Як поділити майно, набуте у фактичних шлюбних відносинах?

Вже тривалий час у суспільстві прослідковується динаміка втрати актуальності інституту зареєстрованого шлюбу.

Однак, небажання реєструвати шлюб може призвести до виникнення проблем під час поділу майна, набутого у період фактичних шлюбних відносин.

Перш за все, слід розуміти, що юридичне поняття «цивільний шлюб» у законодавстві відсутнє.

З юридичної точки зору стосунки жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу мають назву «фактичні шлюбні відносини» чи «сім’я».

У Сімейному кодексі України, який регулює ці правовідносини визначено, що у випадку, коли жінка та чоловік спільно проживають як одна сім’я, але при цьому шлюб між ними не зареєстрований і вони не перебувають в будь-якому іншому шлюбі, майно, яке вони набувають за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

При цьому, на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

Отже, поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою прирівняно до поділу майна особами, які офіційно зареєстрували свій шлюб.

Читайте статтю: Презумпції права спільної сумісної власності, можливості її спростування й доведення права особистої приватної власності на майно набуте в шлюбі, проте за особисті кошти одного із подружжя.

Що слід знати при поділі майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах.

З метою захисту майнових прав особи, що виникли у неї в період перебування у фактичних шлюбних відносинах, необхідно довести факт проживання однією сім’єю. Тобто, слід надати суду докази спільного проживання чоловіка та жінки, ведення ними спільного господарства, побуту та спільного бюджету у конкретний період часу.

У справі №522/25049/16-ц Верховний Суд зазначив, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Другим важливим елементом поділу майна, набутого у період фактичних шлюбних відносин є необхідність доведення, що майно, яке є предметом поділу, дійсно було придбане в результаті спільної праці, тобто за рахунок спільних трудових зусиль. З метою з’ясування цих обставин суди встановлюють час придбання майна, щодо якого заявлено вимогу про поділ, джерела набуття, тобто, грошові кошти, за які таке майно було придбане, а також мету, що, в свою чергу, дасть змогу визначити правовий статус майна, як об’єкта спільної сумісної власності.

Спільний відпочинок не підтверджує відносини, притаманні подружжю.

Перебування чоловіка та жінки у фактичних шлюбних відносинах має доводитись не лише фактом їх спільного відпочинку, а, в першу чергу, доведенням факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.

Верховний Суд відзначив, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання один одному коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, усталені відносини, які притаманні подружжю. (Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2019 року, справа №588/350/15-ц).

У іншій справі Верховний Суд вказав, що сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. (Постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, справа № 522/25049/16-ц).

Читайте статтю: Згода другого з подружжя на відчуження спільного майна: практика Верховного Суду

Законодавчі обмеження щодо перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідно до положень ст.74 СК України майно, набуте жінкою та чоловіком за час їх спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності за умови, якщо жоден з них не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз’яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, ані чоловік, ані жінка у період їх перебування в фактичних шлюбних відносинах, не можуть перебувати в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, адже це прямо суперечитиме законодавству. Жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі, а право на повторний шлюб у них виникає лише після припинення попереднього шлюбу.

Крім того, факт проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу може встановлюватись лише з 01 січня 2004 року, оскільки Кодексом про шлюб і сім’ю Української РСР такої можливості не передбачалось.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року, справа № 546/912/16-ц, вказав, що правильним є висновок апеляційного суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року, так як інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільного кодексу України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив.

Читайте статтю: Фактичні шлюбні відносини: особливості спадкування та набуття права власності на майно померлого

Строк позовної давності при поділі майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах.

Сплив строків позовної давності для звернення до суду з позовом про поділ майна має наслідком відмову судом у задоволені позову, а отже і втратою прав на отримання у власність своєї частки в спільному майні.

Розповсюдженою є думка про те, що строк позовної давності для звернення до суду розпочинає свій відлік з дати припинення фактичних шлюбних відносин. На цій підставі, інший з подружжя дочекавшись трирічного строку з моменту розірвання шлюбу починає заявляти, що майно відтепер належить йому і поділу, у зв’язку зі сплином трирічного строку, воно вже не підлягає.

Проте, позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, ключовим у даному питанні не є момент коли сторони припинили фактичні шлюбні відносини, оскільки з цим фактом жодних порушень прав на майно не пов’язується, а особи і надалі можуть вільно володіти, користуватись і розпоряджатись спільним майном.

Відлік же строку позовної даності починається з моменту перешкоджання одним із співвласників іншому вільно володіти, користуватись чи розпоряджатись спільним майном.

Читайте статтю: Поділ майна подружжя: як бути з ТОВ?

Докази проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім, власне, факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування та у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові від 11 лютого 2021 року, справа № 158/431/19, Верховним Судом зроблено висновок про те, що для вирішення майнового спору між чоловіком та жінкою, які не перебували в зареєстрованому шлюбі суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, показання свідків; ділова та особиста переписка; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства.

В свою чергу, самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 129/2115/15-ц)

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від від 12 грудня 2019 року, справа № 466/3769/16, вказавши, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В той же час, тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв’язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність. (Постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц)

Цікавим з точки зору доведення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах є правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2019 року, справа № 359/659/16-ц, за яким факт участі чоловіка та жінки у програмі штучного запліднення за репродуктивних технологій може свідчити про існування між ними відносин, притаманних подружжю.

Отже, висновки Верховного Суду у даній категорії спорів, в цілому, є послідовними, що забезпечує єдність судової практики, відповідає вимогам передбачуваності, а отже дає змогу здійснити ефективний судовий захист під час розгляду судових спорів цієї категорії.

Автор статті: Адвокатське об'єднання "Вишневий і Партнери"