Якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, його вимоги про пред`явлення водієм документів є неправомірними. (Другий апеляційний адміністративний суд № 592/2788/23 від 25.10.2023 р.)

Фабула судового акту: Водія було притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він після зупинки поліцейського не пред'явив посвідчення водія.

Інспектором поліції він був зупинений при керуванні транспортним засобом за те, що його автомобіль був запаркований в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена". Поліцейський представився, пояснив зазначену причину зупинки та висловив вимогу пред'явити документи для встановлення особи. Проте позивач на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія. Натомість заперечив вчинення порушення, а документи пообіцяв пред'явити після початку розгляду справи. У ході розмови з поліцейським позивач заявив клопотання ознайомитися з матеріалами справи та у зв`язку цим поліцейський відклав розгляд справи вечір через пару днів.

Водій не з’явився, а інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Водій оскаржив постанову до суду. Отримавши відмову у суді першої інстанції, він звернувся до апеляційного суду, де справу виграв.

Другий апеляційний адміністративний суд, погоджуючись із водієм, зазначив:

Приписами п. 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб.

Пунктами 1-9 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", визначено вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі №161/7068/16-а.

Отже, у цій справі: Водія зупинено у зв`язку з невиконанням вимог дорожнього знаку п. 3.34 "Зупинка заборонена" за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водночас, факт порушення особою вказаних Правил дорожнього руху, в оскаржуваній постанові поліцейським не відображено. Із врахуванням того, що інспектором не доведено, що зупинення транспортного засобу обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог ПДР України, то у нього були відсутні підстави підстави для застосування до водія санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Аналогічний висновок щодо застосування вимог процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 545/3654/16-а.

Аналізуйте судовий акт: Якщо зупинка транспортного засобу була безпідставною, штраф за правил ПДР – незаконний (Сьомий апеляційний адміністративний суд, справа № 136/651/21 від 23.07.2021);

Зупинятись на смузі для маршрутного транспорту можна у двох випадках: здійснення повороту та висадки пасажира (ВС/КАС у справі №201/2179/17 від 12.06.2020);

Працівник поліції НЕ запропонував пройти водію огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а отже, штраф 17 тис.грн. та позбавлення права керувати авто - були скасовані судом. (Дніпровський апеляційний суд, справа № 214/137/23 від 08.06.2023 р.);

Якщо технічна несправність ТЗ виникла вже під час руху без вини водія, такий не несе адміністративну відповідальність, якщо не доведено що водій знав про таку несправність до його зупинки поліцією. (Другий апеляційний адміністративний суд, справа № 626/3280/21 від 23.02.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 р.Справа № 592/2788/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Костенко В.Г., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська, 40009, повний текст складено 13.06.23 року по справі № 592/2788/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції , Інспектор взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Тарахна Максима Віталійовича

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Тарахно Максима Віталійовича, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6401312, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

В обгрнутування позовних вимог зазначає, що спірною постановою його притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він 09.01.2023 за адресою м.Суми вул. Воскресенська, 2, після зупинки поліцейського не пред`явив посвідчення водія. Також позивач зазначає, що він сів у транспортний засіб TOYOTA CAMRY який знаходився навпроти будинку за адресою м.Суми вул. Воскресенська, 2, щоб їхати у справах. Однак його зупинив поліцейський і повідомив, що підозрює у невиконанні вимог дорожнього знаку п. 3.34 "Зупинка заборонена" та у зв`язку з цим висловив вимогу пред`явити документи. На таку вимогу поліцейського повідомив, що надасть після початку розгляду справи. Під час розгляду справи заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про закриття провадження. На це поліцейський відклав розгляд справи. Вже 12.01.2023 поліцейський виніс оскаржувану постанову. Позивач з постановою не погоджується та вважає ї незаконною, оскільки дії інспектора поліції не відповідають закону.

Рішенням Ковпаківського районного суду від 13.06.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Ковпаківського районного суду від 13.06.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність дій відповідача, всупереч ст. 251 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які підтверджують порушення позивачем порушення позивачем ПДД України в тому числі порушення вимог знаку 3.34.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що 09.01.2023 близько 13-56 год. в м.Суми вул. Воскресенська, 2 інспектором поліції Тарахном М.В. зупинено водія TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки транспортний засіб зупинений на ділянці дороги на яку поширюється дорожній знак 3.34 "Зупинка заборонена", за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Поліцейський представився, роз`яснив водію причину зупинки й висловив вимогу пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Однак водій на вимогу не пред`явив посвідчення водія, чим порушив вимоги п. 2.4.а Правил дорожнього руху. Особу водія встановлено через інформаційно-комунікаційну систему. Йому були роз`яснені права, але позивач заявив клопотання ознайомитися з матеріалами справи. У зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 19-00 год. 12.01.2023. На розгляд позивач не з`явився, але справу розглянуто то на нього накладене стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Події порушень зафіксовані на відеозапис.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема передбаченої ч. 5 ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.01.2023 близько 13-56 год. у м.Суми вул. Воскресенська, близько буд. 2, інспектором поліції ОСОБА_2 зупинений ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 за те, що його автомобіль був запаркований в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена". Поліцейський представився, пояснив зазначену причину зупинки та висловив вимогу пред`явити документи для встановлення особи. Проте позивач на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія. Натомість заперечив вчинення порушення, а документи пообіцяв пред`явити після початку розгляду справи. У ході розмови з поліцейським позивач заявив клопотання ознайомитися з матеріалами справи та у зв`язку цим поліцейський відклав розгляд справи був відкладений на 12.01.2023 о 19-00 год. про що позивача повідомлено під розпис 09.01.2023.

12.01.2021 о 19-28 год. відповідач, інспектор поліції Тарахно М.В.. виніс постанову серії ЕАР № 6401312 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У постанові зазначено, що 09.01.2023 о 13-56 год. у м.Суми вул. Воскресенська, 2, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 після зупинки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 а ПДР. Події зафіксовані на відео реєстратор MOTOROLLA.

У постанові також зазначено, що позивачем вчинено правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України, за що на нього накладене стягнення у виді штрафу розміром 425 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи з їх необгрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Статтею 14 вищевказаного закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 вказаного закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п`ята статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих правил.

Згідно пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами п. 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб.

Пунктами 1-9 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", визначеного вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб, а саме:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Всі інші причини зупинки автомобіля - незаконні.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі №161/7068/16-а.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідач зазначає, що автомобіль TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_1 зупинено у зв`язку з невиконанням позивачем вимог дорожнього знаку п. 3.34 "Зупинка заборонена" та за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Водночас, факт порушення особою вказаних Правил дорожнього руху, в оскаржуваній постанові відповідачем не відображено.

Із врахуванням того, що відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог ПДР України, то у нього відсутні підстави підстави для застосування до позивача санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Аналогічний висновок щодо застосування вимог процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 545/3654/16-а.

Доказів того, що відповідачем складено відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КУпАП до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Разом з тим, на час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Так, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Згідно з ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 536,80 грн та апеляційної скарги в розмірі 805,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1342 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242 243 250 308 310 315 317 321 322 325 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.06.2023 по справі № 592/2788/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу №1 роти №1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Тарахно Максим Віталійович про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6401312, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та провадження закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді В.В. Катунов Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 25.10.2023 року

/розміщені фото мають лише розважальний характер і не стосуються обставин і сторін розглядуваної справи/