Суд не бере до уваги повідомлення журналістів та пресслужби міліції щодо ДТП бо вказані особи не були очевидцями події, не приймали участі у розслідуванні злочину та не допитувались судом в якості свідків під час розгляду справи. (ВС ККС №537/1473/20 від 25.02.2025 р.)

Фабула судового акту: Чоловіка було засуджено за частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за те що, внаслідок зіткнення його авто з напівпричепом автомобіля, який рухався попереду в попутному напрямку, його розвернуло та відкинуло на ліву смугу у попутному напрямку, де відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Rang Rover Vogue». Внаслідок зіткнення загинули пасажири його автомобіля. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Засуджений, подав касаційну скаргу, де просив скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

Окрім інших його доводів - які теж не були прийняті судом касаційної інстанції, він стверджував, що:висновки районного суду суперечать реальним обставинам ДТП і судом першої інстанції не взято до уваги відомості із засобів масової інформації щодо ДТП.

Отже у цій справі:

ВС ККС відхилив, в тому числі, довід засудженого щодо невзяття до уваги повідомлень засобів масової інформації, зазначивши наступне:

Доводи сторони захисту про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги повідомлення журналістів та пресслужби міліції щодо обставин ДТП - відхилено, бо суд не бере до уваги вказану інформацію у зв`язку з тим, що вказані особи не були очевидцями події, не приймали участі у розслідуванні злочину та не допитувались судом в якості свідків під час розгляду справи.

Аналізуйте судовий акт: Різні умовні прив'язки до місця ДТП у протоколі та в обвинувальному акті, не змінюють самого місця вчинення злочину і не впливають на правомірність вироку (ВС ККС, справа №387/987/20від 07.12.2022 р.);

Судами не співставлено квитанції із довідкою з лікарні, не проаналізовано чи відповідають придбані товари/послуги тому лікуванню, яке проходив потерпілий внаслідок ДТП, тому ВС визнав розмір матеріальної шкоди не доведеним. (ВС ККС №607/8075/21 від 17.05.2023 р.);

Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення за ст.124 КУПАП, звільняє водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП (ВС КЦС №717/1699/22 від 11.10.2024 р.);

Пред'явлення полісу обов`язкового страхування здійснюється ЛИШЕ у двох випадках - при складанні протоколів щодо порушень ПДР та при оформленні матеріалів ДТП. (П`ятий апеляційний адміністративний суд № 496/1358/24 від 05.11.2024 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 537/1473/20

провадження № 51-3448км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя с. Копили Полтавського р-ну Полтавської обл.,

та його захисника ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 серпня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що 17 березня 2015 року близько 17:00, засуджений, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», в районі 342 км + 200 м автошляху «Київ-Харків-Довжанський», порушивши пункт 13.1 Правил дорожнього руху (ПДР), допустив зіткнення з напівпричепом автомобіля «МАЗ-54323», який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок чого автомобіль «Toyota Corolla» розвернуло та відкинуло на ліву смугу у попутному напрямку, де відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Rang Rover Vogue» під керуванням ОСОБА_8 . Внаслідок зіткнення загинули пасажири автомобіля «Toyota Corolla» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Засуджений, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

5. Він стверджує, що:

його винуватість не було доведено в судах попередніх інстанцій;

події, що передували дорожньо-транспортній пригоді (ДТП), не досліджувались;

висновки районного суду суперечать реальним обставинам ДТП;

судом першої інстанції не взято до уваги відомості із засобів масової інформації щодо ДТП;

порушено право на захист, принцип змагальності та залишено без уваги клопотання сторони захисту;

докази сторони обвинувачення не досліджені безпосередньо судами попередніх інстанцій;

засудженому не було вручено письмове повідомлення про підозру та не надано копію обвинувального акту;

в кримінальному провадженні існує два обвинувальних акти від 19 квітня 2016 року та 23 січня 2020 року;

під час судового розгляду не було встановлено події злочину, а також місця зіткнення транспортних засобів;

не застосовано статтю 39 КК, оскільки не взято до уваги виконання засудженим обов`язкових для виконання вказівок працівника міліції;

не взято до уваги наявність кримінального провадження щодо групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, а також відсутність заперечень сторони обвинувачення на апеляційні та касаційні скарги сторони захисту.

6. Просив проводити розгляд справи без його участі.

7. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

8. Він стверджує, що:

справу розглянуто незаконним складом суду;

засуджений не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;

обвинувальний акт направлено до суду поза межами строку досудового розслідування.

Позиції учасників касаційного розгляду

9. Прокурор заперечила проти доводів касаційних скарг та просила залишити оскаржені рішення без зміни.

10. Потерпілий ОСОБА_11 надіслав на адресу Суду заяву про розгляду справи без його участі.

11. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Щодо доведеності винуватості засудженого

13. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412?414 КПК.

14. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте, за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження, Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

15. Суд вважає, що у цій справі висновок про доведеність винуватості засудженого підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - достатності для прийняття рішення.

16. Суд першої інстанції ретельно перевірив на відповідність вимогам кримінального процесуального закону надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості засудженого і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

17. За версією сторони захисту водій автомобіля «Rang Rover Vogue» під час руху виконав різкий маневр вправо, вдаривши в ліву задню частину автомобіль засудженого, в результаті чого його відкинуло під автомобіль «МАЗ-54323». Суд, оцінивши надані сторонами докази, повно та всебічно з`ясував обставини вчинення злочину, і відхилив версію захисту, оскільки вона суперечила цим обставинам, зокрема, виявленим на транспортних засобах механічним пошкодженням.

18. Суд першої інстанції врахував показання засудженого, свідків, експерта, а також дані, що містяться у протоколах, складених за результатами слідчих дій, висновках експертиз та інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку. Суд також надав оцінку висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 7909 від 01 вересня 2020 року, проведеної на замовлення сторони захисту, та, на підставі частини 10 статті 101 КПК, не погодився з вказаним висновком, відмовивши у клопотанні сторони захисту в призначенні повторної судової авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи, оскільки в даній справі такі експертизи проводилися двічі по кожному питанню експертами двох різних установ. Також суд оцінив сукупність інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку, зокрема, відомості у протоколах оглядів місця події з додатками, у протоколах проведення слідчих експериментів, висновках інших експертиз.

19. На підставі встановлених обставин суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості засудженого. З цією оцінкою погодився і суд апеляційної інстанції. Доводи касаційних скарг не дають підстав ставити під сумнів правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому Суд відхиляє доводи касаційних скарг щодо недоведеності вчинення злочину засудженим.

Щодо перебування засудженого у стані крайньої необхідності

20. Відповідно до частини 1 статті 39 КК не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

21. Ні матеріали справи, ні доводи касаційних скарг не містять підтвердження того, що засуджений діяв у стані крайньої необхідності. Нормативно-правові акти, зокрема, закони України «Про міліцію» та «;Про дорожній рух», Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341, якою затверджено Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ та Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затверджена наказом МВС України від 27 березня 2009 року, на які посилається засуджений в обґрунтування версії того, що він, порушуючи ПДР, перебував в стані крайньої необхідності, не містять положень, які б передбачали можливість порушення ПДР, зокрема і при виконанні законних вимог працівників міліції.

22. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що засуджений не перебував у стані крайньої необхідності та відхиляє вказаний довід сторони захисту.

Щодо повідомлень засобів масової інформації

23. Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги повідомлення журналістів та пресслужби міліції щодо обставин ДТП, оскільки у своєму рішенні районний суд зазначив, що не бере до уваги вказану інформацію у зв`язку з тим, що вказані особи не були очевидцями події, не приймали участі у розслідуванні злочину та не допитувались судом в якості свідків під час розгляду справи.

Щодо набуття статусу підозрюваного

24. Згідно із частини 1 статті 42 КПК підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

25. Судом першої інстанції встановлено, що вручення письмового повідомлення про підозру було здійснено з урахуванням вимог статей 111 135 278-279 КПК, і засуджений набув статусу підозрюваного. З урахуванням дотримання належної правової процедури набуття засудженим статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, повідомлення останньому про підозру уповноваженою особою та у встановленому порядку. З вказаним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

26. Касаційні скарги сторони захисту не містять доводів, які б давали підстави ставити під сумнів ці висновки судів попередніх інстанцій у зв`язку з чим Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо встановлення події злочину та місця зіткнення транспортних засобів

27. Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи № 111 від 28 квітня 2015 року в категоричній формі у вигляді геометричної точки вказати розташування місця зіткнення автомобіля «МАЗ-54323» та автомобілів «Toyota Corolla» і «Rang Rover Vogue» відносно меж проїзної частини не видається можливим у зв`язку з відсутністю необхідної слідової інформації.

28. Суд першої інстанції, дослідивши висновки експертиз, протокол огляду, схему та фото, врахувавши, що оскільки події розвивалися у динаміці, достовірно встановити місце зіткнення транспортних засобів неможливо, дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції про те, що місце зіткнення транспортних засобів розташоване на проїзній частині дороги Київ-Харків-Довжанський на 342 км+200 м на території Полтавського району на підйомі на «Копилянську гору», на смузі руху в напрямку м. Полтава.

29. У Суду немає підстав ставити під сумнів вказаний висновок та відхиляє доводи сторони захисту про те, що судами попередніх інстанцій не встановлено місце зіткнення транспортних засобів.

Щодо наявності кримінального провадження відносно групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування та відсутність заперечень у сторони обвинувачення

30. Суд також відхиляє доводи сторони захисту про відсутність заперечень у сторони обвинувачення на апеляційні та касаційні скарги сторони захисту та наявність кримінального провадження щодо групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування у даній справі.

31. Так, подання заперечень на апеляційні та касаційні скарги сторони захисту є правом, а не обов`язком сторони обвинувачення та їх відсутність не може свідчити про необґрунтованість або незаконність рішень судів попередніх інстанцій. При цьому під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції так і при касаційному розгляді сторона обвинувачення заперечувала проти доводів скарг сторони захисту та висловлювала свої аргументи

32. Сама по собі наявність кримінального провадження щодо групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, не є підтвердженням фальсифікації матеріалів справи, жодних інших доказів фальсифікації доказів або інших неправомірних дій працівників правоохоронних органів касаційні скарги не містять.

Щодо незаконності складу суду

33. Доводи сторони захисту про ухвалення судових рішень незаконним складом суду не містять належного обґрунтування та перевірялись судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

34. Також Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що помилкова зміна єдиного унікального номера судової справи у кримінальному провадженні не тягне за собою необхідність зміни, скасування судового рішення або визнання доказів у кримінальному провадженні недопустимими.

35. Підсудність даного кримінального провадження Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області визначено ухвалами Полтавського апеляційного суду від 29 квітня та 25 червня 2020 року.

36. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказаний довід сторони захисту.

Щодо строків досудового розслідування та наявності двох обвинувальних актів

37. Щодо доводів сторони захисту про направлення обвинувального акту до суду поза межами строків досудового розслідування та наявності двох обвинувальних актів Суд зазначає наступне.

38. Як встановлено судами попередніх інстанцій обвинувальний акт складено та вперше направлено до суду в межах строків досудового розслідування.

39. Подальше повернення судом обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, враховуючи, що слідчі дії у кримінальному провадженні не проводились, було встановлено місце перебування обвинуваченого, усунуто недоліки обвинувального акту, після чого його обуло вручено стороні захисту, у зв`язку з чим не мало місце поновлення стадії досудового розслідування.

40. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо інших доводів сторони захисту

41. Суд вважає необґрунтованими і доводи засудженого про порушення права на захист, принципу змагальності та залишення без уваги клопотань сторони захисту.

42. Так, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій засуджений був представлений захисником, сторона захисту мала змогу подавати докази, наводити свої аргументи, брати участь у допитах свідків, експерта. Крім цього, сама по собі незгода сторони захисту із оцінкою доказів судом першої інстанції сама по собі не є підставою для їх повторного дослідження

43. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Узагальнення

44. Отже, суд першої інстанції ретельно перевірив надані сторонами докази, що мали значення для з`ясування передбачених статтею 91 КПК обставин, дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав їх достатніми для встановлення події злочину та винуватості засудженого.

45. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

46. Враховуючи викладене, Судом не встановлено порушень норм процесуального права, які були б підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, а тому Суд вважає, що касаційні скарги сторони захисту слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 серпня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3