Відсутність дорожнього знака «населений пункт» не вимагала від водія дотримання положень, які регламентують рух у населеному пункті, а наявність на забудованій території тієї чи іншої кількості будівель не є безумовною ознакою населеного пункту в розумінні ПДР. (ВС ККС №455/338/20 від 16.07.2025 р.)

Фабула судового акту: Водія визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Апеляційний суд рішення залишив у силі.

На користь однієї потерпілої стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 82 700 грн, моральну шкоду в розмірі 400 000 грн, витрати на правову допомогу в сумі 58 300 грн, а на користь іншої потерпілої - моральну шкоду в розмірі 400 000 грн та 58 300 грн витрат на правову допомогу.

Як встановив суд, керуючи автомобілем «Рено Трафік», рухаючись по автодорозі сполученням «Нагірне - Добромиль» у межах населеного пункту - с. Городисько Старосамбірського району Львівської області, а саме по вул. Центральній поблизу будинку № 43, будучи зобов`язаним ураховувати під час вибору швидкості сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, водій грубо порушив вимоги ряду пунктів ПДР, зокрема - 14.6 обгін заборонено: а) на перехресті, в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом ПДР.

Так, проїжджаючи ділянку вказаної автодороги на відстані ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, а також безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, він розпочав виконувати маневр обгону велосипедиста, який рухався в попутному з ним напрямку по правій смузі руху, та вчинив наїзд на велосипедиста, який на ділянці автодороги, де розташований нерегульований пішохідний перехід, і безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг розпочав виконувати маневр повороту ліворуч та виїхав на смугу зустрічного руху. На жаль, потерпілий велосипедист від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди травм помер у приймальному відділенні лікарні.

Отже у цій справі: Одним із аргументів касаційної скарги захисника водія, було те що на дорозі, де сталася ДТП, були відсутні інформативні знаки «населений пункт», «пішохідний перехід», «нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг», і судом не вивчено, яким чином їх відсутність вплинула на законність прийнятих рішень.

ВС ККС, попри залишення рішення в силі, змінив його в частині формулювання - де було посилання на те, що засуджений здійснив обгін у населеному пункті. Щодо знаків “населений пункт” та наслідків його відсутності, Суд вказав:

Так, згідно п. 1.10 ПДР населений пункт - це забудована територія, в`їзд на яку і виїзд з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52. Будь-яких інших позначень в'їзду та виїзду з населеного пункту, крім дорожніх знаків, правила не передбачають. Наявність на забудованій території тієї чи іншої кількості будівель не є безумовною ознакою населеного пункту в розумінні ПДР. Поряд із цим суд бере до уваги, що визначення і встановлення дорожніх знаків за тими чи іншими ознакам належить до компетенції відповідних дорожніх служб територіальних громад.

На відсутність будь-яких інформативних (дорожніх) знаків на позначення «населеного пункту» вказує сукупність досліджених судами попередніх інстанцій доказів, зокрема фактичні дані протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та проведення слідчих експериментів за участю засудженого та свідків, згідно яких за напрямком руху керованого водієм автомобіля інформаційно-вказівного дорожнього знака 5.45 «Початок населеного пункту» не було.

Посилання потерпілої сторони і суду на те, що водій є уродженцем та жителем с. П`ятниця Самбірського району Львівської області, територіально розташованого на відстані близько 10 км від ділянки, де сталося ДТП, і тому був обізнаний, що ця ділянка є населеним пунктом, є безпідставними, оскільки відсутність дорожнього знака «населений пункт» не вимагала від водія дотримання положень, які регламентують рух у населеному пункті. Це підтверджується висновком судової інженерно-транспортної експертизи..

Разом із тим, виключення цієї обставини із мотивувальних частин судових рішень не впливає на висновок про порушення водієм пп. «в» п. 14.6 ПДР, оскільки хоча суд і послався на здійснення ним обгону на відстані ближче ніж за 50 м до пішохідного переходу в населеному пункті, однак у цілому вказана норма правил передбачає більш суворі вимоги до поведінки водіїв під час здійснення маневру, а саме заборону обгону за 100 м до пішохідного переходу поза населеним пунктом.

