Автомобілі, які були відчужені під час перебування у шлюбі враховуються при поділі лише якщо надано належні та достатні докази, що їх відчуження відбулось не в інтересах сім'ї або проти волі іншого з подружжя. (ВС КЦС №242/812/23 від 28.08.2025 р.)

Фабула судового акту: Жінка просила виділити в особисту приватну власність екс-чоловіка спільно нажиті за час шлюбу автомобілі RENAULT KANGOO, DAEWOO LANOS та причіп - а їй виплатити грошову компенсацію за частку ринкової вартості таких - і в тому числі стягнути з чоловіка грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані в період шлюбу без її згоди транспортні засоби: BMW 528I 1997, 2015 року випуску та FORD FUSION 1999 2013 року випуску.

Чоловік - у зустрічному позові попросив просив стягнути грошові кошти в розмірі 236 894,54 грн в якості компенсації вартості частини автомобіля Volkswagen Passat CС, проданого без його згоди - та частини вартості стоматологічного візіографа dental i-sensor h1, рентген апарату BLX 6 портативний стоматологічний та генератора.

Суд першої інстанції стягнув з чоловіка вартість RENAULT KANGOO, DAEWOO LANOS, та причіпа. А також - стягнуто з нього грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби BMW та FORD FUSION.

Зустрічний позов чоловіка задоволено частково. З дружини теж стягнуто грошові кошти в розмірі 189 200,04 грн в якості компенсації за проданий в період шлюбу без згоди другого подружжя транспортний засіб марки VOLKSWAGEN СС.

Водночас апеляційний суд відмовив - як чоловіку, так і екс-дружині у стягненні компенсацій за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби. Пояснив це тим - що сторонами такі було відчужено ще у період перебування в шлюбі, тому відсутні підстави для стягнення таких грошових компенсацій за їх продаж на користь другого з подружжя.

Колегія суддів ВС КЦС - теж погодилась із доводами апеляціного суду і залишила рішення без змін. ВС пояснив:

Щодо вимог про стягнення на користь іншого з екс-подружжя грошових коштів в якості компенсації за продані у період шлюбу без згоди другого транспортні засоби

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже у цій справі:

Апеляційний суд встановив, що спірні автомобілі дійсно були придбані та відчужені у період шлюбу. Однак жодних доказів того, що відчуження автомобілів відбулось не в інтересах сім`ї чи проти волі іншого з подружжя суду не було надано.

За таких обставин, оскільки вищевказані автомобілі були відчужені під час перебування у шлюбі, а сторона не надала належні та достатні докази, що їх відчуження відбулось не в інтересах сім`ї чи проти її волі, апеляційний суд дійшов - на думку ВС - обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог первісного позову в цій частині.

Аналізуйте судовий акт: Консультаційних висновків оцінювача про вартість майна достатньо для поділу майна подружжя, якщо протилежна сторона не навела своїх належних доказів вартості такого. (ВС КЦС № 754/3132/16-ц від 16.01.2023 р.);

Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. (ВС КЦС № 215/4928/20 від 14.06.2023 р.);

Для зняття арешту не достатньо лише поділу спільного майна подружжя, необхідно довести, що договір іпотеки укладено не в інтересах сім`ї і що борг, є особистим зобов'язанням іншого з подружжя. (ВС КЦС, справа № 686/5793/22 від 22.12.2022 р.);

Збільшені жіночі груди є неподільною річчю. Суд стягнув із екс-дружини вартість операції (Солом`янський районний суд м. Києва, справа № 760/1150/22 від 14.11.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 242/812/23

провадження № 61-10609св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О. та касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2923 року в складі судді Черкова В. Г., постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 спільно нажитий за час шлюбу автомобіль RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та стягнути на її користь грошову компенсацію за частку ринкової вартості автомобіля, що становить 108 255,50 грн; виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 автомобіль DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 та стягнути на її користь грошову компенсацію за частку ринкової вартості автомобіля, що становить 51 927,00 грн; виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 причіп ГРАНД КРУЇЗ GC-04, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , та стягнути грошову компенсацію за частку ринкової вартості причепа, що становить 13 058,50 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані в період шлюбу без її згоди транспортні засоби: BMW 528I 1997, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 та FORD FUSION 1999, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 .

На обґрунтування позову зазначала, що з 14 липня 2017 року по 01 березня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу вони набули на праві спільної сумісної власності наступне майно: автомобіль RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , автомобіль DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , причіп Гранд Круїз GC-04, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , автомобіль BMW 528I 1997, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , автомобіль FORD FUSION 1999, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 .

При цьому відповідач без її згоди у період перебування в шлюбі відчужив на користь третіх осіб на підставі договорів купівлі-продажу автомобіль BMW 528I 1997, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , та автомобіль FORD FUSION 1999, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 . Кошти, отримані від продажу транспортних засобів в інтересах сім`ї не витрачалися, вона їх частину не отримувала.

Вона не користується спірними автомобілями, оскільки ОСОБА_2 обмежив доступ до них.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути грошові кошти в розмірі 236 894,54 грн в якості компенсації вартості частини автомобіля Volkswagen Passat CС, проданого без його згоди, й частини вартості стоматологічного візіографа dental i-sensor h1, рентген апарату BLX 6 портативний стоматологічний та генератора.

