Акти звірки взаєморозрахунків не підлягають оскарженню у судовому порядку оскільки є лише доказом наявності зобов’язань боржника (ВС/КГС № 910/9004/13 від 05.04.2018)

Фабула судового акту: Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено перелік правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, які можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

У даній справі КГС надано роз’яснення, які саме дії боржника можна визнати майновими.

Відповідно до матеріалів справи підприємство звернулось до господарського суду із заявою про спростування майнової дії боржника за актом звірки взаєморозрахунків.

Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні такої заяви відмовлено оскільки акт звірки взаєморозрахунків, про спростування якого заявлено вимоги, у розумінні вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є майновою дією, оскільки його складення не потягло відчуження майна боржника, прийняття ним зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог. За своєю правовою природою цей акт є непрямим доказом наявності зобов'язання боржника повернути одержані на підставі кредитного договору грошові кошти.

Такі рішення було оскаржено у касаційному порядку.

КГС переглядаючи справу погодився із судами нижчестоящих інстанції та вказав, що під майновими діями боржника, в контексті положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо.

Відповідно, під спростуванням майнових дій, слід розуміти оспорення фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність майнових дій боржника щодо розпорядження майном боржника на підставі рішень боржника, які не відповідають законодавству та/або компетенції службових осіб боржника або його органів або вчинені без достатніх підстав.

Отже спростовано може бути не будь-які майнові дії боржника, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналізуйте судовий акт: ВС/КГС: У разі банкрутства боржника з вини його засновників або з вини керівника, у разі недостатності майна боржника на них може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями (ВС/КГС,справа № 923/862/15,30.01.18)

Заставодержатель має право на стягнення предмету застави і після його відчуження третій особі на виконання постанови суду при ліквідації СПД (Постанова ВСУ від 3 квітня 2013р.)

Право застави зберігається навіть при переході права власності на майно під час ліквідаційної процедури (Постанова ВСУ у справі № 6-168цс14 від 19 листопада 2014р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9004/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон",

представник боржника - ліквідатор Родь А.О. (особисто),

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", представники кредитора - Твердохлєбов Є.В. (довіреність № 28-Д від 12.03.2018), Симон О.Ю. (довіреність № 18-10 від 09.11.2017),

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.11.2017

суддя: Паламар П.І.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017

у складі колегії суддів: Верховець А.А. (головуючий), Пантелієно В.О., Доманська М.Л.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" (далі - ТОВ "Карбон ЛТД", кредитор), порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (далі - ТОВ "Денді-Карбон", боржник), визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Карбон ЛТД" на загальну суму 452 160,26 грн., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Стоян М.М., вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 10.09.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 1 459 068,59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у справі №910/9004/13 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Денді-Карбон", відкрито процедуру санації боржника, керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Левкович О.К.

ТОВ "Карбон ЛТД", в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернулося до суду із заявою про спростування майнової дії боржника - ТОВ "Денді-Карбон " з визнання вимог ПАТ "КБ " Земельний капітал " за актом звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 в повному обсязі; відшкодування ТОВ "Денді-Карбон " вартості нежитлових приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1 (один) шляхом стягнення з ПАТ "КБ "Земельний капітал" на користь ТОВ "Денді-Карбон" 65 874 791,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі № 910/9004/13 (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017) у задоволенні заяви ТОВ "Карбон ЛТД" про спростування майнової дії боржника відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012, про спростування якого заявлено вимоги, у розумінні вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є майновою дією, оскільки його складення не потягло відчуження майна боржника, прийняття ним зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог. За своєю правовою природою цей акт є непрямим доказом наявності зобов'язання боржника повернути одержані на підставі кредитного договору грошові кошти.

Не погоджуючись з вказаними вище судовими актами, ТОВ "Карбон ЛТД" звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного господарського з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 910/9004/13, прийняти нове рішення про задоволення заяви про спростування майнової дії боржника. До касаційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст.216 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9004/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, поновлено ТОВ "Карбон ЛТД" строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 910/9004/13 за касаційною скаргою ТОВ "Карбон ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 07.11.2017; призначено розгляд справи на 27.03.2018 з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи.

22.03.2018 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Денді-Карбон" надійшов відзив, із запереченнями на касаційну скаргу ТОВ "Карбон ЛТД" та проханням залишити оскаржені судові рішення без змін, з огляду безпідставності та необґрунтованості доводів касаційної скарги.

В судовому засіданні 27.03.2018, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено перерву, повідомлено учасників провадження, що розгляд справи відбудеться 05.04.2018.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" подано до суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 006 908,33 грн.

В підтвердження існуючої заборгованості, ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" посилалось на те, що 25.02.2011 між боржником та кредитором було укладено кредитний договір № 005-2011, відповідно до якого боржник отримав кредитні кошти в сумі 700 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011.

У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного та іпотечного договорів, сторони дійшли згоди укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011, відповідно до п.1.1.4. якого заборгованість боржника перед кредитором становила 952 287,67 грн.

Так як вартість предмету іпотеки, відповідно до п.2.1. іпотечного договору становила 1 006 908,33грн., банк відшкодував боржнику різницю між сумою боргу та сумою майна в розмірі 54 620,66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі №18/492-40/110-61/20 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012) визнано право власності ТОВ "Карбон ЛТД" на нежитлове приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв. м. у будівлі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2012 у справі №5011-62/1814-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012, визнано недійсними: додаткову угоду від 01.02.2012 про розірвання договору купівлі-продажу від 27.05.2005; іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011.