Водночас обгін був здійснений безпосередньо перед пішохідним переходом і зіткнення автомобіля та велосипедиста відбулося на пішохідному переході, чого не заперечує і сам засуджений, який зауважив, що, коли до велосипедиста залишалося 10-20 м, той почав робити маневри - повернув різко вліво, хотів проїхати переходом. Далі водій почав різко гальмувати, але удар прийшовся в центральну частину капота автомобіля, і велосипедист, проїхавши на капоті автомобіля 2 м, упав у кювет з лівої стороні дороги. Крім того, вказані обставини підтверджено під час слідчого експерименту, проведеного за участю засудженого, у ході якого він на місцевості відтворив моменти виконання ним маневру обгону та наїзду на велосипедиста.

Щодо винуватості саме водія Рено Трафік, Суд зазначив наступне - так, експерт у висновку проаналізував дії кожного з учасників ДТП на відповідність ПДР і дійшов висновку, що, з технічної точки зору, причиною настання ДТП стали як невідповідні вимогам п. 1.10 у частині термінів «безпечна дистанція», «обгін», «перешкода для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід», п. 13.1 та підпунктів «а», «в» п. 14.6 ПДР дії водія автомобіля, який у забороненому місці розпочав маневр обгону транспортного засобу - велосипеда, так і невідповідні п. 10.1 ПДР дії велосипедиста, який, виконуючи маневр лівого повороту, не переконався в його безпечності. Аналізуючи обставини та причини ДТП, у тому числі указані висновки експерта, суди врахували ступінь винуватості кожного з учасників, а також послідовність допущених порушень та дійшли правильного висновку про те, що саме водій авто, будучи обізнаним про дорожню обстановку, фактично першим порушив вимоги ПДР, здійснив обгін перед пішохідним переходом і безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, а тому ці порушення з боку засудженого, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, адже в разі дотримання ним указаних вимог ПДР дорожньо-транспортна пригода, яка призвела до незворотних наслідків.

Суд підкреслює, що в будь-якому разі водій автомобіля, незважаючи на порушення велосипедистом ПДР, першим порушив ці Правила та мав можливість уникнути зіткнення шляхом їх дотримання.

Розмежовуючи порушення, які допустили водій автомобіля та велосипедист, суди дійшли обґрунтованих висновків, що між діями водія авто й наслідками є необхідний і достатній причинно-наслідковий зв`язок. Крім того, суди, призначаючи покарання йому, урахували як пом`якшуючу покарання обставину допущені потерпілим порушення ПДР.

Аналізуйте судовий акт: Різні умовні прив'язки до місця ДТП у протоколі та в обвинувальному акті, не змінюють самого місця вчинення злочину і не впливають на правомірність вироку (ВС ККС, справа №387/987/20від 07.12.2022 р.);

Суд не бере до уваги повідомлення журналістів та пресслужби міліції щодо ДТП бо вказані особи не були очевидцями події, не приймали участі у розслідуванні злочину та не допитувались судом в якості свідків під час розгляду справи. (ВС ККС №537/1473/20 від 25.02.2025 р.);

Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні, як і невстановлення вини водія - не може бути підставою для відмови в стягненні шкоди, завданої ДТП, зі страховика (ВС КЦС, справа №208/4598/21 від 05.10.2022 р.);

ВИРОК: Неналежний стан дороги є підставою для виправдання особи у вчиненні ДТП (Арбузинський райсуд Миколаївської області у справі № 467/225/17 від 09.09.2021).

Постанова

Іменем України

16 липня 2025 року

м. Київ

справа № 455/338/20

провадження № 51-4482км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілих

адвоката ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого

2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого

2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 82 700 грн, моральну шкоду в розмірі 400 000 грн, витрати на правову допомогу в сумі 58 300 грн, а на користь потерпілої ОСОБА_10 - моральну шкоду в розмірі 400 000 грн та 58 300 грн витрат на правову допомогу.

Вирішено долю речових доказів і процесуальних витрат.

Як установив суд та детально виклав у вироку, ОСОБА_7 05 вересня 2019 року близько 13:30, керуючи автомобілем марки «Рено Трафік», рухаючись по автодорозі сполученням «Нагірне - Добромиль» у межах населеного пункту - с. Городисько Старосамбірського району Львівської області, а саме по вул. Центральній поблизу будинку № 43, будучи зобов`язаним відповідно до Правил дорожнього руху (далі- ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України» від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями), знати й неухильно виконувати їх вимоги, ураховувати під час вибору швидкості сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, грубо порушив вимоги пунктів 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), 1.10. (у частині визначення термінів «безпечна дистанція», «обгін», «перешкода для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід»), 13.1 (водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу), 14.6 обгін заборонено: а) на перехресті, в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом ПДР, оскільки, він будучи особою, яка керує транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, проїжджаючи ділянку вказаної автодороги на відстані ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, а також безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, розпочав виконувати маневр обгону велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався в попутному з ним напрямку по правій смузі руху, та, маючи об`єктивну можливість своєчасно його виявити на прямій і горизонтально рівній ділянці автодороги й маючи технічну можливість уникнути наїзду на вказаного велосипедиста, шляхом дотримання безпечної дистанції та шляхом виконання вимог ПДР, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_11 , який на ділянці автодороги, де розташований нерегульований пішохідний перехід, і безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг розпочав виконувати маневр повороту ліворуч та виїхав на смугу зустрічного руху.

05 вересня 2019 року близько 18:20 потерпілий ОСОБА_11 від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) травм помер у приймальному відділенні КНП Старосамбірської районної ради «Добромильська районна лікарня».

Унаслідок грубого порушення водієм транспортного засобу ОСОБА_7 ПДР велосипедист ОСОБА_11 отримав численні тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті й належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року скасовано ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 червня 2024 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення на касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_7 , вважає, що вони ухвалені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, тому просить ці рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На переконання касатора, докази, які суди попередніх інстанцій аналізували, у сукупності не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Суди, ухвалюючи рішення, не дотрималися вимог процесуального закону щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення (ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та не надали належної оцінки доказам, чим не дотрималися приписів статей 85-89, 94 цього Кодексу.

Повторно переглянувши справу, апеляційний суд формально перевірив доводи сторони захисту, не виконав вказівок Верховного Суду, які є обов`язковими до виконання судами попередніх інстанцій. У своєму рішенні апеляційний суд не зазначив причини невиконання вимог Верховного Суду і проігнорував позицію прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, просив призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зокрема, захисник акцентує на тому, що не були належно перевірені такі доводи сторони захисту:

- суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 без участі захисників, на присутності яких вони наполягали;

- слідчий експеримент від 22 січня 2020 року за участю ОСОБА_7 був проведений без захисника, з яким був укладений відповідний договір про надання правової допомоги;

- суд посилається на фактичні дані висновку судової інженерно-трасологічної експертизи від 21 лютого 2020 року №15/2207, згідно з яким, у дорожній ситуації, яка склалася, дії велосипедиста ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 1.10 ПДР і вказаний факт невідповідності дій перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньої пригоди. Далі експерт зазначає, що в даній дорожній ситуації, дії велосипедиста ОСОБА_11 суперечили пунктам 6.7 та 11.14 ПДР, однак указаний факт їх невідповідності не має прямого причинного зв`язку з настанням ДТП. На переконання захисника, у висновку є суттєві розбіжності в частині відсутності оцінки дій велосипедиста, який здійснив маневр, перебуваючи на пішохідній дорожній розмітці й не переконавшись у його безпечності;

- суди безпідставно не взяли до уваги фактичних даних, висновку дорожньо-технічної та інженерно-транспортної експертизи від 05 вересня

2019 року, проведеної стороною захисту;

- на дорозі, де сталася ДТП, були відсутні інформативні знаки «населений пункт», «пішохідний перехід», «нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг», однак не вивчено, яким чином їх відсутність вплинула на законність прийнятих рішень;

- не досліджено дій велосипедиста на предмет дотримання ПДР, який перебував на пішохідному переході, і чи перебувають вони в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП.

Також суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням свідків та не зіставив їх у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

До суду касаційної інстанції надійшли заперечення представника потерпілих - адвоката ОСОБА_14 , в яких він не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі сторони захисту, і просить судові рішення залишити без зміни. Обґрунтовуючи свою позицію, вказує на те, що суди достатньою мірою перевірили обставини, на які посилається захист у касаційній скарзі. Апеляційний суд в повному обсязі виконав вказівки Верховного Суду. Зокрема, представник акцентує на тому, що належними й допустимими доказами доведено причинно-наслідковий зв`язок порушень, які допустив ОСОБА_7 , із настанням ДТП, яку він міг уникнути, за умови виконання вимог п. 1.10 у частині термінів «безпечна дистанція», «обгін», «перешкода для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід», та п. 13.1, підпунктів «а», «б» п. 14.6 ПДР, оскільки не мав завад технічного характеру для дотримання цих норм.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 підтримала заперечення на касаційну скаргу захисту, просила суд відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без зміни.

Прокурор не підтримала доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, просила судові рішення стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, вислухавши позицію захисника і засудженого, думку представника потерпілих та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі й запереченнях на неї, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_7 , керуючи автомобілем, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, грубо порушуючи ПДР, розпочав маневр обгону перед пішохідним переходом та безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг і тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, ґрунтуються на сукупності досліджених доказів та в цілому є правильними.

Водночас колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги сторони захисту в частині необґрунтованості посилання судів попередніх інстанцій на виконання ОСОБА_7 обгону в межах населеного пункту є слушними, у зв`язку із чим вказана обставина підлягає виключенню з мотивувальних частин вироку та ухвали шляхом їх зміни.

Так, згідно п. 1.10 ПДР населений пункт - це забудована територія, в`їзд на яку і виїзд з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52. Будь-яких інших позначень в`їзду та виїзду з населеного пункту, крім дорожніх знаків, правила не передбачають. Наявність на забудованій території тієї чи іншої кількості будівель не є безумовною ознакою населеного пункту в розумінні ПДР. Поряд із цим суд бере до уваги, що визначення і встановлення дорожніх знаків за тими чи іншими ознакам належить до компетенції відповідних дорожніх служб територіальних громад.

На відсутність будь-яких інформативних (дорожніх) знаків на позначення «населеного пункту» вказує сукупність досліджених судами попередніх інстанцій доказів, зокрема фактичні дані протоколівогляду місця дорожньо-транспортної пригоди та проведення слідчих експериментів від 22 січня 2020 року за участю засудженого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , згідно яких за напрямком руху керованого водієм ОСОБА_7 автомобіля інформаційно-вказівного дорожнього знака 5.45 «Початок населеного пункту» не було.

Посилання потерпілої сторони і суду на те, що ОСОБА_7 є уродженцем та жителем с. П`ятниця Самбірського району Львівської області, територіально розташованого на відстані близько 10 км від ділянки, де сталося ДТП, і тому був обізнаний, що ця ділянка є населеним пунктом, є безпідставними, оскільки відсутність дорожнього знака «населений пункт» не вимагала від водія дотримання положень, які регламентують рух у населеному пункті. Це підтверджується висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 21 лютого 2020 року № 15/2/207.

Виключення цієї обставини із мотивувальних частин судових рішень не впливає на висновок про порушення ОСОБА_7 пп. «в» п. 14.6 ПДР, оскільки хоча суд і послався на здійснення ним обгону на відстані ближче ніж за 50 м до пішохідного переходу в населеному пункті, однак у цілому вказана норма правил передбачає більш суворі вимоги до поведінки водіїв під час здійснення маневру, а саме заборону обгону за 100 м до пішохідного переходу поза населеним пунктом.

Водночас обгін був здійснений безпосередньо перед пішохідним переходом і зіткнення автомобіля та велосипедиста відбулося на пішохідному переході, чого не заперечує і сам засуджений, який зауважив, що, коли до велосипедиста залишалося 10-20 м, той почав робити маневри - повернув різко вліво, хотів проїхати переходом. Далі ОСОБА_7 почав різко гальмувати, але удар прийшовся в центральну частину капота автомобіля, і велосипедист, проїхавши на капоті автомобіля 2 м, упав у кювет з лівої стороні дороги. Крім того, вказані обставини підтверджено під час слідчого експерименту, проведеного за участю засудженого, у ході якого він на місцевості відтворив моменти виконання ним маневру обгону та наїзду на велосипедиста.

Посилання сторони захисту на те, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_7 усупереч вимогам процесуального закону був проведений без участі захисника, є безпідставними, оскільки з фактичних даних протоколу та відеозапису до нього убачається, що слідча дія відбулася за добровільною згодою засудженого, останньому було роз`яснено зміст його прав, передбачених статтями 66 67 КПК, зокрема право користуватися правовою допомогою адвоката під час процесуальної дії та відмовитися давати пояснення щодо себе, близьких родичів і членів сім`ї, що можуть стати підставою підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, засуджений засвідчив підписом. Будь-яких зауважень або заперечень стосовно порушення його прав ОСОБА_7 не висловлював. Даних, які б викликали сумнів у добровільності його згоди на проведення слідчого експерименту в цілому та без участі захисника, матеріали кримінального провадження не містять, і про це не вказує захисник у касаційній скарзі.

Крім того, слушними є висновки апеляційного суду про те, що залучення захисника у цьому кримінальному провадженні є добровільним волевиявленням особи, а не імперативною вимогою.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів стосовно того, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_7 був проведений із дотриманням приписів статей 104 233 240 КПК.

Було належно перевірено той факт, чи міг ОСОБА_7 виявити пішохідний перехід завчасно. Оцінюючи вказану обставину, суди взяли до уваги, що пішохідний перехід згідно з ПДР, зокрема, може позначатися дорожніми знаками 5.35.1, 5.37.2 або дорожньою розміткою 1.14.1, 1.14.3 «зебра», нанесеною на дорожнє полотно. Крім того, відповідно до показань засудженого, він за 60 м побачив пішохідний перехід та почав маневр обгону велосипедиста. Як установлено в цьому конкретному кримінальному провадженні, на дорожньому полотні було нанесено дорожню розмітку «зебра», що є очевидним та підтверджується сукупністю досліджених доказів і чого не оспорює сторона захисту.

На можливість виявлення водієм автомобіля пішохідного переходу також указують фактичні дані протоколу слідчого експерименту за участю

ОСОБА_7 .

Доводи про те, що у даних висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 21 лютого 2020 року № 15/2/207 наявні розбіжності, необґрунтовані.

З фактичних даних указаного висновку встановлено, що в даній дорожній ситуації дії велосипедиста ОСОБА_11 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР і ця невідповідність дій перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням пригоди. У наступному пункті висновку вказано, що в дорожній ситуації дії велосипедиста суперечили вимогам пунктів 6.7 та 11.14 ПДР, однак зазначений факт невідповідності дій не має прямого причинного зв`язку з настанням пригоди.

Тобто експерт у висновку проаналізував дії кожного з учасників ДТП на відповідність ПДР і дійшов висновку, що, з технічної точки зору, причиною настання ДТП стали як невідповідні вимогам п. 1.10 у частині термінів «безпечна дистанція», «обгін», «перешкода для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід», п. 13.1 та підпунктів «а», «в» п. 14.6 ПДР дії водія автомобіля ОСОБА_7 , який у забороненому місці розпочав маневр обгону транспортного засобу - велосипеда, так і невідповідні п. 10.1 ПДР дії велосипедиста ОСОБА_11 , який, виконуючи маневр лівого повороту, не переконався в його безпечності.

Аналізуючи обставини та причини ДТП, у тому числі указані висновки експерта, суди врахували ступінь винуватості кожного з учасників, а також послідовність допущених порушень та дійшли правильного висновку про те, що саме

ОСОБА_7 , будучи обізнаним про дорожню обстановку, фактично першим порушив вимоги ПДР, здійснив обгін перед пішохідним переходом і безпосередньо перед нерегульованим перехрестям нерівнозначних доріг, а тому ці порушення з боку засудженого, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, адже в разі дотримання ним указаних вимог ПДР дорожньо-транспортна пригода, яка призвела до незворотних наслідків у вигляді смерті велосипедиста ОСОБА_15 , не настала б.