Зустрічний позов мотивований тим, що у період перебування у шлюбі подружжя набуло у спільну сумісну власність наступне майно: автомобіль Volkswagen Passat CC, 2013 року випуску, VIN НОМЕР_6 ; стоматологічний візіограф dental i-sensor h1 вартістю 30 149, 00 грн.; рентген апарат BLX 6 портативний стоматологічний вартістю 38 240,00 грн; генератор вартістю 27 000,00 грн.

ОСОБА_1 07 липня 2021 року без його відома відчужила автомобіль Volkswagen Passat CC, однак продовжує користуватись ним, тому повинна сплатити йому частину його вартості.

Оскільки ОСОБА_1 не використовує у своїй діяльності стоматологічний візіограф dental i-sensor h1, рентген апарат BLX 6 портативний стоматологічний та генератор, право власності на це майно підлягає визнанню за ним, а ОСОБА_1 має отримати 50% вартості цього майна.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , в розмірі 108 255,50 грн.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , в розмірі 51 927,00 грн.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки ГРАНД КРУЇЗ GC-04 , 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу марки ГРАНД КРУЇЗ GC-04 , 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , в розмірі 13 058,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби: марки BMW 528I 1997, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 та марки FORD FUSION 1999, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , які належали сторонам на праві спільної сумісної власності.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 189 200,04 грн в якості компенсації за проданий в період шлюбу без згоди другого подружжя транспортний засіб марки VOLKSWAGEN моделі СС загальний легковий седан-В, номер шасі НОМЕР_6 , 2013 року виписку.

В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що автомобілі RENAULT KANGOO, DAEWOO LANOS та причіп ГРАНД КРУЇЗ GC-04 фактично перебувають у володінні ОСОБА_2 , тому за ним підлягає визнанню право власності на вказане майно з одночасним стягненням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі вартості їх частини.

Транспортні засоби BMW та FORD FUSION були продані ОСОБА_2 у період шлюбу без згоди ОСОБА_1 , тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню частина їх вартості.

Оскільки ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 відчужила транспортний засіб VOLKSWAGEN СС без його згоди, з неї на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню частина вартості автомобіля.

ОСОБА_2 не надав належні докази на підтвердження придбання подружжям стоматологічного візіографа dental i-sensor H1, рентген апарату BLX 6 портативний стоматологічний та генератора, тому вимоги про визнання за ним права власності на це майно та стягнення на користь ОСОБА_1 частини їх вартості задоволенню не підлягають.

Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року cтягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 29 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що рішенням від 25 грудня 2023 року вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі, однак доказів на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 36 500,00 грн суду не надано, а тому заява підлягає частковому задоволенню.

Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 19 600,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 40 000,00 грн, із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 звернувся 29 грудня 2023 року, тобто у межах визначеного строку на подання такої заяви, а тому на його користь підлягають стягненню понесені ним витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 19 600,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані за період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошових коштів в розмірі 189 200,04 грн в якості компенсації за проданий в період шлюбу без згоди другого подружжя транспортного засобу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року змінено, зменшено стягнутий з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір судових витрат з 29 000,00 грн до 23 000,00 грн.

Додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 лютого 2024 року змінено, зменшено стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір судових витрат з 19 600,00 грн до 13 600,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони під час шлюбу придбали автомобіль марки RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та транспортний засіб (причіп) марки ГРАНД КРУЇЗ GC-04 , 2009 року випуску, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , відтак вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає виділенню у власність ОСОБА_2 з присудженням грошової компенсації у розмірі їх вартості на користь ОСОБА_1 .

Вартість вказаних транспортних засобів визначена звітами про оцінку майна, ОСОБА_2 на спростування вказаних звітів жодних доказів не надав, з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи до суду не звертався.

Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 в частині сплати ОСОБА_1 частини вартості стоматологічного візіографа dental i-sensor H1, рентген апарату BLX 6 портативного стоматологічного та генератора, оскільки позивач за зустрічним позовом не надав належні та достатні докази на підтвердження факту їх придбання за час шлюбу та здійснення оплати зазначеного майна.

Оскільки автомобілі BMW 528I 1997, 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , FORD FUSION 1999, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 та VOLKSWAGEN СС загальний легковий седан-В, номер шасі НОМЕР_6 , 2013 року виписку, були відчужені сторонами у період перебування в шлюбі , тому відсутні підстави для стягнення грошової компенсації за їх продаж на користь другого з подружжя.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 й ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення грошових коштів в якості компенсації за продані в період перебування в шлюбі автомобілі, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру стягнутих судових витрат на користь кожної зі сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 038,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 400,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Апеляційний суд під час ухвалення додаткової постанови врахував часткове задоволення апеляційних скарг, характер виконаної адвокатами сторін роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 5 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У липні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 555 596,00 грн в якості компенсації за продані в період шлюбу без згоди другого подружжя автомобілі, які належали сторонам на праві спільної сумісної власності та залишити в цій частині в силі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в справі № 301/2231/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідач за первісним позовом не повідомляв її про відчуження спільного майна подружжя, згоду на це не отримував, половину коштів від реалізації транспортних засобів їй не передав, в інтересах сім'ї їх не використовував, відтак зобов'язаний відшкодувати їй частину вартості спірних автомобілів.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року в частині часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї заяви. Також просила змінити додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 202 року в частині часткового задоволення її заяви про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір у розмірі 2 838,12 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник відповідача за первісним позовом на стадії судових дебатів просив стягнути судові витрати, але не заявляв, що надасть докази понесення витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані в своїй апеляційній скарзі чи доповненнях до неї не зазначав про попередній розрахунок витрат на правничу допомогу.

У серпні 2024 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині визначення половини вартості грошової компенсації за автомобілі RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Також просив скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на сплату судового збору в розмірі 1 400,00 грн, та на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 725/1301/22, від 12 квітня 2023 року в справі № 626/133/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення експерта з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. Разом з тим, оцінка вартості спірних транспортних засобів була здійснена без їх фізичного огляду, тому суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Представник ОСОБА_1 ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані в судовому засіданні до закінчення судових дебатів не зробив заяву про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу. Позивач за первісним позовом не дотрималась встановленого процесуальним законом порядку подачі таких доказів, а саме порядку їх надсилання (надання) іншим учасникам справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30липня 2024 року відкрито касаційне

провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та витребувано її матеріали з Селидівського міського суду Донецької області.

19 серпня 2024 року справа № 242/812/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив залишити його без задоволення.

ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просила залишити його без задоволення.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються лише в частині визначення частини вартості автомобілів RENAULT KANGOO, та DAEWOO LANOS, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , та в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частини автомобілів BMW та FORD FUSION. В іншій частині вказані судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного

провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або

апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може

встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2017 року по 01 березня 2023 року.

За період перебування у шлюбі сторони 14 березня 2019 року придбали автомобіль RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , а 04 квітня 2019 року - DAEWOO LANOS , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Також 29 лютого 2020 року ОСОБА_2 придбав автомобіль BMW 528I 1997 (2015), номер кузоваНОМЕР_7 , який 27 жовтня 2020 року перереєстрував на нового власника, 03 лютого 2021 року ОСОБА_2 придбав автомобіль FORD FUSION 1999 (2013), номер кузова НОМЕР_8 , який 15 грудня 2022 року перереєстрував на нового власника.

Відповідно до звітів про оцінку майна, наданих ОСОБА_1 , ринкова вартість автомобіля марки RENAULT KANGOO, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , станом на 03 травня 2023 року складає 216 455,00 грн, а ринкова вартість автомобіля марки DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , станом на 03 травня 2023 року складає 103 854,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошових коштів в якості компенсації за продані у період шлюбу без згоди другого подружжя транспортні засоби

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Апеляційний суд встановив, що автомобілі BMW та FORD FUSION, які були зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , придбані у період шлюбу, проте були відчужені 27 жовтня 2020 року та 15 грудня 2022 року відповідно, тобто ще під час перебування сторін у шлюбі.

Жодних доказів того, що відчуження автомобілів відбулось не в інтересах сім`ї чи проти волі ОСОБА_1 суду не надано.

За таких обставин, оскільки вищевказані автомобілі були відчужені під час перебування у шлюбі, а ОСОБА_1 не надала належні та достатні докази, що їх відчуження відбулось не в інтересах сім`ї чи проти її волі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог первісного позову в цій частині.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним

Судом у зазначеній в касаційній скарзі ОСОБА_1 постанові.

Щодо визначення вартості частини автомобілів RENAULT KANGOO та DAEWOO LANOS, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду з вимогами про виділення у власність ОСОБА_2 автомобілів RENAULT KANGOO та DAEWOO LANOS й стягнення на її користь компенсації вартості частини вказаних автомобілів, ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог надала звіти про оцінку майна з визначенням ринкової вартості об`єктів оцінки на час розгляду справи.

ОСОБА_2 , заперечуючи проти вказаних звітів не надав доказів на підтвердження дійсної вартості спірних автомобілів на час розгляду справи. Клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації вартості частини автомобілів RENAULT KANGOO та DAEWOO LANOS у визначеному нею розмірі.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним

Судом у зазначеній в касаційній скарзі ОСОБА_2 постанові.

Щодо додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 надав: ордер на надання правничої допомоги, договір № 22/09 про надання правничої допомоги від 21 липня 2023 року, детальний опис наданих послуг до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 18 червня 2024 року.

ОСОБА_1 на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надала: акт № 3 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 24 червня 2024 року, акт № 4 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 214 червня 2024 року, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 24 червня 2024 року, квитанції на підтвердження фактичної сплати витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 6 500,00 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду із заявами про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи характер виконаної представниками сторін роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, з огляду на наявність клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користькожної зі сторін.

Доводи касаційних скарг на додаткову постанову не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень,

касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині, а також додаткову постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації вартості частки автомобілів RENAULT KANGOO та DAEWOO LANOS, постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в якості компенсації за продані у період шлюбу без згоди другого подружжя автомобілі BMW та FORD FUSION та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко