Рішення Вищої ради правосуддя про повернення дисциплінарних скарг не є предметом судового розгляду (ВС/ВП № 800/227/17 від 10.05.2018)

Фабула судового акту: Нормами частини 3 статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарне провадження включає: попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Водночас згідно п. 2 ч. 1 ст. 43 вказаного Закону член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) за наявності певних підстав, зокрема у порушення у дисциплінарній скарзі питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, звільненого з посади або повноваження якого припинені , - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

При цьому згідно ч. 4 ст. 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.

У даній справі особа звернулась до ВРП із дисциплінарною скаргою на судді ВАСУ, який на її думку вчинив дисциплінарний проступок.

Ухвалою Вищої ради правосуддя вказану скаргу залишено без розгляду та повернуто у зв'язку із звільненням вказаного судді у відставку. Дане рішення було оскаржено автором дисциплінарної скарги до Касаційного адміністративного суду.

Ухвалою ВС/КАС закрито провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На вказане рішення скаржником було подано апеляційну скаргу з мотивів того, що ухвала суду першої інстанції не відповідає засадам верховенства права, оскільки висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що ухвала Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду та повернення скарги позивачки не підлягає оскарженню в судах, суперечить нормам ст. 55 Конституції України.

Залишаючи вказане вище судове рішення без зміни ВС/ВП вказав, що рішення Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового розгляду.

В розумінні ст. 51, 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» оскарженню до Вищої ради правосуддя підлягає рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

В свою чергу Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

При цьому на думку Великої Палати зазначений позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Водночас ВП ВС зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржниці, належати розгляд цієї справи.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ВП: Рішення, прийняті КДК прокурорів, можуть бути оскаржені лише прокурором стосовно якого прийнято рішення про відкриття такого провадження або якого притягнуто до відповідальності (ВС/ВП № 9901/153/2851 від 14.03.2018)

Необгрунтована відмова у відкритті касаційного провадження є відмовою заявнику у доступі до правосуддя та підставою для ВСП для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (ВСУ від 29.03.2017р., № 800/527/16)

Скасування рекомендації ВККС України про звільнення судді Віталія Ковтуненка за порушення присяги (Постанова ВАСУ у справі № 800/371/15 від 23 листопада 2015р.)

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/227/17 (П/9901/122/18)

Провадження № 11-287сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мамонової І. В.,

позивачки - ОСОБА_3,

представника відповідача Вищої ради правосуддя - Белінської О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., Васильєвої І. А., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.) від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила скасувати ухвалу члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В. К. від 03 квітня 2017 року № 625/0/18-17 про залишення без розгляду та повернення скарги ОСОБА_3 про відкриття дисциплінарного провадження відносно судді Вищого адміністративного суду України Конюшка К. В.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2017 року відкрито провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_3 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 січня 2018 року прийняв до провадження вказану адміністративну справу, а ухвалою від 05 січня 2018 року призначив її до розгляду в судове засідання на 18 січня 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року закрито провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки вказану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу про скасування незаконної, на її думку, ухвали суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_3 зазначає про невідповідність ухвали суду першої інстанції засадам верховенства права, оскільки висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що ухвала Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду та повернення скарги позивачки не підлягає оскарженню в судах, суперечить нормам ст. 55 Конституції України.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірній ухвалі, відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) рішення про повернення дисциплінарної скарги не оскаржується.

07 травня 2018 року від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач підтримує правову позицію суду першої інстанції. Крім того, ВРП зазначає, що позивачка не є суб'єктом дисциплінарного провадження щодо судді, а тому не наділена правом на оскарження рішення, дій чи бездіяльності визначених законом органів за результатами такого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи Вищої ради правосуддя, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Конституцією України передбачено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності судді (ч. 10 ст. 131)

Пункт 3 ч. 1 ст. 131 Основного Закону визначає, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), зокрема ч. 1 ст. 107 цього Закону визначено право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 реалізувала своє право на звернення до Вищої ради юстиції (Вищої ради правосуддя), подавши скаргу на дії судді Вищого адміністративного суду України Конюшка К. В., який, на думку позивачки, вчинив дисциплінарний проступок.

Дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (ст. 42 Закону № 1798-VIII).

За приписами ст. 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 43 Закону № 1798-VIIIчлен Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для (…) залишення без розгляду дисциплінарної скарги; за наявності підстав, визначених п. 1-5 ч. 1 ст. 44 цього Закону - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

З ухвали Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 03 квітня 2017 року № 625/0/18-17 стосовно судді Вищого адміністративного суду України Конюшка К. В. вбачається, що скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду та повернуто скаржниці у зв'язку із звільненням вказаного судді у відставку. Водночас в цій ухвалі зазначено, що вона оскарженню не підлягає відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону № 1798-VIII.

З викладених законодавчих приписів можна зробити висновок, що рішення Дисциплінарної палати не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в розумінні ст. 51, 52 Закону № 1798-VIIIоскарженню до Вищої ради правосуддя підлягає рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).

Щодо висновків суду першої інстанції, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржниці, належати розгляд цієї справи.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 та від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 .

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржницею не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення- залишити без задоволення.

Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді