Прокурор без повноважень - особу виправдано. (ВС/ККС у справі № 761/33311/15-к від 11.02.2020р.)

Фабула судового акту: Особу виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України на підставі визнання судом недопустимим доказом підробленого документа, як такого, що отриманий з порушенням порядку, передбаченим КПК України.

Так, під час досудового розслідування прокурором погоджено клопотання слідчого про надання дозволу на тимчасове вилучення документів на підставі якого слідчий суддя надав дозвіл на вилучення підробленого документу. Вказаний документ слідчим було вилучено та покладено як доказ в основу обвинувачення.

Проте, в постанові про створення групи прокурорів прізвище процесуального керівника – прокурора, який погоджував клопотання про тимчасовий доступ до документів зазначено не було та в подальшому при судовому розгляді вказаного кримінального провадження повноваження зазначеного прокурора так й не були підтверджені.

Саме з цієї підстави судом першої інстанції винесено виправдувальний вирок, з яким погодився апеляційний суд.

Прокурором в касаційній скарзі зазначено, що на його думку, для підтвердження повноважень прокурора у кримінальному провадженні достатньо відомостей з Єдиного реєстру досудового розслідування.

Таке твердження прокурора суд касаційної інстанції визнав безпідставним та зазначив, що постанова про визначення прокурора (групи прокурорів), якою надаються повноваження прокурору, передбачені ст. 36 КПК України, є обов’язковою, а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного рішення керівника органу прокуратури не наділяє прокурора процесуальними повноваженнями у конкретному кримінальному провадженні.

Аналізуйте судовий акт: Демонстрація зовнішності особи тому хто впізнає до проведення впізнання тягне за собою недопустимість такого доказу (ВС/ККС № 761/2021/16-к від 18.12.2019)

ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК ЗА Ч.3 СТ.368 КК УКРАЇНИ! ПІДСТАВА - ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ! (ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД від 19 листопада 2019 р.)

Виправдовуючи підсудного, суд вірно зазначив, що спричинення ним легких тілесних ушкоджень працівникові поліції носило спонтанний і ситуативний характер, - як реакція на відібрання особистої власності (ВС/ККС, № 372/568/17, 08.11.19)

Отримання доказів до внесення відомостей до ЄРДР тягне за собою визнання таких доказів недопустимими (ВС/ККС № 607/14707/17 від 07.08.2019)

Відповідальність за службову недбалість наступає лише у разі невиконання обов’язків, які віднесено до повноважень посадовця. Інакше – ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ вирок (ВС/ККС № 752/18401/15-к від 17.04.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Київ

Справа №761/33311/15-к

Провадження № 51-487км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Щепоткіної В. В.,

за участю

секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,

прокурора Руденко О. П.,

захисника Комащенка В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року в кримінальному провадженні №12014100010012312 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення в пособництві в підробленні офіційного документа за попередньою змовою групою осіб та у використанні завідомо підробленого документа, що були вчинені за наступних обставин.

Приблизно у серпні 2014 року з метою участі у відкритих торгах на закупівлю товарів "апаратура електрична для проводового телефонного чи телеграфного зв`язку; відеофони" у ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ТОВ "Укрінформзв`язок", виникла необхідність у поданні до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго"), крім інших документів, довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів у ТОВ "Укрінформзв`язок", яку він не міг подати, оскільки відповідну довідку не отримував.

У зв`язку з цим приблизно у серпні 2014 року, у невстановлений час і за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у м. Києві у ОСОБА_1 виник умисел на пособництво у підробленні офіційного документа, який складається установою і надає права, з метою його використання, - довідки про відсутність заборгованості у ТОВ "Укрінформзв`язок" з податків, зборів, платежів, що контролюються ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Реалізовуючи злочинний умисел, на початку серпня 2014 року, у невстановлений час, ОСОБА_1 , знаходячись неподалік ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 2, надав невстановленій особі свої анкетні дані, код ЄДРПОУ ТОВ "Укрінформзв`язок" з метою їх внесення до підробленої довідки.

Після цього на початку серпня 2014 року, у невстановлений час і в невстановленому місці, невстановлена особа, використовуючи надану ОСОБА_1 інформацію, підготувала довідку № 3816/26-55-25-02 від 08.08.2014 про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, видану від імені ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві платнику податків ТОВ "Укрінформзв`язок".

Враховуючи те, що вказана довідка містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, - відсутність заборгованості у ТОВ "Укрінформзв`язок", яка спричинила чи здатна спричинити наслідки правового характеру, видана та посвідчена повноважною (компетентною) особою юридичної особи незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а саме, заступником начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ОСОБА_2 та посадовою особою інспекції ОСОБА_3 , яким законом надано право у зв`язку з їх професійною діяльністю складати, видавати та посвідчувати такі документи, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити, зокрема, підписи посадових осіб та печатку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, довідка є офіційним документом.

Крім того, на початку серпня 2014 року з метою участі у відкритих торгах на закупівлю товарів "апаратура електрична для проводового телефонного чи телеграфного зв`язку; відеофони" ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ТОВ "Укрінформзв`язок", знаходячись у приміщенні ДП "НЕК "Укренерго" за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 25, достовірно знаючи, що довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів у ТОВ "Укрінформзв`язок" № 3816/26-55-25-02 від 08.08.2014, яку він за вказаних раніше обставин придбав за грошову винагороду в розмірі 200 гривень у невстановленої особи, містить відомості, що не відповідають дійсності, надав її разом з іншими документами відповідно до переліку документів "Пропозиції конкурсних торгів на участь у відкритих торгах на закупівлю товарів".

Суд дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що під час проведення досудового слідства, частина доказів була здобута стороною обвинувачення незаконним шляхом, а саме: довідка № 3816/26-55-25-02 від 08.08.2014 року про відсутність заборгованості ТОВ «Укрінформзв`язок» була вилучена на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського райсуду м. Києва за клопотанням слідчого, погодженого прокурором Мілюковою Д. М., яка відповідно до даних наданих суду не є процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні. Визнання даної довідки недопустимим доказом тягне за собою і визнання недопустимими доказами інші докази, пов`язані з дослідженням цієї довідки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.

Постановою Верховного Суду від 29 березня 2018 року за результатами розгляду касаційної скарги прокурора зазначену вище ухвалу апеляційного суду скасовано, призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Зазначене рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання процедури звернення до слідчого судді з вказаним клопотанням та дотримання при цьому зазначених норм закону. Натомість, суд констатував відсутність постанови про визначення групи прокурорів та прийшов до передчасного висновку про порушення слідчим процедури звернення до слідчого судді з клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів і на підставі таких помилкових висновків щодо порядку звернення до слідчого судді з таким клопотанням, апеляційний суд дійшов до висновку про недопустимість як доказу довідки № 3816/26-55-25-02 від 08 серпня 2014 року, вилученої на підставі ухвали слідчого судді .

Крім того, даючи оцінку недопустимості доказу, суд мав проаналізувати критерії допустимості доказів, а саме законність джерела, законний спосіб їх отримання, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, чого ним зроблено не було.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року вирок місцевого суду залишений без змін.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначається про безпідставне визнання недопустимим доказу - довідки № 3816/26-5-25-02 від 08.08.2014 року про відсутність заборгованості ТОВ «Укрінформзв`язок». Вказується, що дана довідка була вилучена на підставі ухвали слідчого судді і посилання суду, що клопотання про тимчасовий доступ хоча і було погоджено з прокурором Мілюковою Д. М., яка зазначена в ЄРДР, проте відсутня у постанові про визначення групи прокурорів у провадженні. Зазначається, що визнання недопустимим наведеного доказу призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник виправданого - адвокат Комащенко В. М. вказує на безпідставність доводів касаційної скарги прокурора та на законність судових рішень.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу.

Захисник Комащенко В. М. заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

У касаційній скарзі прокурора зазначається про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на думку прокурора полягали у тому, що суд безпідставно дійшов висновку, що зазначення прокурора в ЄРДР не свідчить про те, що вказаний прокурор здійснює процесуальне розслідування і для визнання прокурора процесуальним керівником має бути винесений окремий процесуальний документ - постанова. При цьому прокурор у касаційній скарзі зазначає, що допущені судами вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і, як наслідок, до безпідставного виправдання ОСОБА_1 .

Разом з тим Верховний Суд відкидає зазначені доводи і вважає їх безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Частиною 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених ч. ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у кримінальному провадженні, є обов`язковою.

Така ж правова позиція міститься і в постанові колегії судді Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 754/7062/15-к, відповідно до якої витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, будь-яких процесуальних документів щодо визначення Мілюкову Д. М. прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні, керівником органу прокуратури не виносилося, а отже суд першої та суд апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про недопустимість такого доказу як довідка № 3816/26-55-25-02 від 08.08.2014 року про відсутність заборгованості ТОВ «Укрінформзв`язок», оскільки ця довідка була вилучена на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського райсуду м. Києва за клопотанням слідчого, погодженого прокурором Мілюковою Д. М.

Інших доводів щодо незаконності судових рішень касаційна скарга прокурора не містить, і за таких обставин, керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а судові рішення є законними та обґрунтованими.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур Т. В. Матієк В. В. Щепоткіна