Історія справи

Постанова від 22.02.2024 року у справі №120/13910/21-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа №120/13910/21-а

адміністративне провадження № К/990/40327/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Гонтарука В.М. (доповідач), Матохнюка Д.Б., Білої Л.М.,

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:

1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;

1.2. стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 і ндексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно в розмірі 55105,40 грн. за КВЕД 2112 «грошове забезпечення військовослужбовців».

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позов задоволено.

3. Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою вказані військовою частиною НОМЕР_1 . Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

5. На виконання вимог ухвали суду, скаржником на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги у зв`язку з введенням воєнного стану та участю військової частини НОМЕР_1 у бойових діях.

6. Ухвалою від 27 жовтня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року вплинуло на неспроможність військової частини НОМЕР_1 своєчасно звернутись до суду при поданні апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого КАС України, а саме в період з 10.01.2022 року по 20.02.2022 року, тобто, до введення воєнного стану.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Військова частина НОМЕР_1 , вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням норм процесуального права, подала касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким справу №120/13910/21-а направити до Сьомого апеляційного адміністративного для продовження розгляду.

10. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідач - військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, та починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зоні ведення бойових дій. Лише 15 червня 2023 року, частину особового складу військової частини НОМЕР_1 на чолі з командиром було виведено на ротацію (відновлення) до пункту постійної дислокації. Таким чином, як вбачається з наведеного, вчасно звернутися до апеляційного суду військовій частині НОМЕР_1 завадили об`єктивні та непереборні обставини, якими є військова агресія російської федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022 року і триває на даний час та те, що військова частина НОМЕР_1 перебувала та перебуває у зоні ведення бойових дій.

10.1. Скаржник наголосив, що підставою пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження за період з 20.01.2023 року (з моменту отримання рішення суду) до 21.02.2023 року стало те, що відповідач ознайомився з повним текстом рішення лише в червні 2023 року, прибувши на ротацію до пункту постійної дислокації з зони ведення бойових дій. В свою чергу введення на території України з 24.02.2022 року воєнного стану, та те, що військова частина НОМЕР_1 приймає безпосередньо участь в бойових діях протягом усього строку військової агресії російської федерації проти України, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами (форс-мажор), які унеможливили своєчасне звернення військової частини НОМЕР_1 з апеляційною скаргою. Відтак, враховуючи перебування сторони відповідача у складі Збройних Сил України, які переведені у воєнний стан та здійснюють оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, перебуваючи безпосередньо згідно Бойових Розпоряджень від 24.02.2022 року № 34, від 03.04.2022 року № 66, від 03.04.2022 року № 67, у зоні ведення бойових, та те, що особовий склад відповідача лише частково виведено на ротацію до пункту постійної дислокації 15.06.2023 року, на думку відповідача, існують надповажні підстави для поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження.

11. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

12. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

13. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. Право на апеляційне оскарження визначено положеннями статті 293 КАС України.

15. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

16. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження регламентований статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

- на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

17. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

18. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ІV. Оцінка Верховного Суду

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

21. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

22. Так, копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відповідачем отримано 20 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.28).

23. Проте, з апеляційною скаргою відповідач звернувся 09 червня 2023 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження з дня вручення відповідачу копії судового рішення.

24. Водночас, при поданні апеляційної скарги та в подальшому на виконання ухвали суду від 28 серпня 2022 року ВЧ НОМЕР_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи клопотання тим, що в зв`язку з введенням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану військову частину НОМЕР_1 приведено в режим бойової готовності та особовий склад з військовою технікою переміщено до визначених згідно Бойових Розпоряджень від 24.02.2022 року № 34, від 03.04.2022 року № 66, від 03.04.2022 року № 67, місць дислокацій, які на даний час мають гриф «ТАЄМНО» і не підлягають розголошенню. Лише 15 червня 2023 року частину особового складу військової частини НОМЕР_1 на чолі з командиром було виведено на ротацію (відновлення) до пункту постійної дислокації.

АДРЕСА_1 . Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

26. Спірним питанням у цій справі є визначення поважності причин пропуску строку звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

27. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

28. При цьому, частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

29. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

30. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

31. Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

32. Водночас, колегія суддів уважає, що пропуск строку може бути визнаний судом поважним у кожному конкретному випадку з урахуванням певних обставин справи. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

33. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

34. Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

35. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції прийняте 10 січня 2022 року, отримане ВЧ НОМЕР_1 20 січня 2022 року, отже строк на оскарження даного судового рішення спливає 20 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану.

36. Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану з 24.02.2022 року вплинуло на неспроможність військової частини ВЧ НОМЕР_1 своєчасно звернутись до суду при поданні апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого КАС України, а саме в період з 10.01.2022 по 20.02.2022.

37. Необхідно також зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

38. Суд враховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

39. Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

40. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

41. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

42. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

43. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

45. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

46. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

47. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом

48. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

49. Таким чином, наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про неповажність указаних відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, та як наслідок обґрунтованість відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 .

50. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

51. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі №120/13910/21-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська