Положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК (ВС/ККС № 148/1211/15-к від 10.07.2018)

Фабула судового акту: Положеннями ст. 69-1 Кримінального кодексу України визначено, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином законодавцем визначено сукупність обставин, які чітко визначено законом, та за наявності яких покарання, яке призначається обвинуваченому може бути зменшено.

У даній справі особу засуджено за низку злочинів проти власності, покарання за які визначено ст. 185 та ст. 186 КК України.

На вирок суду та ухвалу апеляційного суду захисником засудженого було подано апеляцію з тих мотивів, що суд всупереч вимогам статті 65 КК України не врахував повною мірою всіх даних про особи засуджених і наявних у справі пом'якшуючих обставин, зокрема щирого каяття, добровільного відшкодування заподіяної шкоди, та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Окрім того адвокат звернув увагу, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав неможливим застосування до засуджених положень статті 69-1 КК.

Переглядаючи вказані рішення Касаційний кримінальний суд с такими доводами захисника погодився і трактуючи норми КК України вказав, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Зворотня сила закону може бути застосована лише до закону який визначає кримінальну відповідальність за той чи інший злочин (ВС/ККС № 418/968/16-к від 24.05.2018)

ВС/ОП ККС: У разі, якщо засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням і ст. 70 і ст. 71 КК (№ 511/37/16-к)

ВС/ККС: Застосування ч. 1 ст. 69 КК можливе у випадку, коли пом’якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим (ВС/ККС № 442/1887/16-к від 15.03.2018)

ВС/ККС: Щирим каяттям є щирий жаль з приводу вчиненого злочину та осуд своєї поведінки, що повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого (ВС/ККС № 759/7784/15-к від 22.03.2018)

ВЕРХОВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

справа № 148/1211/15-к

провадження № 51-1330км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В.,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника Манацької І.А., Пантєлєєва С.В., Чубенко С.В.,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Чубенко С.В. в інтересах ОСОБА_7 та захисника КіцулиВ.І. в інтересах ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Маяків Тульчинського району, жителя АДРЕСА_1,

та

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Журавлівки Тульчинського районуВінницької області, жителя АДРЕСА_2,

засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 та частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2016 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9 засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 3 статті 185 КК - на строк 4 роки; за частиною 3 статті 186 КК - на строк 5 років. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, кожному із засуджених визначено остаточне покарання у виді позбавлення на строк 5 років. Відповідно до статті 75 КК обох засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. ОСОБА_7 виправдано за частиною 2 статті 185 КК.

2. За цим же вироком засуджено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

3. Судом ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні за попередньою змовою між собою та іншими особами повторно ряду злочинів проти власності на території Тульчинського району Вінницької області, а саме:

- 20 вересня 2014 року приблизно о 22:00 ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_12, проникнувши у приміщення на АДРЕСА_3, таємно викрали телевізор вартістю 4401,90 грн, що належав Тульчинському вищому професійному училищу № 41;

- у період з 18 по 22 листопада 2014 року у вечірній час ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, проникнувши в домоволодіння на АДРЕСА_4, таємно викрали майно ОСОБА_14 загальною вартістю 5038,33 грн;

- 22 листопада 2014 року приблизно о 04:00 ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, проникнувши у будинок на АДРЕСА_5 відкрито викрали майно ОСОБА_15 загальною вартістю 45 000 грн;

- у грудні 2014 року вночі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, проникнувши у склад на АДРЕСА_6, таємно викрали майно СТ «Шпиківській молокозавод» загальною вартістю 7600 грн;

- у період з 27 грудня 2014 року по 22 січня 2015 року вночі ОСОБА_7 та ОСОБА_11, проникнувши у дачний будинок в с. Капках, таємно викрали майно ОСОБА_16 загальною вартістю 4474,36 грн;

- у першій половині січня 2015 року приблизно о 04:00 ОСОБА_7, ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_12, проникнувши у склад на території Тульчинської філії «СП Агромаш» у м. Тульчині, таємно викрали майно ОСОБА_17 загальною вартістю 11 000 грн;

- у період часу з 20:00 12 січня до 06:00 13 січня 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11, проникнувши у складське приміщення на АДРЕСА_7, таємно викрали майно ОСОБА_18 загальною вартістю 9633 грн;

- у період часу з 21 січня по 22 січня 2015 року вночі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 проникнувши у будинок на АДРЕСА_8, таємно викрали майно ОСОБА_19 загальною вартістю 1235,85 грн;

- 01 лютого 2015 року у вечірній час ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, проникнувши у гараж домоволодіння на АДРЕСА_9, таємно викрали майно ОСОБА_20 загальною вартістю 40 000 грн;

- у ніч з 17 на 18 лютого 2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10,. проникнувши в будинок на АДРЕСА_11, таємно викрали майно ОСОБА_21 загальною вартістю 2546,15 грн;

- цієї ж ночі ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10,. проникнувши у будинок на АДРЕСА_10, таємно викрали майно ОСОБА_22 загальною вартістю 1847,2 грн.

4. Апеляційний суд Вінницької області, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання і 08 листопада 2017 року ухвалив новий вирок, яким призначив кожному із засуджених покарання у виді позбавлення волі: за частиною 3 статті 185 КК - на строк 4 роки; за частиною 3 статті 186 КК - на строк 5 років. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, кожному із засуджених визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

5. За змістом касаційних скарг захисники Чубенко С.В. та Кіцула В.І., наводячи майже аналогічні доводи, просять на підставах, визначених пунктами 1-3 частини 1 статті 438 КПК, змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, застосувавши до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 положення статті 75 КК.

6. На думку захисників вирок апеляційного суду не відповідає приписам статей 370 374 420 КПК, оскільки всупереч вимогам статті 65 КК суд не врахував повною мірою всіх даних про особи засуджених і наявних у справі пом'якшуючих обставин, зокрема щирого каяття, добровільного відшкодування заподіяної шкоди, та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства. Захисники стверджують, що засуджені стали на шлях виправлення, про що свідчить їх посткримінальна поведінка, а тому заслуговують на звільнення від відбування покарання з випробуванням.

7. Крім того, захисник Чубенко С.В. звертає увагу, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав неможливим застосування до засуджених положень статті 69-1 КК.

8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

9. Потерпілі ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_19, представник потерпілого ОСОБА_15 - ОСОБА_24, директор Тульчинського вищого професійного училища № 41 подали письмові заяви в яких зазначили про відсутність будь-яких претензій до засуджених та висловили свою підтримку позиції сторони захисту ОСОБА_7

10. До початку розгляду справи захисник КіцулаВ.І. подав Суду заяву про відмову від своєї касаційної скарги в інтересах ОСОБА_9

11. З огляду на вимоги частини 1 статті 403 КПК касаційний розгляд було відкладено, а засудженому ОСОБА_9 разом із ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року було надіслано копію заяви захисника КіцулиВ.І. з метою з'ясування думки засудженого щодо відклику касаційної скарги .

12. Згідно з наявної в матеріалах судового провадження розписки ОСОБА_9 отримав згадану ухвалу, проте згоду на відмову від касаційної скарги захисника до касаційного суду не висловив, натомість надіслав до Суду клопотання про розгляд справи без його участі.

13. За таких обставин, оскільки вимог статті 432 у сукупності з частиною першою статті 403 КПК не виконано, з метою недопущення порушення прав засуджених та дотримання розумних строків судового провадження Суд, порадившись на місці, ухвалив не брати до уваги відмову захисника КіцулиВ.І. від касаційної скарги в інтересах ОСОБА_9 та розглянути цю скаргу в передбаченому законом порядку.

14. У судовому засіданні захисник Чубенко С.В. підтримала свою касаційну скаргу, просила змінити рішення апеляційного суду та призначити ОСОБА_7 покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі.

15. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Оцінка Суду

16. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

17. Правильність висновків судів про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, в касаційних скаргах не оспорюється.

18. Відповідно до статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

19. Апеляційний суд дотримався цих вимог закону. Ухвалюючи свій вирок у частині призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних й усі інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 75 КК.

20. При визначенні ступеня тяжкості вчинених злочинів апеляційний суд виходив із того, що вони відповідно до статті 12 КК відносяться до категорії тяжких. Крім того, суд урахував значну кількість вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 корисливих злочинів та дійшов обґрунтованого висновку, що їх злочинна діяльність має систематичний характер і свідчить про підвищену суспільну небезпечність засуджених.

21. З огляду на ці обставини в їх поєднанні з характером установлених конкретних дій винних апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення злочинів й виправлення засуджених без ізоляції їх від суспільства.

22. Водночас суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою інші дані про особи засуджених та обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які є посилання в касаційних скаргах. Зокрема, суд зважив на визнання засудженими своєї вини та їх щире каяття у скоєному, а також відсутність претензій з боку потерпілих.

23. Урахувавши все це, суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання у розмірі, наближеному до нижньої межі санкції закону, за яким їх засуджено. При цьому визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до статті 70 КК, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

24. Переконливих аргументів, які б доводили явну несправедливість такого покарання, в касаційних скаргах не наведено.

25. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не порушив вимог статей 50 65 КК, а призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання відповідає визначеним законом загальним засадам. Вирок апеляційного суду не суперечить вимогам ст. 420 КПК.

26. Суд не погоджується з позицією апеляційного суду, який визнав, що наявність лише однієї з перелічених у пункті 1 частини першої статті 66 КК пом'якшуючих обставин, а саме щирого каяття, за відсутності іншої - з'явлення із зізнанням, унеможливлює застосування правил статті 69-1 цього Кодексу при визначенні розміру покарання. Суд вважає, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з'явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

27. Разом із тим, враховуючи, що призначені ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років за частиною 3 статті 185 та на строк 5 років за частиною 3 статті 186 цього Кодексу не перевищують двох третин максимальних строків, передбачених відповідними санкціями зазначених норм закону, Суд не вважає, що положення статті 69-1 КК у цьому випадку порушені апеляційним судом.

28. З огляду на викладене доводи захисників щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку та стосовно суворості призначеного засудженому покарання слід відхилити, а касаційні скарги залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Чубенко С.В. та Кіцула В.І. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді