Застосування спеціальної конфіскації замість конфіскації, передбаченою санкцією не є підставою для скасування угоди про визнання винуватості (ВС ККС № 686/13550/21 від 25.01.2022 р.)

Фабула судового акту: Між обвинуваченим та прокурором була укладена угода про визнання винуватості, якою такого визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.204 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією на підставі ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК та знищенням залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту. Вироком міськрайонного суду угоду про визнання винуватості затверджено і визнано обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією на підставі ч.1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК та знищенням залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва та сировини для їх виготовлення, перелік яких детально відтворено у вироку.

Проте прокурор вважав, що призначення судом обвинуваченому спеціальної конфіскації на підставі ч. 1 ст. 96-1, ч.1 ст. 96-2 КК та непризначення конфіскації, передбаченої санкцією ч. 2 ст.204КК, є призначенням менш суворого покарання, ніж узгоджене сторонами угоди, що у розумінні вимог п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК є підставою для оскарження такого вироку прокурором. Вважав, що судом першої інстанції неправильно вирішено долю речових доказів.

На підставі цього подав апеляційну скаргу, проте у відкритті провадження йому було відмовлено. Прокурор оскаржив ухвалу апеляції до ВС. ВС ККС, не погоджуючись з прокурором зазначив:

Кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод. Главою 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно кримінальним процесуальним законом передбачено також особливості апеляційного оскарження вироку на підставі угоди.

За п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Отже, у цій справі: Колегія суддів погодилась із висновком апеляційного суду, оскільки вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржено обмеженим колом суб`єктів і з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст.394КПК. Зокрема, відповідно до положень зазначеної статті прокурор у провадженні на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може оскаржувати таке судове рішення виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст.469КПК угода не може бути укладена.

Так, у санкції ч. 2 ст. 204 КК, за якою засуджено фігуранта, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років із конфіскацією та знищення незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.

У цьому кримінальному провадженні місцевий суд призначив покарання в межах вказаної санкції ч. 2 ст. 204 КК, і саме в тому розмірі, який був затверджений угодою. Також угодою було передбачено перелік залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва, які, як слідує із резолютивної частини вироку, й були конфісковані.

Прокурор не навів переліку майна, що не було конфісковано в порушення вимог матеріального права. Таким чином покликання місцевого суду на ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК під час призначення покарання з конфіскацією майна та подальшим його знищенням не змінює суть призначеного покарання, а твердження прокурора у касаційній скарзі про те, що саме такий вид конфіскації майна призвів до призначення менш суворого покарання, ніж узгоджено угодою, колегія суддів відхиляє.

Разом з тим Суд касаційної інстанції, відмовився оцінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про долю речових доказів, оскільки законодавець вказав вичерпний перелік підстав, з яких прокурор може оскаржити вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості (п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК).

Аналізуйте судовий акт: Суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і особою що ухилилась від призову - погодившись що умовний строк відповідатиме меті покарання (Чорнухинський районний суд Полтавської області, справа № 549/61/23 від 06.10.2022 р.);

Суд затвердив угоду про визнання винуватості особи у підробленні сертифікатів про вакцинацію (Глибоцький районний суд Чернівецької області справа № 715/2332/21 від 02.11.2021 р.);

Угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, які протирічать інтересам суспільства, затвердженню судом не підлягають (Печерський районний суд у справі № 757/16018/20-к від 10.06.2021);

Одна палата - дві думки: чи може прокурор оскаржити вирок, якщо угода про примирення не відповідає ККУ? (ОКРЕМА ДУМКА ВС/ККС по справі #395/773/18 від 19.02.2021).

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № 686/13550/21

провадження № 51-4605км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2021 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Приморського Хасанського району Приморського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості від 31 травня 2021 року, укладену між прокурором Хмельницької обласної прокуратури і обвинуваченим ОСОБА_6 , визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією на підставі ч.1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК та знищенням залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва та сировини для їх виготовлення, перелік яких детально відтворено у вироку.

На підставі ст.75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із вказаним вироком місцевого суду, прокурор звернувся із апеляційною скаргою в частині призначеного ОСОБА_6 місцевим судом покарання та вирішення питання долі речових доказів.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказаний вирок суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що суддя апеляційного суду безпідставно відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, оскільки призначення судом ОСОБА_6 спеціальної конфіскації на підставі ч. 1 ст. 96-1, ч.1 ст. 96-2 КК та непризначення конфіскації, передбаченої санкцією ч. 2 ст.204 КК, є призначенням менш суворого покарання, ніж узгоджене сторонами угоди, що у розумінні вимог п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК є підставою для оскарження такого вироку прокурором. Вважає, що судом першої інстанції неправильно вирішено долю речових доказів.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор не погодився з вимогами касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Кримінальним процесуальним законом визначено суттєві особливості розгляду кримінальних проваджень на підставі угод. Главою 35 «Кримінальне провадження на підставі угод» КПК передбачено умови, за яких може бути укладено угоду про примирення або угоду про визнання винуватості, вимоги до змісту угоди, порядок судового провадження на підставі угоди. Відповідно кримінальним процесуальним законом передбачено також особливості апеляційного оскарження вироку на підставі угоди.

За п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1)кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3)особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості від 31 травня 2021 року, укладену між прокурором Хмельницької обласної прокуратури і обвинуваченим ОСОБА_6 , якою останнього визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.204 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією на підставі ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК та знищенням залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту,що містяться у 78 ПЕТ-пляшках ємністю по 5 літрів кожна, 4 ПЕТ-пляшках ємністю по 5 літрів кожна, 10 картонних ящика типу «Beg-in-box», з гофропакетами ємністю по 10 л кожен, 55 ПЕТ-пляшках ємністю по 5 л, 190 ПЕТ-пляшках ємністю по 5 літрів, 350 ПЕТ-пляшках ємністю по 0,5 л, 1 пластмасовій бочці ємністю 200 л, 35 картонних коробках типу «Beg-in-box» з гофропакетами ємністю по 10 л, 11 пластмасових бочках ємністю по 220 л, а також порожніх ПЕТ-пляшок, 315 порожніх ПЕТ-пляшок ємністю по 5 л, двигуна (насоса) з маркуванням «AL-KO GP600ECO-J», до якого приєднано шланги зеленого кольору, двигуна (насоса) з маркуванням «ROSA CPM-158», до якого приєднано шланги синього кольору, електронних ваг із маркуванням «WIMPEX», 4 флаконів ємністю по 200 мл із харчовими добавками в асортименті, флакону ємністю 50 мл із харчовими добавками, 2 ПЕТ-пляшок ємністю по 1 л із харчовими добавками, заготовки для картонних ящиків типу «Beg-in-box», гофро-пакетів до картонних коробок типу «Beg-in-box», 13 порожніх пластмасових бочок ємністю по 220 л, 3 порожніх ПЕТ-ємності орієнтовним об`ємом по 1000 л в металевій оправі з кранами для наливу, кришок до ПЕТ-пляшок синього кольору, тримачів та кришок до ПЕТ-пляшок зеленого кольору, пластмасової лійки синього кольору, мірного стакану, спиртометра та пістолета для наливу з маркуванням «CDI» та цифровим табло.

Не погодившись із зазначеним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про його скасування у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме в частині призначеного судом покарання (конфіскації майна), а також вирішення судом першої інстанції долі речових доказів.

Апеляційний суд, установивши, що прокурор подав апеляційну скаргу на підставах, не передбачених п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК, дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду, оскільки вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржено обмеженим колом суб`єктів і з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст.394 КПК. Зокрема, відповідно до положень зазначеної статті прокурор у провадженні на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може оскаржувати таке судове рішення виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст.469 КПК угода не може бути укладена.

Так, у санкції ч. 2 ст. 204 КК, за якою засуджено ОСОБА_6 , передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років із конфіскацією та знищення незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.

У цьому кримінальному провадженні місцевий суд призначив покарання в межах вказаної санкції ч. 2 ст. 204 КК, і саме в тому розмірі, який був затверджений угодою. Також угодою було передбачено перелік залишків незаконно виготовлених алкогольних напоїв та спирту, знарядь виробництва, які, як слідує із резолютивної частини вироку, й були конфісковані.

Прокурор не наводить переліку майна, що не було конфісковано в порушення вимог матеріального права.

Таким чином покликання місцевого суду на ч. 1 ст. 96-1, ч. 1 ст. 96-2 КК під час призначення покарання з конфіскацією майна та подальшим його знищенням не змінює суть призначеного покарання, а твердження прокурора у касаційній скарзі про те, що саме такий вид конфіскації майна призвів до призначення менш суворого покарання, ніж узгоджено угодою, колегія суддів відхиляє.

Що стосується доводів прокурора про неправильне вирішення судом першої інстанції долі речових доказів, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Майно, що вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується (п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК).

Судом першої інстанції ухвалено рішення про повернення ОСОБА_7 майна, на яке було накладено арешт (тютюнових виробів без марок акцизного збору та алкогольних напоїв з етикетками).

Разом з тим Суд касаційної інстанції, як і суд апеляційної інстанції, позбавлений можливості оцінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про долю речових доказів, оскільки законодавець вказав вичерпний перелік підстав, з яких прокурор може оскаржити вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості (п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК).

Жодних доводів щодо порушення будь-якої із зазначених умов, необхідних для укладення угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_6 , прокурор в апеляційній скарзі не навів, а порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені, на думку сторони обвинувачення, судом першої інстанції при ухваленні вироку на підставі угоди, які він вважав істотними, не відносяться до тих, за наявності яких у прокурора були б повноваження для оскарження вироку на підставі угоди про примирення. У зв`язку з цим суддя апеляційного суду дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Таким чином, доводи в касаційній скарзі прокурора про порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при прийнятті суддею апеляційного суду рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження колегія суддів вважає безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 липня 2021 року, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3