Звільнення керівника ТОВ: остання судова практика

Звільнення керівника ТОВ, а тим більше в умовах воєнного стану, досить складна процедура. Навіть у мирний час траплялися ситуації, коли з учасниками товариства втрачається зв’язок або власники ТОВ просто ігнорували заяви керівника ТОВ про скликання загальних зборів та вирішення питання про його звільнення. У зв’язку з воєнним станом таких ситуацій стає дедалі більше. Отримати рішення учасників та провести зміни в ЄДР буває надзвичайно складно.

У цій статті розглянемо ситуацію, як звільнитися керівнику ТОВ за власним бажанням, якщо з учасниками немає зв’язку або ж вони не вчиняють жодних дій для оформлення звільнення.

Загальний порядок звільнення керівника

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

Зважаючи на те, що керівник юридичної особи виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників.

Такий порядок призначення та звільнення керівника юридичної особи пов’язаний з тим, що керівник згідно з нормами ЦК України та ГК України входить до складу виконавчого органу цієї юридичної особи, який підзвітний та підконтрольний загальним зборам учасників юридичної особи.

Призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

В установчому документі юридичної особи визначають повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень.

Призначаючи керівника, юридична особа з ним укладає контракт (трудовий договір), у якому визначаються його права, обов’язки, відповідальність, умови найму та звільнення, строк дії контракту тощо.

У період воєнного часу, що триває нині, у керівника підприємства також можуть змінюватися особисті життєві обставини, що перешкоджають продовженню виконання ним управлінських функцій.

На що слід звернути увагу під час здійснення процедури звільнення керівника за власним бажанням

Процедура звільнення керівника передбачає декілька етапів:

1. скликання загальних зборів;

2. проведення загальних зборів та погодження звільнення керівника;

3. підготовка відповідних документів і подання їх реєстратору, а також до органів контролю, банків, повідомлення контрагентів та призначення нового керівника.

На керівника як найманого працівника повною мірою поширюється трудове законодавство, що регулює припинення трудових відносин. Зі специфіки цієї посади виходить, що для припинення відносин з керівником потрібна наявність двох умов: наявність ухваленого загальними зборами рішення, яке надає згоду на розірвання трудового договору, та наявність законних підстав для розірвання трудових відносин. Перелік таких підстав визначено у ст.ст. 36, 38, 39–41, 45 Кодексу законів про працю України. Важливо розуміти, що для звільнення керівника необхідно дотримуватись обох цих умов. Саме по собі рішення про звільнення керівника не призводить до автоматичного розірвання трудових відносин, адже воно може бути лише передумовою для розірвання трудового договору.

На керівника, який ініціює питання про проведення загальних зборів учасників товариства, покладено обов’язок щодо належного повідомлення всіх учасників товариства про скликання і проведення загальних зборів учасників у порядку, який передбачено нормами чинного законодавства і статутом товариства.

За умови дотримання керівником ТОВ вказаного порядку та вчинення ним відповідних дій учасники товариства зобов’язані розглянути відповідну заяву директора та прийняти рішення щодо його звільнення.

Очевидним є висновок, що лише за умови подання / надіслання керівником за два тижні заяви про звільнення, належного та своєчасного повідомлення учасників товариства про свої наміри щодо звільнення та необхідності проведення загальних зборів учасників для вирішення цього питання і за відсутності прийняття ними рішення про звільнення керівника, а також за наявності всіх необхідних доказів, що підтверджують ці обставини, є підстави звертатися до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими.

Судова практика щодо розгляду справ за позовами керівників про припинення трудових відносин

У справі № 183/6431/22, яка розглядалася Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області (посилання на судове рішення в ЄДРСР), суд частково задовольнив позовні вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги аргументовані тим, що позивача призначено генеральним директором ТОВ. 15.07.2022 позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням, яку 18.07.2022 направлено на адреси учасників юридичної особи разом з повідомленнями про скликання позачергових загальних зборів учасників. Однак заява про звільнення разом з повідомленням про скликання позачергових зборів проігнорована учасниками.

Розглядаючи справу, суд дійшов висновку, що вимоги трудового законодавства України про те, що необхідно попередити власника або уповноважений ним орган про звільнення письмово за два тижні – виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими ним доказами. Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід’ємне право особи на вільний вибір праці. Особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

Також суд зазначив, що пред’явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та товариством, оскільки в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості скористатися своїм правом на звільнення за власним бажанням. Крім того, суд зазначив, що заява про звільнення з посади генерального директора у встановлений строк та спосіб відповідачем розглянута не була. Вказана бездіяльність відповідача порушує трудові права позивача, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи. У зв’язку з чим суд вирішив, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону, а трудові відносини між позивачем та відповідачем слід визнати припиненими з дати, на коли були скликані позачергові збори, в порядку денному яких було передбачено розгляд вказаного питання.

Чим цікава ця справа та чому може стати у пригоді?

Ну, по-перше, один з власників відповідача має зареєстроване місце проживання на території країни-агресора. Наразі дуже багато керівників юридичних осіб, які мають засновників з рф, теж опинилися в ситуації, коли є чітке бажання звільнитися, але немає можливості вчинити дії, які вимагає закон (оскільки з початком повномасштабного вторгнення відправка поштових повідомлень до рф не здійснюється), щоб навіть у випадку отримання відмови чи ігнорування з боку власників хоча б були підстави для звернення до суду. В цій справі позивачем долучено до матеріалів справи лист – відповідь АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що починаючи з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» не приймає до пересилання жодні відправлення до рф. З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що позивач використав усі можливі засоби для захисту свого права щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням в позасудовому порядку.

По-друге, однією з вимог позивача була вимога про зобов’язання Департаменту адміністративних послуг виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомості про позивача як генерального директора відповідача.

Розглядаючи вказану вимогу, суд зазначив, що в ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Тому відповідно до зазначених норм на підставі рішення суду, що набрало законної сили,можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У свою чергу, суд зазначив, що не вправі втручатися у діяльність органу – суб’єкта державної реєстрації, зобов’язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тому така позовна вимога відповідача не підлягає задоволенню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).

У справі № 487/9200/21, що розглядалась Заводським районним судом міста Миколаєва (посилання на судове рішення в ЄДРСР), суд дійшов аналогічних висновків, як і у справі № 183/6431/22, та зазначив, що уповноважений на звільнення директора орган відповідача проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом обов’язків. З огляду на викладене своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, відповідачем були порушені трудові права позивача. Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана. Тому, хоча трудові обов’язки позивач з відповідачем припинив, що підтверджується поданою заявою, повідомленням, однак відповідачем не прийнято рішення відповідно до вимог діючого трудового законодавства у встановлені строки, відомості до ЄДР не внесені, що означає не припинення трудових відносин з відповідачем. А отже, з вказаних підстав позовні вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин підлягають задоволенню.

Як бачимо з Єдиного державного реєстру судових рішень, наразі наявна досить велика кількість судових справ за позовами керівників до юридичних осіб про припинення трудових відносин. І, як видно з останніх судових рішень, суди майже зажди займають сторону позивачів, але за однієї умови: якщо керівник вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на належне та своєчасне повідомлення учасників товариства про свої наміри щодо звільнення.

З огляду на наявну судову практику та законодавче врегулювання таких правовідносин при виявленні керівником бажання звільнитись рекомендуємо чітко виконати вимоги Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема не просто надіслати повідомлення про заплановані збори, а оформити його поштовим відправленням з описом вкладення. В повідомленні мають бути зазначені дата, час та місце зборів і порядок денний загальних зборів, де одним з питань буде саме розгляд заяви керівника про звільнення.

Автор статті: - Інна Мирошніченко, адвокат "Максим Боярчуков та Партнери"