Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018)

Фабула судового акту: У даній справі судом ухвалою апеляційного господарського суду апеляційну скаргу підприємства залишено без руху.

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд послався на те, що скаржником до апеляції не додано доказів сплати судового збору та не зазначено підстав для звільнення від його сплати. Одночасно зобов’язано підприємство з одночасним наданням суду доказів сплати судового збору у відповідному розмірі надіслати (з описом вкладення) учасникам справи докази його сплати.

У подальшому підприємством судовий збір у необхідному розмірі було сплачено. Проте докази сплати судового збору учасникам справи не надіслано, що і стало підставою для повернення апеляційної скарги скаржнику.

Підприємство-автор скарги із такою ухвалою суду не погодилось та у своїй касаційній скарзі зазначило, що положеннями Господарського процесуального кодексу не визначено обов’язок заявника апеляційної скарги додавати до апеляційної скарги докази надсилання іншим учасникам справи документів про сплату судового збору. Таким чином вимога суду апеляційної інстанції з цього приводу є незаконною, оскільки згаданий обов’язок не передбачений нормами ст. 258 ГПК України.

Такі доводи Касаційний господарський суд визнав слушними.

Так у своїй постанові КГС вказав, що нормами п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України визначено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

За нормами ст. 174 зазначеного Кодексу у разі якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Під час перегляду справи судом касаційної інстанції встановлено, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надіслав до суду заяву про усунення недоліків, додавши, зокрема, платіжне доручення про сплату судового збору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для повернення апеляційної скарги відповідачу, оскільки допущений ним недолік щодо відсутності доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги був усунутий у встановлений судом строк.

При цьому надання відповідачем доказів надсилання (з описом вкладення) учасникам справи документу про сплату судового збору, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а їх не надання не може бути підставою для повернення судом апеляційної скарги заявнику, так як відсутність у іншого учасника справи доказів сплати судового збору заявником апеляційної скарги не впливає на вирішення спору по суті.

Аналізуйте судовий акт: Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається виходячи з розміру грошових вимог позивача (ВП ВС, № 907/9/17, 26.02.19)

Квитанція (платіжне доручення) не може бути прийнята судом як належний доказ сплати судового збору якщо не містить інформації про номер справи, та дату прийняття судового акта (ВС/КГС, справа № 907/892/15, 27.03.18)

Квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги має містити інформацію про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується (ВС/КГС № 905/1057/18 від 16.01.2018)

При вирішенні питання про повернення коштів з Державного бюджету України суд досліджує докази надходження таких коштів до бюджету тільки з оригіналу платіжного доручення (ВС/КГС, справа № 904/2376/18, 21.12.18)

Виявлення факту неповної сплати судового збору після закриття підготовчого засідання не є підставою для подальшого залишення позовної заяви без розгляду (ВС/КГС № 916/3255/17 від 24.07.2018)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/588/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.)

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсними свідоцтв про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-2) просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради від 06.12.2011 № 181 "Про оформлення та видачу свідоцтв про право приватної власності на комплекс нежитлових будівель та споруд", а також визнати недійсними та скасувати відповідні свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування та відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно, є незаконними, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.12.2018 (суддя Закурін М.К.) позов задоволено.

Не погоджуючись з наведеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі-відповідач-2) звернулося з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції та просило скасувати вказане рішення суду і прийняти нове, яким в позові відмовити, а також просило поновити строк на апеляційне оскарження цього рішення суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 апеляційну скаргу відповідача-2 залишено без руху з тих підстав, що заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору та не зазначено підстав для звільнення від його сплати, та встановлено відповідачу-2 семиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення вказаного недоліку з одночасним наданням суду доказів сплати судового збору у відповідному розмірі та надсиланням (з описом вкладення) учасникам справи доказів його сплати.

Оскарженою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 апеляційну скаргу з додатками, а також заявою про усунення недоліків та доданих до неї матеріалів, повернуто відповідачу-2.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду зі стадії прийняття апеляційної скарги, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач-2 посилався на те, що приписи Господарського процесуального кодексу України не покладають на заявника апеляційної скарги обов`язку щодо додання до апеляційної скарги доказів надсилання іншим учасникам справи доказів сплати судового збору, тому вимога суду апеляційної інстанції з цього приводу є незаконною, оскільки це не передбачено статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, що виключало правові підстави для повернення апеляційної скарги заявнику.

У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Херсонської області просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що її винесено судом апеляційної інстанції у відповідності до норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Повертаючи оскарженою ухвалою апеляційну скаргу заявника, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що відповідачем-2 не усунуто у повному обсязі недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 29.01.2019, а саме не надано доказів надсилання учасникам справи доказів сплати судового збору.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на таке.

Пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною другою статті 260 наведеного Кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частиною першою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 174 зазначеного Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно частини четвертої статті 174 зазначеного Кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання ухвали від 29.01.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, яку відповідач отримав 05.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 12.02.2019 відповідач-2 надіслав до суду заяву про усунення недоліків, додавши, зокрема, платіжне доручення від 12.02.2019 № 834650 у сумі 21144,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для повернення апеляційної скарги відповідачу-2, оскільки допущений ним недолік щодо відсутності доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги був усунутий у встановлений судом строк.

При цьому надання відповідачем-2 доказів надсилання (з описом вкладення) учасникам справи документу про сплату судового збору, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а їх не надання не може бути підставою для повернення судом апеляційної скарги заявнику, так як відсутність у іншого учасника справи доказів сплати судового збору заявником апеляційної скарги не впливає на вирішення спору по суті.

Аналогічну правову позицію викладено постановах Верховного Суду від 17.09.2018 зі справи №927/95/18, та від 08.10.2018 зі справи №927/626/17.

Згідно практики ЄСПЛ, який наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

В силу частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних обставин доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності судових рішень, ґрунтуються на нормах права, а аргументи відзивів на касаційну скаргу не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи викладене, визначені статтею 300 наведеного Кодексу межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308 та статті 310 вказаного Кодексу оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду - для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 301 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі Господарського суду Херсонської області № 923/588/18 скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.12.2018.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді