Якщо потерпілий вказує на  конкретну особу, орган досудового розслідування має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення та про наявність або  відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи. (ВС ККС №552/6926/23 від 05.06.2025 р.)

Фабула судового акту: Ухвалою районного суду кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК), було закрито у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Апеляційною інстанцією цю ухвалу залишено без змін.

Проте потерпіла, яка втратила свою новонароджену дитину, через дії - як вона стверджувала - конкретної лікарки, не погодилась із закриттям провадження, і доводила:

• що суд першої інстанції у своєму рішенні не навів вагомих аргументів щодо обґрунтованості клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.
• що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги її доводи про відсутність у матеріалах справи підтвердження здійснення слідчих дій, які були би спрямовані на розкриття кримінального правопорушення, та її заперечення щодо висновку про не встановлення винуватої особи.
• що у матеріалах досудового розслідування, а саме в заяві про злочин, у відібраних поясненнях та показаннях, відображених у протоколі її допиту, вона повідомила як потрапила до пологового будинку, вона вказала на особу, яка оглядала її при зверненні - лікаря, вказала свідків неналежного виконання медичними працівниками своїх обов`язків.
• проте - суд першої інстанції безпідставно не зважив на те, що зазначених нею осіб не було допитано в межах кримінального провадження, не було ініційовано проведення судово-медичної експертизи, не витребувано документації для її проведення, не перевірено обставини, вказані у протоколі допиту потерпілої, не перевірено висновків службової перевірки.

І ВС ККС підтримав доводи потерпілої і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. ВС зазначив:

• щодо неналежного повідомлення потерпілої.

ст. 325 КПК передбачає що суд ретельно перевірити, чи був потерпілий належним чином проінформований про дату та час судового розгляду, а також з`ясувати причини його неявки.

З матеріалів справи за клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження убачається, що будь-яких заяв до суду, де було би зазначено номер телефону, за яким вона бажає бути повідомленою про місце, дату і час судового засідання, від потерпілої не надходило.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку у додаток «Viber» на певний номер телефону повідомлення про виклик потерпілої у судове засідання. При цьому заява де потерпіла вказувала цей номер телефону, була адресована Начальнику управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Прокурору Полтавської області.

За приписами ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, кримінальний процесуальний закон не передбачає такого способу повідомлення в кримінальному провадженні, як направлення текстового повідомлення у додатку «Viber» за певним номером телефону за відсутності відповідної заяви від особи про те, що вона бажає бути повідомленою в такий спосіб. За відсутності такої заяви у разі, коли повідомлення про дату, час та місце судового розгляду було направлено у додатку «Viber», проте відсутнє підтвердження його отримання особою певним зворотнім зв`язком, повідомлення не можна вважати належним в контексті приписів КПК.

Через відсутність у матеріалах провадження будь-якого підтвердження про отримання потерпілою повідомлення, надісланого їй на номер телефону у додатку «Viber», наявна в матеріалах провадження довідка про відправлення повідомлення не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

• щодо закриття кримінального провадження за невстановленням особи, яка вчинила правопорушення.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 КПК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

Спираючись на відомості, відображені у клопотанні прокурора про закриття кримінального провадження - місцевий суд виходив із того, що з часу внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення минуло більше 5 років, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився 08 червня 2020 року, відсутні обставини, визначені частинами 2-3, 5 ст. 49 КК для зупинення, переривання або незастосування строків давності, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Натомість, перевіривши матеріали провадження колегія суддів ВС ККС відхилив такі висновки.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим зібраних та перевірених доказів.

Так, потерпіла звернулася до Начальника управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та до Прокурора Полтавської області із заявою про неналежне виконання медичними працівниками професійних обов`язків. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що у вчиненні неправомірних дій вона звинувачує конкретного лікаря 1-ї клінічної лікарні м. Полтави. 06 липня 2015 року внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР за ч. 1 ст. 140 КК за зверненням потерпілої 08 червня 2015 року її було залучено до провадження як потерпілу. Потім її було допитано, як потерпілу.

Потім, вже в грудні 2015 року слідчий суддя постановив ухвалу про надання тимчасового доступ та вилучення документів, які перебувають у володінні пологового будинку, та обласної клінічної лікарні та обласного патологоанатомічного бюро, а саме оригінал протоколу патологоанатомічного дослідження, і від міської клінічної поліклініки - оригінал індивідуальної картки вагітної та породіллі, медичної картки амбулаторного хворого, яка перебуває у жіночій консультації. Крім того, до матеріалів кримінального провадження долучена довідка службового розслідування випадку антенатальної загибелі плоду у потерпілої, та надання їй медичної допомоги в міському клінічному пологовому будинку.

Проте нічого іншого не робилось - і станом на 13 листопада 2023 року сторона обвинувачення дійшла висновку, що за результатами проведених слідчих дій, достатніх доказів, які би вказували на причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, про який повідомила потерпілого, органом досудового розслідування не встановлено, а тому звернулася до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження через не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Попри це, у матеріалах провадження не йдеться, яких саме заходів було вжито та які саме слідчі дії проведено органом досудового розслідування, що були спрямовані на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення.

Отже у цій справі: Суди попередніх інстанції НЕ прийняли до уваги твердження представника потерпілої про те, що потерпіла вказувала на осіб, причетних до вчинення злочину, водночас мотивів, з яких відкинув наведені представником потерпілої аргументи, не наведено. Не було надано належної оцінки доводам потерпілої про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, про те, що органом досудового розслідування не вжито належних заходів для встановлення винуватої особи, а також не звернув увагу на посилання потерпілої на протокол допиту потерпілої, де остання вказала на особу, яка оглядала її при зверненні, вказала свідків, які можуть підтвердити обставини неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов`язків під час її обстеження та невиконання нормативів надання медичної допомоги під час пологів. Серед іншого, не звернув суд і належної уваги на посилання представника потерпілої на наявність у провадженні вказівок щодо виконання слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.

Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.

У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Аналізуйте судовий акт: Засуджений НЕ вжив жодних заходів для відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим, тому суд відхилив можливість застосування умовного покарання і призначив позбавлення волі яке необхідно відбувати реально. (ВС ККС № 619/4355/23 від 19.03.2025 р.);

Відшкодування шкоди потерпілій не є безумовною підставою щоб не призначати додаткове покарання, але береться до уваги при обранні виду та розміру такого покарання. (ВС ККС №208/1752/21 від 20.03.2025 р.);

Роль обвинуваченого у вчиненні правопорушень, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків, відсутність потерпілих та завданої шкоди, відсутність фактів адмінвідповідальності НЕ є підставою для призначення більш м’якого покарання. (ВС ККС №161/3073/23 від 09.01.2025 р.);

Кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. (ВС ККС № 760/7012/17-к від 14.01.2025 р.).

Примітка: всі співпадіння з фото/малюнком/ілюстрацією розміщеною у статті є випадковими і не набувають образів конкретних фізичних осіб.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 552/6926/23

провадження № 51-1333км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2025 року.

Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року кримінальне провадження № 12015170020001231 від 06 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК), закрито у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Не погодившись із рішеннями судів, ОСОБА_6 звернулася до Суду з касаційною скаргою, де ставить вимогу про скасування ухвал Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року та Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Потерпіла стверджує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не навів вагомих аргументів щодо обґрунтованості клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.

Звертає увагу касаційного суду, що судове засідання було проведено за відсутності потерпілої, належним чином не повідомленої про дату та час судового засідання.

Стверджує, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги її доводи про відсутність у матеріалах справи підтвердження здійснення слідчих дій, які були би спрямовані на розкриття кримінального правопорушення, та її заперечення щодо висновку про не встановлення винуватої особи.

Наголошує, що у матеріалах досудового розслідування, а саме в заяві про злочин, у відібраних поясненнях та показаннях, відображених у протоколі її допиту, вона повідомила як потрапила до пологового будинку, вказала на особу, яка оглядала її при зверненні - лікаря ОСОБА_9 , вказала свідків неналежного виконання медичними працівниками своїх обов`язків.

Суд першої інстанції безпідставно не зважив на те, що зазначених нею осіб не було допитано в межах кримінального провадження, не було ініційовано проведення судово-медичної експертизи, не витребувано документації для її проведення, не перевірено обставини, вказані у протоколі допиту потерпілої, не перевірено висновків службової перевірки.

Місцевий суд залишив вказане поза увагою, а апеляційний суд не зазначив жодних обґрунтувань, чому наведені її представником мотиви визнав не переконливими, не вказав, з яких підстав не взяв до уваги доводи потерпілої про те, що кримінальне правопорушення вчинила конкретна особа.

Свої доводи потерпіла ґрунтує на правозастосовних позиціях Верховного Суду в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження №51-1546км21), 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).

Позиції учасників судового провадження

Потерпіла та її представники підтримали вимоги касаційної скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор вважала доводи касаційної скарги обґрунтованими і просила задовольнити відповідні вимоги.

Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 цієї ж статті судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню у разі коли судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

У касаційній скарзі потерпіла вказує, що судове засідання у місцевому суді проведено за її відсутності, що її не було повідомлено про дату та час проведення судового засідання.

Статтею 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 325 КПК, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 цього Кодексу.

Наведена норма зобов`язує суд ретельно перевірити, чи був потерпілий належним чином проінформований про дату та час судового розгляду, а також з`ясувати причини його неявки.

З матеріалів справи за клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження № 12015170020001231 убачається, що будь-яких заяв до суду, де було би зазначено номер телефону, за яким вона бажає бути повідомленою про місце, дату і час судового засідання, від потерпілої не надходило.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку 16 листопада 2023 року о 12:23 у додаток «Viber» на номер телефону « НОМЕР_1 » повідомлення про виклик ОСОБА_6 у судове засідання як потерпілої на 15:20 04 грудня 2023 року.

При цьому заява від 22 червня 2015 року, де потерпіла вказувала цей номер телефону, була адресована Начальнику управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Прокурору Полтавської області.

За приписами ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

Статтею 135 КПК встановлено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Отже, кримінальний процесуальний закон не передбачає такого способу повідомлення в кримінальному провадженні, як направлення текстового повідомлення у додатку «Viber» за певним номером телефону за відсутності відповідної заяви від особи про те, що вона бажає бути повідомленою в такий спосіб. За відсутності такої заяви у разі, коли повідомлення про дату, час та місце судового розгляду було направлено у додатку «Viber», проте відсутнє підтвердження його отримання особою певним зворотнім зв`язком, повідомлення не можна вважати належним в контексті приписів КПК.

Через відсутність у матеріалах провадження будь-якого підтвердження про отримання потерпілою повідомлення, надісланого їй на номер телефону у додатку «Viber», наявна в матеріалах провадження довідка про відправлення повідомлення не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Аналогічні доводи представник потерпілої зазначав у апеляційній скарзі, однак апеляційний суд їх проігнорував та не дав належну в аспекті приписів ст. 412 КПК оцінку твердженням потерпілої про порушення її процесуальних прав у зв`язку з проведенням судового засідання за її відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового розгляду.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами потерпілої про необґрунтоване закриття провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК та недотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 370 419 КПК.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Частиною 1 ст. 140 КК встановлена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. Санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, а отже, відповідно до положень ст. 12 КК вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 КПК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

Спираючись на відомості, відображені у клопотанні прокурора про закриття кримінального провадження № 12015170020001231 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, місцевий суд виходив із того, що з часу внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення минуло більше 5 років, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився 08 червня 2020 року, відсутні обставини, визначені частинами 2-3, 5 ст. 49 КК для зупинення, переривання або незастосування строків давності, а тому наявні підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Полтавський апеляційний суд це рішення місцевого суду вважав правильним і таким, що відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Натомість, перевіривши матеріали провадження колегія суддів суду касаційної інстанції указаний висновок вважає необґрунтованим.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим зібраних та перевірених доказів.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_6 про неналежне виконання професійних обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілої, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06 липня 2015 року до ЄРДР за № 12015170020001231 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК.

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до Начальника управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та до Прокурора Полтавської області із заявою про неналежне виконання медичними працівниками професійних обов`язків. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що у вчиненні неправомірних дій ОСОБА_6 звинувачує лікаря 1-ї клінічної лікарні м. Полтави ОСОБА_9

06 липня 2015 року Київським РВ ПМУ УМВС України внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР за ч. 1 ст. 140 КК № 12015170020001231 за зверненням ОСОБА_6

08 червня 2015 року від ОСОБА_6 було прийнято заяву про залучення її до провадження як потерпілої.

03 серпня 2015 року було допитано потерпілу ОСОБА_6

16 грудня 2015 року слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави за клопотанням слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області постановив ухвалу про надання тимчасового доступ та вилучення документів, які перебувають у володінні:

- Полтавського міського клінічного пологового будинку, а саме: оригінали історії пологів № 1448ВПВ, історії пологів № 1693 ВПВ на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та картку розвитку новонародженого № 1693 за період з 08 по 11 червня 2015 року;

- Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфасовського, а саме оригінал історії хвороби № 12498/229 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була госпіталізована 02 липня 2015 року;

- Полтавського обласного патологоанатомічного бюро, а саме оригінал протоколу патологоанатомічного дослідження № 235 мертвонародженого Дудки від 09 червня 2015 року, гістологічний матеріал зішкріб з порожнини матки ОСОБА_6 від 03 липня 2015 року (дослідження № 18-19/1);

- Четвертої міської клінічної поліклініки м. Полтави - оригінал індивідуальної картки вагітної та породіллі ОСОБА_6 (обмінна картка) № 1294, медичної картки амбулаторного хворого № 16, яка перебуває у жіночій консультації 4 МКЛ.

Крім того, до матеріалів кримінального провадження долучена довідка службового розслідування випадку антенатальної загибелі плоду у громадянки ОСОБА_6 , 1988 року народження, та надання їй медичної допомоги в міському клінічному пологовому будинку м. Полтави.

Станом на 13 листопада 2023 року сторона обвинувачення дійшла висновку, що за результатами проведених слідчих дій, достатніх доказів, які би вказували на причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, про який повідомила ОСОБА_6 , органом досудового розслідування не встановлено, а тому звернулася до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження через не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З поданого прокурором клопотання вбачається, що у ході досудового розслідування вжито вичерпних заходів, проведено ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення, однак встановити підозрюваного не вдалося.

Попри це, у матеріалах провадження не йдеться, яких саме заходів було вжито та які саме слідчі дії проведено органом досудового розслідування, що були спрямовані на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням місцевого суду, виходив з того, що строки давності у цьому кримінальному провадженні закінчилися, та з матеріалів провадження вбачав, що проведеними слідчими діями не вдалося встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, підозра жодній особі не вручена.

При цьому, перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не прийняв до уваги твердження представника потерпілої про те, що ОСОБА_6 вказувала на осіб, причетних до вчинення злочину, водночас мотивів, з яких відкинув наведені представником потерпілої аргументи, не навів. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам потерпілої про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, про те, що органом досудового розслідування не вжито належних заходів для встановлення винуватої особи, а також не звернув увагу на посилання потерпілої на протокол допиту від 03 серпня 2015 року, де остання вказала на особу, яка оглядала її при зверненні, - лікаря ОСОБА_9 , вказала свідків, які можуть підтвердити обставини неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов`язків під час її обстеження та невиконання нормативів надання медичної допомоги під час пологів. Серед іншого, не звернув суд і належної уваги на посилання представника потерпілої на наявність у провадженні вказівок від 22 липня 2015 року та 07 травня 2021 року щодо виконання слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12015170020001231, копії яких долучено до касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.

У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).

Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування оскаржених рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд з урахуванням приписів КПК, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2025 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3