Колегія суддів вважає, що висновки цієї експертизи не містять розбіжностей, оскільки експерт чітко вказав, які і чиї дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП. Водночас Суд наголошує, що в кримінальному провадженні зазначений висновок це не єдиний доказ винуватості особи.

Суд підкреслює, що в будь-якому разі водій автомобіля, незважаючи на порушення велосипедистом ПДР, першим порушив ці Правила та мав можливість уникнути зіткнення шляхом їх дотримання.

Крім того, оцінюючи обставини кримінального провадження, суди врахували, що ОСОБА_7 обізнаний із дорожньою обстановкою на ділянці дороги, де сталася ДТП, оскільки мешкає поряд і знав про наявність перехрестя нерівнозначних доріг.

Також суди взяли до уваги фактичні дані висновку судової інженерно-транспортної експертизи 21 лютого 2022 року № 15/2/207, згідно з якими у досліджуваній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 1.10 в частині термінів «безпечна дистанція», «обгін», «перешкода для руху», «перехрестя», «пішохідний перехід», п. 13.1 та підпунктів «а» та «в» п. 14.6 ПДР і їх невідповідність перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням пригоди.

Доводи стосовно того, що на оцінку законності судових рішень впливають фактичні дані дорожньо-технічної та інженерно-транспортної експертизи від 17 вересня 2024 року № 2986-Е, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на запит сторони захисту, є безпідставними.

Колегія суддів бере до уваги, що фактичні дані, наведені у висновках цієї експертизи, не йдуть в розріз і не спростовують висновків судової інженерно-транспортної експертизи 21 лютого 2022 року № 15/2/207, а стосуються порушення правил експлуатації дороги на ділянці, де сталася ДТП, відповідними службами.

Висновок про винуватість ОСОБА_7 зроблено на підставі аналізу конкретної дорожньої ситуації, яка виникла станом на час ДТП і пов`язана з оцінкою його дій на предмет дотримання ПДР, які б забезпечували безпеку учасників незалежно від того, що були порушення правил експлуатації дороги, де сталася ДТП.

Розмежовуючи порушення, які допустили водій автомобіля та велосипедист, суди дійшли обґрунтованих висновків, що між діями ОСОБА_7 й наслідками є необхідний і достатній причинно-наслідковий зв`язок. Крім того, суди, призначаючи покарання ОСОБА_7 , урахували як пом`якшуючу покарання обставину допущені потерпілим порушення ПДР.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд допитав свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 без надання правової допомоги адвокатів, є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких обмежень із цього питання за ініціативою суду.

Суд звертає увагу, що в будь-якому разі показання цих свідків не є вирішальними в доведенні винуватості ОСОБА_7 .

Колегія суддів не вбачає істотних порушень приписів ст. 439 КПК апеляційним судом, які би вказували на необхідність скасування судового рішення, оскільки суд у межах своїх повноважень дав оцінку фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема тому, що засуджений не знав про наявність перехрестя нерівнозначних доріг, діям велосипедиста і причинному зв`язку між діями водія та настанням ДТП.

Посилання захисника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував думки представника публічного обвинувачення, який частково підтримав апеляційну скаргу сторони захисту і просив апеляційний суд призначити новий розгляд у суді першої інстанції, є неспроможними, адже прокурор є самостійним учасником кримінального провадження і його позиція щодо поданої апеляційної скарги сторони захисту не є вирішальною, однак ураховується судом.

Водночас Суд проаналізувавши доводи сторони захисту про те, що ДТП сталося не в населеному пункті, дійшов висновку про можливість зміни судових рішень у цій частині шляхом виключення посилання на те, що ОСОБА_7 здійснив обгін в населеному пункті.

Інші доводи касаційної скарги, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.

Касаційна скарга містить також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні і не є такими, що впливають на законність прийнятих рішень.

У касаційній скарзі захисника відсутні обґрунтовані доводи, які би переконували Верховний Суд у тому, що рішення судів у кримінальному провадженні підлягають скасуванню, а допущені порушення не можливо усунути шляхом їх зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Самбірського міжрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 змінити.

Виключити із мотивувальних частин судових рішень посилання на те, що

ОСОБА_7 здійснив обгін у населеному пункті.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3