохід зобов`язаний: рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а вразі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці; перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а вразі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч; керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється; не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді; не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження; стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Згідно з вимогами пункту 4.7 Правил дорожнього руху пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до п. п. «г» п. 4.14 ПДР України пішоходам забороняється: переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.

Частиною 1 ст. 127 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перехід пішоходами проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, у вигляді накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуйте судовий акт: Порушення пішоходом правил дорожнього руху не звільняє водія від обов’язку вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди (ВС/ККС у справі № 753/10028/18 від 05.08.2020);

Суд визнав винуватим пішохода, який переходив дорогу в невстановленому місті і попав під колеса автомобіля. (Жовтневий районний суд м. Запоріжжя, справа № 331/1193/23 від 22.03.2023 р.);

І з пішохода можна стягнути збитки спричинені внаслідок ДТП, але за певних умов (Дрогобицький міськрайсуд від 17.11.2021 у справі № 462/1837/21);

За застосування до пішохода кайданів, силового доставлення до фільтраційного центру та вручення повістки, суд стягнув з держави моральну шкоду (Городоцький районний суд Львівської області №441/1193/23 від 11.08.2023 р.).

справа № 619/5190/25

провадження № 2-а/619/72/25

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/5190/25

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: УПП в Харківській області;

відповідач: ОСОБА_2 ;

відповідач: Департамент патрульної поліції,

розглянув у письмовому провадженні адміністративний позов про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стислий викладпозиції позивача та заперечень відповідача.

03 вересня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до УПП вХарківській області, ОСОБА_2 ,в якомупросила скасуватипостанову серіїЕНА №5551554від 23.08.2025про накладенняадміністративного стягненняу видіштрафу врозмірі 255,00грн заадміністративне правопорушення,передбачене ч.1ст.127 КУпАП. В обґрунтування позову зазначила, що вважає цю постанову незаконною, такою, що порушує її права та підлягає скасуванню з тих підстав, що 23.08.2025 приблизно о 12 год 00 хв вона перебувала поруч зі своїм автомобілем на парковці по вул. Різдвяна, 33 далі перейшла дорогу по пішохідному переходу в бік вулиці Гостинний двір, 9 де її зупинили працівники поліції та повідомили, що вона начебто перейшла проїзну частину у невстановленому місці чим порушила ПДР. Вважає, що зазначена ситуація є штучно створеною інспектором 2 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Харківській області, старшим лейтенант поліції УПП в Харківській області Полтавцем Д.М. ймовірно для підвищення показників у його роботі. ОСОБА_2 не представився, не оголосив яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснив їй її права та обов`язки, обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання установленої процедури, чим порушив вимоги ст. ст. 276 277 277-2 278 279 280 281 КУпАП. Не було надано доказів того, що вона порушила ПДР, як того вимагає ст. 251 КУпАП. Отже, вона не погоджується із складеною відносно неї постановою про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 127 КУпАП, вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа відносно неї закриттю у зв`язку із тим, що порушує її права, які передбачені Конституцією та законами України, та як така, що складена з порушенням процедури.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача УПП в Харківській області ФедюкД. просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що дійсно, 23.08.2025 о 12:03 год за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 33, ОСОБА_1 будучи пішоходом перейшла проїзну частину у невстановленому місці поза пішохідним переходом, де є розділова смуга та дорога на чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, при наявності у полі зору пішохідного переходу, чим порушила пункт 4.7 ПДР. Інспектор підійшов до громадянки, представився, пояснивши при цьому мету звернення тим, що пішохід перейшов проїжджу частину у невстановленому місці, поза межами пішохідного переходу. Учасниками дорожнього руху є не лише водії механічних транспортних засобів, а й інші особи, які беруть безпосередню участь у процесі руху на дорозі: пішоходи, водій, пасажири, погоничі тварин. ОСОБА_1 в повному обсязі роз`ясненні її права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського № 475021 вказаної в пункті 7 оскаржуваної постанови, а також підтверджено підписом в пункті 8 оскаржуваної постанови. Тому, доводи ОСОБА_1 в позовній заяві стосовно того, що поліцейський не представився, не оголосив, яка справа розглядається, а також доводи стосовно не роз`яснення їй прав та обов`язків є безпідставними та такими, що не знаходять свого дійсного підтвердження та спростовуються відеозаписами вказаними в оскаржуваній постанові, де на відеозаписі ОСОБА_1 говорить поліцейському: «Ви мені правда роз`яснили права...». За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251 252 268 278 279 280 КУпАП, поліцейським було встановлено особу, яка скоїла правопорушення та безпосередньо сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП, тому була винесена постанова серії ЕНА № 5511554 від 23.08.2025. При винесені цієї постанови, поліцейський керувався положеннями ПДР України та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне пішоходом, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з вищевказаним, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕНА № 5511554 від 23.08.2025 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

08 вересня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

17 вересня 2025 року позивач через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

18 вересня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи на13 год 30 хв 29.09.2025.

26 вересня 2025 року через засоби поштового зв`язку представником відповідача УПП в Харківській області Федюк Д. подано до суду відзив на позовну заяву.

29 вересня 2025 року судове ухвалою суду залучено до участі у справі співвідповідача Департамерт патрульної поліції, розгляд справи відкладено на 14 год 00 хв 23.10.2025.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, у поданій через систему «Електронний суд» заяві просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання представники відповідачів не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою серії ЕНА №5551554 від 23.08.2025, винесеною інспектором 2 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Полтавцем Дмитром Миколайовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255,00 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно дост. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом установлено, що 23.08.2025 стосовно позивача інспектором 2 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Полтавцем Д.М. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ЕНА №5551554. Цією постановою позивача було визнано винною у порушенніп.4.14г ПДРУкраїни та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.127 КУпАПз накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

За відомостями оскаржуваної постанови, 23.08.2025 о 12:03:30 ОСОБА_1 в м. Харків, вул. Різдвяна, 33 здійснила перехід проїзної частини поза межами пішохідного переходу, де є розділювана смуга та дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, при наявності у полі зору пішохідного переходу.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху(ПДР) України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 ПДРпередбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно зпунктом 1.4 Правил дорожнього рухукожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього рухувизначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно зістаттею 14 Закону України «Про дорожній рух»учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про дорожній рух»пішохід зобов`язаний: рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а вразі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці; перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а вразі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч; керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється; не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді; не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження; стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Згідно з вимогамипункту 4.7 Правил дорожнього рухупішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до п. п. «г»п. 4.14 ПДРУкраїни пішоходам забороняється: переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.

Частиною 1ст. 127 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перехід пішоходами проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, у вигляді накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно п.п. 2,3 ч.1ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1ст. 222 КУпАП, Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за порушення правил дорожнього руху за ч.1ст. 127 КУпАП.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом МВС України від 07.11.2015 року №1395визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За змістом пунктів 1 та 2 розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 127 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію»передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Постановою серії ЕНА №5551554 від 23.08.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушенняп. 4.14 "г" ПДРУкраїни, тобто за ч.1ст. 127 КУпАП.

До відзиву представник відповідача УПП в Харківській області Федюк Д. додав відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, на якому відтворено подію адміністративного правопорушення 23.08.2025 за участю позивача ОСОБА_1 , процедуру розгляду справи та винесення поліцейським постанови ЕНА №5551554 від 23.08.2025 про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 127 КУпАП.

Переглянувши надані відеозаписи судом встановлено, щопозивач, пішохід СоболєваЄ.Є., дійсно здійснила перехід проїзної частини по вул. Різвяна, 33, у м. Харкові, де є розділювана смуга та дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, при наявності у полі зору пішохідного переходу. Після чого поліцейські підійшли до неї та почали встановлювати її особу, при цьому їй були роз`яснені її права, передбаченіст. 63 Конституції Українитаст. 268 КУпАП. З відомостями протоколу вона, була ознайомлена, власноручно його підписала та отримала його копію.

Отже, зазначене поза розумним сумнівом спростовує твердження Соболєвої Є.Є. про те, що працівники поліції не роз`ясняли їй її процесуальні права.

Далі з відео вбачається, що поліцейський провів розгляд справи про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог статей279 280 КУпАП, за результатами якого ним винесено оскаржувану постанову .

Водночас, також з відеозапису установлено, що факт переходу проїзної частини поза пішохідним переходом не заперечувався позивачем.

Отже, надані відповідачем відеозаписиє доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 127 КУпАП, що вказує на правомірність притягнення її до відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, за своїм змістом, відповідає положеннямстатей 283 284 КУпАП, складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, винесена з дотриманням процедури і порядку, встановленогоКУпАП, а тому є законною та не підлягає скасуванню.

Інші доводи на, які посилалася позивач не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Згідно частини першої-четвертоїстатті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На думку суду, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, підтверджено правомірності своїх дій/рішень належними доказами.

Отже, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має правозалишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначенихстаттями 273-277,280-289цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Частинами 4та 5статті250 КАСУкраїнипередбачено,щоу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відносяться на рахунок позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 5-9 12 77 241-246 255 286 292 293 295 297 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначенихч. 2ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: УПП в Харківській області, місце знаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315-А, ЄДРПОУ 40012425;

відповідач: ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ,

відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код в ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.

Суддя Є. А. Болибок