23.07.2012 ТОВ "Денді-Карбон" з ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого боржник визнав перед банком заборгованість у загальному розмірі 1 006 908,33 грн. за укладеним між ними кредитним договором № 005-2002 від 25.02.2011, з яких: 700 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 42 287,67 грн. - заборгованість по процентам, 105 000,00 грн. - штраф за нецільове використання кредиту, 105 000,00 грн. - штраф за невиконання зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки, 54 620,66 грн. - заборгованість по сумі, що була перерахована банком боржнику за договором задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №511-74/12502-2012 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013), нежитлове приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв. м. у будівлі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, 1, витребувано у ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та передано ТОВ "Карбон ЛТД".

Таким чином, майно, що було передано боржником банку, в рахунок погашення заборгованості (за кредитним договором № 005-2002 від 25.02.2011), станом на дату звернення ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" з кредиторською заявою у цій справі, передано третім особам (ТОВ "Карбон ЛТД") і, відповідно, грошові вимоги банку залишились непогашеними. Укладені між сторонами договори визнані недійсними у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у цій справі, за результатами попереднього засідання, яка в частині кредиторських вимог ПАТ "Комерційний Банк "Земельний капітал" залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014, ПАТ "Комерційний Банк "Земельний капітал" визнано кредитором ТОВ "Денді-Карбон" на суму 1 006 908,33 грн., з яких 796 908,33 грн. - 4 черга, 210 000,00 грн. - 6 черга.

Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановив, що спір про визнання недійсним Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 (підписаний ТзОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "КБ "Земельний капітал") був предметом судового розгляду у справі №910/25482/14: рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2015 року) відмовлено ТзОВ "Карбон ЛТД" в задоволенні позову до ПАТ "КБ "Земельний капітал" про визнання недійсним Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 року. При цьому, господарські суди, під час розгляду справи №910/25482/14, вказали на те, що Акт звірки розрахунків є бухгалтерським документом, за яким здійснюється звіряння обліку бухгалтерських операцій (розрахунків), не є первинним документом, що породжує права та обов'язки сторін, в розумінні ст.ст.11, 202 ЦК України.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/9004/13 (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016) в задоволенні Заяви ТзОВ "Карбон ЛТД" про визнання правочину недійсним (Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 року між ТзОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "КБ "Земельний капітал") відмовлено.

Під час розгляду вказаної заяви, суди встановили, що грошові вимоги ПАТ "КБ "Земельний капітал" до боржника - ТзОВ "Денді-Карбон" у сумі 1 006 908, 33 грн. виникли у зв'язку з неналежним виконанням боржником саме Кредитного договору № 005-2011 від 25.02.2011 (укладений між ТзОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал"), а не за Актом звірки взаєморозрахунків між ТзОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "КБ "Земельний капітал" від 23.07.2012.

При цьому, суди вказали на те, що Акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 між ТзОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "КБ "Земельний капітал" не є правочином, в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки не встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки сторін, а лише констатує (узгоджує) між сторонами вже наявну заборгованість за Кредитним договором; необхідність підписання оскарженого Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 було зумовлено судовими рішеннями у справі №5011-62/1814-2012, якими Іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011 та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011 визнано недійсними.

Звернувшись у порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою від 11.01.2016 про спростування майнових дії боржника, ТОВ "Карбон ЛТД" зазначає, що, підписуючи акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012, ТОВ "Денді-Карбон" добровільно взяло на себе зобов'язання перед ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" без відповідної майнової дії останнього.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на те, що під майновими діями боржника, в контексті положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо.

Відповідно, під спростуванням майнових дій, слід розуміти оспорення фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність майнових дій боржника щодо розпорядження майном боржника на підставі рішень боржника, які не відповідають законодавству та/або компетенції службових осіб боржника або його органів або вчинені без достатніх підстав.

Спростовано може бути не будь-які майнові дії боржника, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, Вищий господарський суд України у постанові від 23.11.2016 у справі №910/9004/13, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зауважив на тому, що підписання ТзОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "КБ "Земельний капітал" Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 року, не є майновою дією в розумні приписів ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", адже, в цьому випадку, є похідним доказом, що підтверджує заборгованість за Кредитним договором № 005-2011 від 25.02.2011.

Врахувавши вищенаведені положення чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012, про спростування якого заявлено вимоги, не є майновою дією, оскільки його складення не потягло відчуження майна боржника, прийняття ним зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог, тощо.

Стосовно вимоги ТОВ "Карбон ЛТД" про відшкодування ТОВ "Денді-Карбон" вартості нежитлових приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1 (один) шляхом стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" на користь ТОВ "Денді-Карбон" 65 874 791,00 грн., апеляційний господарський суд правомірно вказав на те, що 03.06.2016 було здійснено реєстрацію права власності за ТОВ "Денді-Карбон" на нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що встановивши вказані обставини та врахувавши норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Карбон ЛТД" про спростування майнових дій боржника (акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 підписаному ТОВ "Денді-Карбон" та ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст. 216 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, інші ж доводи скаржника направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених приписами ст. 300 ГПК України (у визначеній редакції).

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Карбон ЛТД" та залишення ухвали господарського суду міста Києва від 07.11.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №910/9004/13 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Карбон ЛТД" та залишенням без змін ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 910/9004/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді