26.04.2020 | Автор: Стельмах Євгеній Анатолійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/ККС: Територіальна підсудність органу досудового розслідування визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу (ВС/ККС від 22 квітня 2020р.)

ВС/ККС: Територіальна підсудність органу досудового розслідування визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу (ВС/ККС від 22 квітня 2020р.) - 0_34571400_1587885809_5ea536f1546d0.jpeg

Фабула судового акту: Касаційний кримінальний суд, поставив крапку у визначенні підсудності Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві, юрисдикція якого поширюється на всі південні регіони України, в тому числі і на Одеську область.

Справа в тому, що слідче управіління ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві знаходиться також в Одесі за адресою вул. Мечнікова 59, де слідчі даного підрозділу часто проводять допити та інші слідчі дії, зазначаючи про це в протоколах. Хоча зареєстроване ТУ ДБР у місті Миколаєві.

Частиною 2 статті 132 КПК України визначено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно з положеннями ст. 38 КПК України, органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:
1) слідчі підрозділи – органів внутрішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів Державного бюро розслідувань; органів Державної кримінально-виконавчої служби України;
2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Тобто чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб – слідчих цих органів досудового розслідування, – а відповідні державні установи – слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

З вказаним твердженням погодився, в свій час, і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та в своєму листі адресованому головам апеляційних судів областей №223-1650/0/4-16 від 16.06.2016 року, зазначив, що органом досудового розслідування при системному аналізі положень ч.1 ст.38, п.8 ч.1 ст.3 КПК України, є слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення). Тобто органом розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган до складу якого входить відповідний підрозділ, а його підрозділ управління, відділ визначений у ч.1 ст.38 КПК України.

Однак, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 22.04.2020 року, за клопотанням адвоката Євгена Стельмаха, постановив ухвалу, в якій зазначив, що територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Аналізуйте судовий акт: Перекваліфікація дій з тяжкого злочину на злочин невеликої тяжкості не свідчить про незаконність проведення НСРД (ВС/ККС № 607/15414/17 від 01.04.2020)

Прокурор без повноважень - особу виправдано. (ВС/ККС у справі № 761/33311/15-к від 11.02.2020р.)

Відмова від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з посиланням на обмеження в часі не може свідчити про невідкриття таких матеріалів стороні (ВС/ККС № 607/5005/17 від 23.01.2020)

Непідписана керівником прокуратури постанова про призначення прокурора у кримінальному провадженні повноважень процесуальному керівнику НЕ надає (ВС/ККС № 235/6337/18 від 17.12.2019)

Ухвала

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

Провадження № 51 - 1901 впс 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.

розглянув клопотання захисника Стельмаха Є.А. про направлення матеріалів клопотання слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва А.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160240002385, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

встановив:

До Касаційного кримінального суду Верховного Суду в порядку ст. 34 КПК України надійшлоклопотання захисника Стельмаха Є.А. про направлення матеріалів клопотання слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва А.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, із Заводського районного суду м. Миколаєва до Приморського районного суду м. Одеси.

Клопотання мотивовано тим, що досудове розслідування у вказаному провадженні здійснюється Другим слідчим відділом СУ ТУ ДБР, розташованим у м. Миколаєві. Однак, як вбачається із протоколів огляду від 8.10.2019 року та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.09.2019 року, цей відділ розташований за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 59 , та належить, відповідно, до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси, а тому, на думку захисника, матеріали провадження необхідно передати на розгляд до цього суду.

Учасники провадження вчасно повідомлені про день і час розгляду клопотання, в судове засідання не з`явились. Заперечень та клопотань про відкладення розгляду не надійшло.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи, наведені у клопотанні, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

З огляду на абз. 1 ч. 3 ст. 34 цього Кодексу, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

З наявних у суді касаційної інстанції матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва Гаврасієнко В.О. перебувало клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, Васильєва А.О. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Миколаєві, в межах територіальної юрисдикції Заводського районного суду міста Миколаєва та поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Тому, слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.

Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Окрім того, слід зазначити, що 17 квітня 2020 року, слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва Гаврасієнко В.О. було відмовлено у задоволенні клопотання та обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Враховуючи викладене, підстави для направлення матеріалів клопотання до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів, відсутні.

Керуючись ст. 34 КПК України, суд

постановив:

Клопотання захисника Стельмаха Є.А. про направлення матеріалів клопотання слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, Васильєва А.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019160240002385, із Заводського районного суду м. Миколаєва до Приморського районного суду м. Одеси, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І. Кравченко Н.В. Білик В.І. Остапук

11471
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0