Відсутність ЄСІТС на час подання апеляційної скарги не перешкоджає часникам провадження подати таку скаргу в паперовій формі безпосередньо до апеляційного суду (ВС/КЦС № 644/3691/16-ц від 29.08.2018)

Фабула судового акту: Підпунктом 15.5 «Перехідних положень» до Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно з планами ДСА Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) має розпочати свою роботу з початку січня 2019 року, а тому зазначені вище документи мають подавати у порядку визначеному старою редакцією цивільного процесуального закону.

Однак Касаційний цивільний суд у рішенні, що аналізується відступив від зазначеної норми цивільного процесуального закону.

У даній справі відповідачем було оскаржено судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку визначеному ст. 355 ЦПК України, а саме шляхом подачі такої безпосередньо до апеляційного суду.

Проте вказаний документ скаржнику судом було повернуто оскільки такий слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції, оскільки не створено і не функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідач із таким висновком не погодився і подав до Касаційного цивільного суду касаційну скаргу, яку мотивував тим, що зазначене вище рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позбавило його права на захист.

КЦС із такими доводами погодився і вказав, що Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Фабула судового акту: ВС/КЦС: Суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати, яким чином рішення суду впливає на обсяг прав, інтересів чи обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу (ВС/КЦС у справі № 592/11194/14-ц від 01 серпня 2018 р).

Суд: Повторне подання апеляційної скарги, яка є тотожною скарзі поданої раніше та вже вирішеної судом є зловживанням процесуальним правом та підставою для застосування заходів процесуального примусу (АС Одеської області № 495/7494/17 від 16.08.2018)

За подання апеляційної скарги на ухвалу суду щодо оскарження дій держвиконавця судовий збір НЕ сплачується (№ 565/256/15-ц від 18.01.2018)

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 644/3691/16-ц

провадження № 61-12843св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2017 року у складі суді Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ», заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 5781447, за сумою кредиту та відсотками за користування кредитом станом на 14 квітня 2016 року (включно) в сумі 8 622,88 доларів США з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 8 002,59 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом в розмірі 620,29 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 3 296,27 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подання 14 грудня 2017 року апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2017 року повернуто заявнику без розгляду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції, оскільки не створено і не функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

07 лютого 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2017 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що, подаючи апеляційну скаргу, він керувався положенням статті 355 ЦПК України, тому, повернувши апеляційну скаргу, апеляційний суд позбавив його права на захист.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу особі, що її подала, суд апеляційної інстанції послався на підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та вважав, що апеляційну скаргу, в даному випадку, слід подавати виключно через суд першої інстанції, у порядку встановленому ЦПК України 2004 року.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції щодо застосування вказаної норми права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 61-12112сво18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. Судові процедури повинні бути справедливими, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми доводи касаційної скарги для скасування ухвали апеляційного суду, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 402 406 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2017 року скасувати, справу передати до апеляційного суду Харківської області для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді