Витрати на правничу допомогу у справах окремого провадження не відшкодовуються (ВС/КЦС № 607/1219/18 від 25.03.2020)

Фабула судового акту: І знов про гонорари та відшкодування витрат на правничу допомогу.

Цивільне процесуальне законодавство, а саме норми ч. 2 ст. 19 ЦПК України передбачають 3 види проваджень в порядку яких здійснюється цивільне судочинство, а саме наказне, позовне та окреме.

Кожен з цих видів має свої особливості, які визначено окремими розділами Цивільного процесуального кодексу.

Водночас положеннями ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Однак чи мають застосовуватись вказані положення до інших видів проваджень, окрім позовного, зокрема до справ окремого провадження?

Касаційний цивільний суд каже своє категоричне НІ!

У даній справі адвокат, який брав участь у розгляді справи про встановлення факту родинних зв’язків у апеляційному суді подав суду заяву про ухвалення додаткової постанови у справі, якою вирішити питання про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу).

Зазначену заяву апеляційний суд задовольнив.

Проте, заінтересована особа на вказане рішення подала касаційну скаргу, як було вмотивовано тим, що оскільки цю справа розглянуто в порядку окремого провадження, тому відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України судові витрати при ухваленні судом рішення не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Суд касаційно інстанції із такими доводами погодився.

В обґрунтування такого рішення КЦС послався на те, що згідно положень ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ВП: Дії зі складання та подачі скарг до ВККС України, ВРЮ не є пов’язаними із розглядом справи, а тому не можуть бути враховані при відшкодуванні витрат на гонорар адвоката (ВС/ВП № 755/9215/15-ц від 19.02.2020)

ВС/КЦС: ДО УВАГИ АДВОКАТІВ! Договір про надання правової допомоги має відповідати ПАЕ, інакше несплачений гонорар не стягнеш (ВС/КЦС № 522/17845/15-ц від 18.12.2019)

ВС/ВП: Дії зі складання та подачі скарг до ВККС України, ВРЮ не є пов’язаними із розглядом справи, а тому не можуть бути враховані при відшкодуванні витрат на гонорар адвоката (ВС/ВП № 755/9215/15-ц від 19.02.2020)

ВС/КАС: Витрати на правову допомогу при перегляді судових рішень НЕ може можуть перевищувати такі витрати, понесені клієнтом при розгляді справи у суді першої інстанції (ВС/КАС № № 2040/6747/18 від 11.12.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 607/1219/18

провадження № 61-19св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді-доповідача Карпенко С. О.

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, прийняту колегією ускладі суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, у якій просив суд встановити той факт, що він є сином ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, США.

Заява мотивована тим, що через неможливість підтвердити родинні відносини із батьком заявник позбавлений можливості прийняти і оформити спадщину після ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд задовольнити його заяву.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, США.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 квітня 2018 року залишено без змін.

29 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Андрощук С. В., направив до суду заяву із проханням прийняти додаткову постанову про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу), мотивуючи заяву тим, що 13 листопада 2018 року під час розгляду судової справи в суді апеляційної інстанції ним було заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 21 112 грн 50 коп., які заявник просив стягнути з ОСОБА_2 , однак вказане клопотання апеляційним судом розглянуте не було і питання щодо розподілу судових витрат залишилось не вирішеним.

Посилаючись на викладені обставини, Андрощук С. В. просив суд прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, прийнятою в порядку ухвалення додаткового рішення, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука С. В., про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 13 435 грн 17 коп.

Постанова суду мотивована тим, що наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Андрощуком С. В., розрахунок розміру витрат на правничу допомогу є частково обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами в частині аналізу апеляційної скарги та складання відзиву на неї, в частині складання клопотання про визнання неявки у судове засідання неповажною та в частині відвідування суду апеляційної інстанції, відтак, клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасувати та відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука С. В., про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута в порядку окремого провадження, тому відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України судові витрати при ухваленні судом рішення не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Позиція інших учасників справи

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Андрощук С. В., подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувану постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року рішення без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 5 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Судувід 5 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13 листопада 2018 року під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Андрощуком С. В., заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 21 112 грн 50 коп., яке не розглянуто судом.

29 грудня 2018 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Андрощуком С. В., подано заяву із проханням прийняти додаткову постанову у даній справі, якою розглянути зазначене клопотання від 13 листопада 2018 року та вирішити питання про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу).

Представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Андрощуком С. В. здійснюється на підставі укладеного ними 27 травня 2017 року договору № 0001/21-27/05/2017 про надання правової допомоги.

Із наявної в матеріалах справи копії акту наданих послуг до додаткової угоди № 3 до договору № 0001/21-27/05/2017 про надання правової допомоги, складеного 12 листопада 2018 року (а. с. 311, 312), суд апеляційної інстанції встановив, що адвокатом Андрощуком С. В. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 витрачено 33 години часу, загальна вартість витрат складає 21 112 грн 50 коп., зокрема: 5 годин - на аналіз апеляційної скарги ОСОБА_2 , вартість послуги 3 198 грн 85 коп.; 10 годин - на складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуги 6 397 грн 70 коп.; 30 хвилин - на складання клопотання про визнання неявки в судове засідання 4 вересня 2018 року такою, що відбулась з поважних причин, вартість послуги 319 грн 88 коп.; 5 годин 30 хвилин - на участь у судових засіданнях в Тернопільському апеляційному суді, вартість послуги 3 518 грн 72 коп.; 10 годин - на аналіз судової практики, вартість послуги 6 397 грн 70 коп. та 2 години - на складання клопотання про притягнення представника ОСОБА_2 - адвоката Кінебаса О. М., до відповідальності, вартість послуги 1 279 грн 54 коп.

Факт оплати правничої допомоги підтверджується копією квитанції до прибуткового ордера № 2017 від 12 листопада 2018 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції виходив із того, що наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Андрощуком С. В. розрахунок розміру витрат на правничу допомогу є частково обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами в частині аналізу апеляційної скарги та складання відзиву на неї, а також в частині складання клопотання про визнання неявки у судове засідання неповажною і в частині відвідування суду апеляційної інстанції, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука С. В., про відшкодування витрат на правничу допомогу.

При цьому суд апеляційної інстанції керувався положеннями статті 137 ЦПК України.

За змістом положень частин першої-четвертої указаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Керуючись положеннями статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій прийнято оскаржувану постанову, розглянута в порядку окремого провадження.

У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про можливість стягнення такого відшкодування у справі, яка розглянута за правилами окремого провадження.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 412 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у справі, розглянутій у порядку окремого провадження, оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись статтями 294, 409, 416 ЦПК України, статтею 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої адвокатом Андрощуком Сергієм Васильовичем, про розподіл судових витрат відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді