ДО УВАГИ АДВОКАТІВ! Договір про надання правової допомоги має відповідати ПАЕ, інакше несплачений гонорар не стягнеш (ВС/КЦС № 522/17845/15-ц від 18.12.2019)

Фабула судового акту: «Кращою запорукою плідної співпраці адвоката та клієнта є 100% аванс».

Впевнений, що кожен з адвокатів стикався з нечесністю клієнтів в частині сплати гонорару. Що ті адвокати тільки не чули… Від простого «Ну… Дякую!» до «Я нікому нічого не винен!».

Звісно, що якось несплачений гонорар треба стягувати і тому той бідолаха-адвокат йде до суду, де намагається стягнути свої «кровні» вже у судовому порядку.

Але ж тут з’являються «підводні камені» про які йдеться нижче.

У даній справі адвокат подав до суду позов із вимогою стягнення з клієнта свого гонорару, який той не сплатив.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, позовні вимоги було задоволено.

Клієнт, не погоджуючись із такими висновками судів, оскаржив вказані рішення в касаційному порядку, мотивуючи свою скаргу тим, що вона не укладала з позивачем договір про надання правової допомоги, не визначала розмір гонорару, а також тим, що вона сплачувала адвокату грошові кошти за надані послуги та виконану роботу, тому у неї відсутня заборгованість перед позивачем.

Касаційний цивільний суд вказані доводи визнав слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС зазначив, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі, до якого застосовуються загальні вимоги договірного права.

За нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяьність», статті 28 Правил адвокатської етики (у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Натомість договір, який на думку позивача є підставою для стягнення гонорару не визначає порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Отже зміст цієї угоди (форма його викладу) не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати, враховуючи, що відповідач заперечує визначений розмір гонорару, а тому останній не може бути підставою для стягнення боргу.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КГЦ: У підсумку відшкодовуються витрати на правничу допомогу, які сплачені стороною тільки адвокату, а не іншим особам, при цьому тільки суд визначає їх реальність та зменшує на власний розсуд (ВС/КГЦ від 13 лютого 2020р. у справі № 910/2170/18)

ВС/КАС: Витрати на правову допомогу при перегляді судових рішень НЕ може можуть перевищувати такі витрати, понесені клієнтом при розгляді справи у суді першої інстанції (ВС/КАС № № 2040/6747/18 від 11.12.2019)

ВС/ВП: Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається (ВС/ВП № 817/66/16)

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 522/17845/15-ц

провадження № 61-14507св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року у складі судді Чернявської Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Сидоренка І. П., Погорєлової С. О., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором про надання правової допомоги від 24 червня 2015 року № 121.

Позов обґрунтований тим, що 24 червня 2015 року між ОСОБА_1 , як адвокатом, та ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_3 , укладено угоду про захист ОСОБА_3 у досудовому кримінальному провадженні. Умовами договору визначено суму гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням угоди, а саме: 21 500,00 грн - представництво у суді першої інстанції; 21 500,00 грн - досудове слідство; 21 500,00 грн - представництво у суді апеляційної інстанції, після звільнення ОСОБА_3 з-під варти; додаткові витрати для виконання угоди у сумі 450,00 грн щодо відвідування ОСОБА_3 у Одеському слідчому ізоляторі (далі - ОСІ); 350,00 грн - слідчі дії та судові засідання.

Позивач як адвокат умови договору виконала у повному обсязі, однак ОСОБА_2 умови договору не виконала, не оплатила суму гонорару та суму додаткових витрат за надання позивачем правової допомоги.

Позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просила суд стягнути з ОСОБА_2 гонорар у розмірі 64 500,00 грн, додаткові витрати, пов`язані із здійсненням захисту ОСОБА_3 , а саме його відвідуванням в ОСІ, участю у слідчих діях та судових засіданнях у розмірі 4 150,00 грн, на відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_3 залишено без розгляду в порядку пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 гонорар в розмірі 68 650,00 грн, судовий збір у розмірі 686,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності вимог про стягнення на користь адвоката гонорару, передбаченого договором. Між сторонами виникли договірні правовідносини, тому відшкодування моральної шкоди законом не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року, просили скасувати вказані судові рішення в частині стягнення грошових коштів у розмірі 68 650,00 грн та 686,50 грн судового збору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

06 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

У березні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

04 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду заяву про самовідвід судді-доповідача Погрібного С. О. задоволено. Відведено суддю Погрібного С. О. за його заявою від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року. Передано цивільну справу № 522/17845/15-ц для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

11 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 68 650,00 грн гонорару та 686,50 грн судового збору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 06 квітня 2018 року № 167/0/226-18 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

09 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щовідповідач не укладала з позивачем договір про надання правової допомоги, не визначала розмір гонорару.

Відповідач сплачувала адвокату грошові кошти за надані послуги та виконану роботу, тому у неї відсутня заборгованість перед позивачем.

Вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, судові рішення є необ`єктивними, необґрунтованими та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 68 650,00 грн та 686,50 грн судового збору.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 січня 2012 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2, про що свідчить свідоцтво від 31 січня 2012 року № НОМЕР_1.

24 червня 2015 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_4 , укладено угоду № 121 про надання правової допомоги та захист прав ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 3 угоди місцем здійснення захисту прав визначено: слідче управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Приморський районний суд м. Одеси, Апеляційний суд Одеської області.

Відповідно до договору між адвокатом та відповідачем визначено здійснення захисту прав (представництво) ОСОБА_4 на стадії досудового слідства в органах ведення досудового слідства, прокуратури та суду та без обумовлення кінцевого результату кримінального провадження.

Гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цієї угоди визначені таким чином: представництво у суді першої інстанції - 21 500,00 грн, досудове слідство - 21 500 грн, представництво у суді апеляційної інстанції - 21 500 грн, після звільнення. Компенсація витрат, відвідування слідчого ізолятору та інші засідання - 450,00 грн та 350,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2015 року ОСОБА_4 взято під варту та поміщено в Одеський слідчий ізолятор. Апеляційний суд Одеської області 08 червня 2015 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси залишив без змін.

До Приморського районного суду м. Одеси подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. У судовому засіданні від 10 липня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у задоволенні вказаного клопотання відмовив. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 до 22 вересня 2015 року.

На ухвалу Приморського районного суду м. Одеси подано апеляційну скаргу, у розгляді якої брала участь позивач, яку Апеляційний суд Одеської області задовольнив.

На підстави ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2015 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у залі суду.

Відповідно до відповіді Одеської установи виконання покарань від 19 серпня 2015 року № 21 на запит адвоката повідомлено, що ув`язнений ОСОБА_4 вибув із установи 03 серпня 2015 року.

Рішенням кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 22 вересня 2015 року (провадження № 470/15, реєстраційний № 470/0/14-2/2015) відмовлено у порушенні дисциплінарної справи за заявою ОСОБА_2 щодо адвоката ОСОБА_1, яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально згідно із свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2, виданого за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області від 31 січня 2012 року, у зв`язку з відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 1 Закону (у редакції на час укладення договору) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) (далі - Закон) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно з статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики ( у редакції 2012 року)гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд зауважує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до Правил адвокатської етики гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за подання правової допомоги клієнту» (стаття 33), а в угоді про надання правової допомоги, яка має укладатися у письмовій формі, містяться дані щодо розміру гонорару, визначаються порядок його обчислення (фіксована сума чи погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо); розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов`язаних з виконанням доручення (стаття 17), помилково застосував Правила у редакції 1999 року, яка на час виникнення спірних правовідносин втратила чинність.

Верховний Суд зауважує, що на час виникнення спірних правовідносин чинними були Правилаадвокатської етики у редакції від 2012 року (далі - Правила).

Відповідно до статті 14Правил адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Вирішуючи спір та стягуючи з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 68 650,00 грн як гонорар за здійснення адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги, суди не взяли до уваги, що угода № 121 про надання правової допомоги від 24 червня 2015 року (у матеріалах справи наявна її копія) не визначає порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (а. с. 9).

Зміст цієї угоди (форма його викладу) не може свідчити про безумовну домовленість сторін про порядок обчислення гонорару та порядок його сплати, враховуючи, що відповідач заперечує визначений розмір гонорару ( а. с. 9).

Верховний Суд зазначає, що визнаним міжнародним стандартом здійснення адвокатської діяльності є принципи чесності та добропорядної репутації адвоката, який відображений в етичних кодексах поведінки адвокатів та який розповсюджується на всі напрями професійної діяльності адвоката. Договір про надання правової допомоги має відповідати вимогам Закону та Правилам, а також визнаним міжнародним та національним стандартам надання правової допомоги.

Верховний Суд виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.

У цій справі такі докази позивач суду не надала, не надала будь-якого розрахунку на підтвердження обсягу виконаної нею роботи (фіксований розмір, погодинна оплата). Тому суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи суди встановили, дослідили докази у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги - 755,71 грн, та за подання касаційної скарги - 1 116,00 грн, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 871,71 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором про надання правової допомоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн 71 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді