Спільний відпочинок не свідчить про ведення спільного господарства (ВС/КЦС № 522/25049/16-ц від 27.02.2019)

Фабула судового акту: Відповідно до норм частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Водночас згідно ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином на майно, яке було нажито під час проживання чоловіка та жінки однією сім’єю може бути визнано їх спільним сумісним майно у разі визнання в судовому порядку факту проживання однією сім’єю.

У даній справі чоловік-іноземець познайомився із українкою та проживав з нею на протязі трьох місяців.

У цей період він перерахував на рахунок жінки грошові кошти на придбання квартири в кооперативі.

Проте, через деякий час чоловік та жінка розійшлися, а тому іноземець зажадав повернення йому майнових прав на квартиру, оскільки останню було придбано за його особисті кошти.

У зв’язку із цим він звернувся до суду із позовною заявою про визнання факту сумісного проживання з жінкою в період з 30 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року; визнання договору асоційованого членства в споживчому товаристві частково недійсним (в частині пайовика), перевести права і обов'язки пайовика споживчого товариства за договором асоційованого членства в споживчому товаристві жінки на нього та визнати за ним право власності на майнові права на квартиру.

Обгартовуючи свої вимоги позивач послався на те, що він та відповідач у період з 30 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року спільно проживали в готелях, а саме у період з серпня по кінець листопада 2016 року, що підтверджено довідками з готелів та показаннями свідків (прибиральниці одного з готелів та перекладача).

Рішенням районного суду, з яким погодився і апеляційний суд позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідач подала касаційну скаргу з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в спірний період сторони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки у розумінні статті 3 СК України, тобто існування між ними усталених відносин, що притаманні подружжю.

Такі доводи КЦС визнав слушними.

Мотивуючи свої висновки про задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції у своєму рішенні суд у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період позивач мав з відповідачем спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов'язані виконанням взаємних прав і обов'язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Перебування сторін у будь-якому іншому шлюбі судом також не з'ясовувалось.

Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім'ї.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС:КпШС України не передбачав можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, спори про поділ майна в такому випадку слід вирішувати на підставі ЗУ «Про власність» (ВС/КЦС № 163/754/17 від 24.04.19р.)

ВС/КЦС: Оскільки позивач не довів факт придбання частки квартири за особисті кошти, отримані від продажу успадкованої ним квартири, суд відмовив йому в позові про визнання цієї частки його особистою власністю (ВС/КЦС, справа № 334/9028/15-ц,13.03.19)

ВП ВС відновлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу навіть після розлучення (ВС ВП у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018р.)

Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним (ВС/КЦС,справа №750/6471/15-ц, 29.08.18)

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно (ВС/КЦС,справа № 544/1274/16-ц, 18.07.18)

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року м. Київ

справа №522/25049/16-ц

провадження №61-11607св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання факту сумісного проживання, визнання договору частково недійсним та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 08 серпня 2017 року у складі судді Кічмаренко С. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І.,Журавльова О. Г., Комлевої О. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_4,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив: визнати факт сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в період з 30 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року; визнати договір асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року, укладений між споживчим товариством «Бєлінський» та ОСОБА_4, частково недійсним (в частині пайовика); перевести права і обов'язки пайовика споживчого товариства «Бєлінський» за договором асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року з ОСОБА_4 на ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Обєднаних Арабських Еміратів. У липні 2016 року, під час відпочинку у м. Одесі, познайомився з ОСОБА_4, з якою мешкав разом з серпня 2016 року і по кінець листопада 2016 року. 26 жовтня 2016 року, з метою придбання квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 перевів на рахунок ОСОБА_4 105 000 доларів США. Однак, 03 листопада 2016 року ОСОБА_4 зі споживчим товариством «Бєлінській» уклала договір асоційованого членства в споживчому товаристві та оформила зазначену квартиру на своє ім'я.

3. Посилаючись на те, що договір асоційованого членства оплачений ОСОБА_4 за рахунок особистих коштів ОСОБА_1, останній просив позов задовольнити.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

4. Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2018 року, позов задоволено.

5. Визнано факт сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в період з 30 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року. Визнано договір асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року, укладений між споживчим товариством «Бєлінський» та ОСОБА_4, частково недійсним (в частині пайовика). Переведено права і обов'язки пайовика споживчого товариства «Бєлінський» за договором асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року з ОСОБА_4 на ОСОБА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року.

6. Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

7. Суд указав, що факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 30 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року підтверджено належними доказами. А оскільки грошові кошти на придбання квартири АДРЕСА_1 належали особисто ОСОБА_1, то і майнові права на цю квартиру є особистою власністю саме останнього.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, суд урахував лише доводи позивача. Судом порушено право відповідача бути заслуханою судом, оскільки вона не була належним чином повідомлена місцевим судом про час та місце розгляду справи.

10. Касаційна скарга містить посилання на те, що поза увагою суду залишився той факт, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в спірний період сторони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки у розумінні статті 3 СК України, тобто існування між ними усталених відносин, що притаманні подружжю.

11. Аргументом касаційної скарги також указано те, що визнаючи договір асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року, укладений між споживчим товариством «Бєлінський» та ОСОБА_4, частково недійсним (в частині пайовика), суд порушив права споживчого товариства «Бєлінський», проте останнє до участі у розгляді справи залучено не було.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи інших учасників справи

12. Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу, ОСОБА_1 указує, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону. Доводи касаційної скарги є надуманими та безпідставними.

13. Аргументом відзиву на касаційну скаргу також указано те, що по факту зловживання довірою та заволодіння ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

16. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

17. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

18. Суди встановили, що з серпня 2016 року по кінець листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мешкали разом в готелях, в тому числі готелі «Джоконда» та «Панорама Де Люкс».

19. Відповідно до листа директора готелю «Джоконда Бутік Готель» від 03 січня 2017 року громадянин Обєднаних Арабських Еміратів ОСОБА_1 мешкав у готелі «Джоконда Бутік Готель» двічі: у період з 30 серпня 2016 року по 09 вересня 2016 року та у період з 30 вересня 2016 року по 04 жовтня 2016 року разом з ОСОБА_4, яка особисто бронювала номер для гостя. На підтвердження викладеного надані копії реєстраційних картки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з копіями паспортів.

20. Відповідно до листа від ФОП ОСОБА_9 від 29 травня 2017 року у період з 19 жовтня 2016 року по 24 жовтня 2016 року та з 24 листопада 2016 року по 29 листопада 2016 року громадянин Обєднаних Арабських Еміратів ОСОБА_1 винаймав номер у готелі «Panorama De Luxe» (ФОП ОСОБА_9).

21. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що працює в готелі «Джоконда Бутік Готель» прибиральницею, та особисто бачила як влітку та восени 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 займали спільний номер в готелі та з огляду на їх поведінку та взаємовідносини вбачалось, що вказані особи є чоловіком і жінкою.

22. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що працює перекладачем з арабської мови на російську, та в 2016 році працював особистим перекладачем ОСОБА_1 та постійно супроводжував останнього під час його перебування в Україні. Зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було почуття любові, вони спільно мешкали разом в готелях, в тому числі готелі «Джоконда», «Панормама Де Люкс», «М1», «Немо», спільно приймали їжу та спільно витрачали грошові кошти, з чого вбачалось, що вказані особи вели себе як чоловік і жінка.

23. 26 жовтня 2016 року, з метою придбання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перевів на рахунок ОСОБА_4 105 000 доларів США, про що свідчить банківська виписка від 26 жовтня 2016 року.

24. 03 листопада 2016 року ОСОБА_4 уклала зі споживчим товариством «Бєлінській» договір асоційованого членства в споживчому товаристві, відповідно до умов якого зобов'язалась внести у споживче товариство долю в сумі 2 834 664 грн для подальшого отримання у власність новозбудованої квартири АДРЕСА_1.

25. Того ж дня ОСОБА_4 внесена повна сума за договором асоційованого членства в споживчому товаристві, а саме 2 834 664 грн, що еквівалентно 105 000 доларів США.

26. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

27. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

28. За частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

29. Відповідно до положень статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

30. При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

31. Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.

32. Згідно положень статті 57 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент пред'явлення позову, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

33. Відповідно до статті 60 ЦПК України, в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

34. Суд вважав доведеним, що в період з 30 серпня 2016 року по 30 листопада 2016 року сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах. Факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбубув встановлений лише на підставі свідчень допитаних свідків та довідок з готелів.

35. Разом із тим, суд у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період ОСОБА_1 мав з ОСОБА_4 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов'язані виконанням взаємних прав і обов'язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

36. Перебування сторін у будь-якому іншому шлюбі судом також не з'ясовувалось.

37. Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім'ї.

38. Захист прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних гарантій, а незалучення осіб до розгляду справи, інтересів яких стосується цей спір, позбавляє їх можливості скористатися для захисту своїх прав та свобод процесуальними правами та гарантіями.

39. Вирішуючи спір в частині оспорювання договору асоційованого членства в споживчому товаристві від 03 листопада 2016 року, укладеного між споживчим товариством «Бєлінський» та ОСОБА_4, суд у порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді цієї справі, зокрема, не обговорив питання залучення до участі у розгляді справи споживче товариство «Бєлінський»

40. Установлення таких фактичних обставин справи має важливе значення для правильного її вирішення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

41. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

42. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

43. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити частково.

2. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня

2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 17 січня

2018 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді