Якщо особа веде ОСГ, із якого отримує дохід, то розрахунок аліментів потрібно проводити НЕ виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а виходячи з фактичного заробітку. (ВС КЦС №155/1875/13-ц від 05.07.2023 р.)

Фабула судового акту: Мати дитини скаржилась на дії державного виконавця стосовно порядку розрахунку ним заборгованості з аліментів на дитину. До цього судом було постановлено стягувати із батька на користь матері аліментів на утримання сина, в розмірі 2/7 частини від доходів батька, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Так, на вимогу державного виконавця боржник-батько надав письмові пояснення, в яких зазначав, що офіційного місця роботи не має, пенсії не отримує, у центрі зайнятості як безробітний не зареєстрований, проживає за рахунок випадкових заробітків, за кордоном не працює, є власником земельної ділянки площею 2 га, іншого майна, зареєстрованого за ним, не має.

Коли виконавець нарахував йому заборгованість зі сплати аліментів 117 555,70 грн. (із застосуванням положень ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості), батько звернувся із заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, надавши квитанції про добровільну сплату аліментів та довідки, видані ТОВ «Рожищенський сирзавод», про отриманий ним дохід за здану молочну сировину. Було встановлено, що батько є членом особистого селянського господарства та в своєму господарстві утримує ВРХ (корови), продукцію продає державі. Виконавець перерахував тоді аліменти за загальним правилом - виходячи з фактичного заробітку (доходу) (ч.1 ст. 195 СК України) - вийшло 37 324,57 грн..

Судами попередніх інстанцій заяву матері задоволено частково, постановлено рахувати заборгованість аліментів із застосуванням положень ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Проте не погодився із цим ВС КЦС скасував ці рішення.

За правилами ч.1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч.2 ст. 195 СК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Підпунктом 16 пункту 1 вказаного Переліку визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку.

Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток» ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц).

Тобто заробіток є різновидом доходу. Доходи можуть формуватися за рахунок оплати праці, підприємницької діяльності, доходів від власності, від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів.

Отже, у цій справі: Суди попередніх інстанцій виходили з того, що батько на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів за трудовими та цивільно-правовими договорами не працював, а займався особистим селянським господарством, від якого отримував дохід, а тому є непрацюючою працездатною особою. За таких обставин суди вважали, що наявні підстави для застосування положень ч.2 ст. 195 СК України при визначенні заборгованості за аліментами. Верховний Суд не погодився із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке:

• По-перше, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що є непрацюючою працездатною особою. Визначення поняття «непрацююча працездатна особа» надано у статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям». Непрацююча працездатна особа - особа працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім`ї, яка за станом здоров`я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти. Водночас особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (самозайнята особа), необхідно вважати працездатну особу, яка самостійно здійснює організацію власної трудової діяльності, в тому числі самостійно розпоряджається вигодами від цієї діяльності та несе всі пов`язані із нею ризики.

Враховуючи те, що батько був членом селянського підсобного господарства, тобто є особою, що забезпечує себе роботою самостійно (стаття 8 Закону України «Про особисте селянське господарство»), тому відсутні правові підстави вважати, що він підпадає під категорію «непрацююча працездатна особа».

• По-друге, суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків про те, що кошти, які отримує батько, належать до переліку доходів, із яких мають сплачуватися аліменти, але не вважаються заробітком, із величини якого здійснюється обчислення суми аліментів, а тому при обчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів необхідно застосовувати положення частини другої статті 195 СК України.

Встановивши, що батько веде особисте селянське господарство, із якого отримує дохід, що включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, суди попередніх інстанцій помилково вважали на думку ВС, що розрахунок заборгованості за аліментами державному виконавцю потрібно проводити із застосуванням положень ч.2 ст.195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не за загальним правилом - виходячи з фактичного заробітку (доходу) (ч.1 ст. 195 СК України).

Верховний Суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем правомірно здійснено розрахунок заборгованості за аліментами відповідно до вимог частини першої статті 195 СК України, виходячи з доходу платника аліментів від введення особистого селянського господарства, який зазначений у наданих довідках ТОВ «Рожищенський сирзавод».

Водночас Верховний Суд зауважує, що при застосуванні положень частини першої статті 195 СК України та розрахунку заборгованості за аліментами із доходу платника аліментів обов`язковому врахуванню підлягають положення частини другої статті 182 СК України, яка визначає, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку. Що це критично мало, на жаль, ВС не обмовився.

Аналізуйте судовий акт: Аліменти з ФОПа на спрощеній системі оподаткування розраховуються виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного його доходу як ФОПа (ВС КЦС, № 754/12768/20 від 24.11.2022 р.);

Під злісним ухиленням від сплати аліментів слід розуміти такі дії боржника, які спрямовані саме на невиконання рішення суду, якщо вони призвели до виникнення заборгованості у сумі за три місяці (ВС ККС, справа №191/4386/19 від 15.11.2022 р.);

Стійке погіршення стану здоров`я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання (ВС КЦС, справа №128/2206/21 від 23.11.2022 р.);

Обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання дитини з саме з цим із батьків (ВС КЦС, справа №188/1029/19 від 22.11.2022 р.).

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 155/1875/13-ц

провадження № 61-5921св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року у складі судді Санакоєва Д. Т. та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги та судових рішень судів попередніх інстанцій

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Рожищенський ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів)), заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що 11 квітня 2022 року заступником начальника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ

(м. Львів) Поліщук Н. Г. винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 155/1875/13-ц, виданим 07 лютого 2022 року Горохівським районним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2/7 частини від доходів ОСОБА_2 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2013 року та до досягнення сином повноліття.

11 травня 2022 року старший державний виконавець Рожищенського відділу ДВС

у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничук В. А. провів розрахунок заборгованості за аліментами № 7012.

29 червня 2022 року до відділу надійшла заява від боржника ОСОБА_2 про здійснення перерахунку заборгованості за аліментами на основі наданих ним документів про отриманий дохід та банківських квитанцій, фіскальних чеків інших установ про добровільну сплату аліментів на рахунок ОСОБА_1

25 серпня 2022 року державним виконавцем, з урахуванням наданих

ОСОБА_2 документів, проведено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, розмір якої зменшився у порівнянні з попереднім розрахунком.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничука В. А. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;

- зобов`язати старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС

у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничука В. А.не враховувати при розрахунку заборгованості за аліментами оплати, здійсненні ОСОБА_2 02 серпня 2013 року на суму 500,00 грн, 08 січня 2014 року на суму 700,48 грн, 10 лютого 2014 року на суму 1 393,00 грн, 07 квітня 2014 року на суму 1 393,00 грн, 24 лютого 2021 року на суму 2 000,00 грн, 18 грудня 2020 року на суму 1 020,00 грн, 16 серпня 2017 року на суму 1 710,00 грн, 12 травня 2017 року на суму 1 140,00 грн.

- зобов`язати старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС

у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничука В. А. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі частини другої статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України), виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничука В. А. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Зобов`язано старшого державного виконавця Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничука В. А. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів від 25 серпня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на підставі частини другої статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Задовольняючи частково скаргу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів за трудовими та цивільно-правовими договорами не працював, а займався особистим селянським господарством, від якого отримував дохід, а тому

є непрацюючою особою. За таких обставин наявні правові підстави для перерахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (член особистого селянських господарства), а тому в силу вимог статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» належить до зайнятого населення. Суди зробили суперечливий висновок про те, що ОСОБА_2 за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює,

є членом особистого селянського господарства та особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, а тому державний виконавець, визначаючи розмір аліментів, повинен був діяти відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Обставини, встановлені судами

11 квітня 2022 року постановою заступника начальника Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Поліщук Н. Г. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 155/1875/13-ц, виданим 07 лютого 2022 року Горохівським районним судом Волинської області, у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2/7 частин від доходів ОСОБА_2 , але менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 серпня 2013 року та до досягнення сином повноліття з врахуванням індексації відповідно до закону.

05 травня 2022 року ОСОБА_2 на вимогу державного виконавця надав письмові пояснення, в яких зазначав, що офіційного місця роботи не має, пенсії не отримує, у центрі зайнятості як безробітний не зареєстрований, проживає за рахунок випадкових заробітків, за кордоном не працює, є власником земельної ділянки площею 2 га, іншого майна, зареєстрованого за ним, не має.

11 травня 2022 року старшим державним виконавцем Рожищенського ВДВС

у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів) Мельничуком В. А. проведено розрахунок заборгованості за аліментами від 11 травня 2022 року № 7012, згідно з яким станом на 01 травня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів становить 117 555,70 грн.

11 травня та 29 червня 2022 року ОСОБА_2 звертався із заявами до держаного виконавця про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, надавши квитанції про добровільну сплату аліментів та довідки, видані Товариством з додатковою відповідальністю «Рожищенський сирзавод», про отриманий ним дохід за здану молочну сировину.

ОСОБА_2 є членом особистого селянського господарства та в своєму господарстві утримує ВРХ (корови), продукцію продає державі, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Рожищенської міської ради від 15 вересня 2022 року № 318.

25 серпня 2022 року старший державний виконавець Рожищенського ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ (м. Львів)Мельничук В. А. здійснив перерахунок заборгованості за аліментами (відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»), згідно з яким станом на 01 серпня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 становить 37 324,57 грн.

Правове обґрунтування

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.

Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 81 СК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Підпунктом 16 пункту 1 вказаного Переліку визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них

є основною.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Задовольняючи частково скаргу стягувачки аліментів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів за трудовими та цивільно-правовими договорами не працював,

а займався особистим селянським господарством, від якого отримував дохід, а тому є непрацюючою працездатною особою. За таких обставин суди вважали, що наявні підстави для застосування положень частини другої статті 195 СК України при визначенні заборгованості за аліментами ОСОБА_2 . Суди зазначили, що кошти, які отримує ОСОБА_2 , належить до переліку доходів із яких мають сплачуватися аліменти, але не вважаються заробітком, із величини якого здійснюється обчислення суми аліментів.

Верховний Суд не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

По-перше, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 є непрацюючою працездатною особою.

Визначення поняття «непрацююча працездатна особа» надано у статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Непрацююча працездатна особа - особа працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім`ї, яка за станом здоров`я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Водночас особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (самозайнята особа), необхідно вважати працездатну особу, яка самостійно здійснює організацію власної трудової діяльності, в тому числі самостійно розпоряджається вигодами від цієї діяльності та несе всі пов`язані із нею ризики. Самозайнята особа

є платником податків (пункт 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 є членом селянського підсобного господарства, тобто є особою, що забезпечує себе роботою самостійно (стаття 8 Закону України «Про особисте селянське господарство»), тому відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_2 підпадає під категорію «непрацююча працездатна особа».

По-друге, суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків про те, що кошти, які отримує ОСОБА_2 , належать до переліку доходів, із яких мають сплачуватися аліменти, але не вважаються заробітком, із величини якого здійснюється обчислення суми аліментів, а тому при обчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів необхідно застосовувати положення частини другої статті 195 СК України.

Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку.

Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток» ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц).

Тобто заробіток є різновидом доходу. Доходи можуть формуватися за рахунок оплати праці, підприємницької діяльності, доходів від власності, від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (зі змінами) затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, зокрема утримання аліментів проводиться в тому числі з доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства (підпункт 16 пункту 1 Переліку).

Встановивши, що ОСОБА_6 веде особисте селянське господарство, із якого отримує дохід, що включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що розрахунок заборгованості за аліментами державному виконавцю потрібно проводити із застосуванням положень частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не за загальним правилом - виходячи з фактичного заробітку (доходу) (частина перша статті 195 СК України).

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем правомірно здійснено розрахунок заборгованості за аліментами ОСОБА_6 відповідно до вимог частини першої статті 195 СК України, виходячи з доходу платника аліментів від введення особистого селянського господарства, який зазначений у наданих довідках ТОВ «Рожищенський сирзавод».

Водночас Верховний Суд зауважує, що при застосуванні положень частини першої статті 195 СК України та розрахунку заборгованості за аліментами із доходу платника аліментів обов`язковому врахуванню підлягають положення частини другої статті 182 СК України, яка визначає, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, за встановлених у цій справі обставин оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме частини другої статті 195 СК України, а тому оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог скарги підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову

у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій унаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшли помилкового висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , то оскаржувані судові рішенні у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги у цій частині.

На підставі частини шостої статті 141 ЦПК України ОСОБА_2 підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної та касаційної інстанцій на загальну суму 1 073,60 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині задоволених вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов`язання державного виконавця вчинити дії скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов`язання державного виконавця вчинити дії відмовити.

ОСОБА_2 компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати на загальну суму 1 073,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко