Окремі види робіт, зокрема, роботи з підвищеною небезпекою, повинні виконуватись ВИКЛЮЧНО за трудовим договором. Договір підряду не підходить (ВС/КАС у справі № 260/613/19 від 02.06.2021)

Фабула судового акту: Маскування трудових відносин між роботодавцем та робітником під цивільно-правові відносини носить досить поширений характер оскілки роботодавці не бажають нести надмірне податкове навантаження.

З метою захисту прав і робітників, а також наповнення як бюджету держави так і бюджету Пенсійного фонду законодавцем було суттєво підвищено штрафні санкції за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та інші порушення трудового законодавства.

Звісно, що на цій хвилі органами Держкомпраці було проведено велику кількість перевірок, накладено купу штрафів, але не завжди вони є законними.

Але у даному випадку я цілком погоджуюсь як з рішенням контролюючого органу так і з рішенням Касаційного адміністративного суду, який визнав вказане рішення законним.

У даній справі органом Держкомпраці на фізичну особу-підприємця було накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 250 380 грн. за фактичний допуск робітників, які здійснювали лісозаготівельні роботи без укладення трудового договору.

Згадане рішення ФОП було оскаржено в порядку адміністративного судочинства. Свої вимоги позивач вмотивував тим, що працівники, які виконували роботи на підставі договору підряду не мали наміру вступати з позивачем у трудові відносини, укладати з ним трудові договори, виконувати визначену трудову функцію в його господарській діяльності та підпорядковуватися його правилам внутрішнього трудового розпорядку. Водночас він не мав можливості укласти трудові договори без згоди вказаних осіб.

Суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд вказану постанову скасував та вмотивував своє рішення тим, що позивач уклав з працівниками договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання ЦК України, що спростовує необхідність укладення трудових договорів, крім того, у позивача не виникло жодного обов`язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 № 413, що свідчить про відсутність у діях позивача ознак порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, як і відсутність у зв`язку з цим підстав для виконання припису органу Держкомпраці.

На згадані рішення Держкомпраці було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що лісозаготівельні роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, ФОП не надано доказів щорічного проходження спеціального навчання працівників за спеціальністю лісоруб, тому останні не мали права виконувати роботи з лісозаготівлі та трелювання лісу, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Отже, залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно - правових договорів фізичних осіб, у яких відсутній дозвіл, є порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку. Таким чином, у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги ст.24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів.

Касаційний адміністративний суд із такими доводами погодився, касаційну скаргу задовольнив та у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що виходячи з аналізу норм ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Одночасно виходячи із норм ст.ст. 837, 839 ЦК України договори підряду застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

У даній справі позивач здійснює діяльність згідно КВЕД 02.20 «Лісозаготівля», який віднесено до робіт із підвищеною небезпекою.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Чинним законодавством передбачено, що оскільки дозвіл на виконання конкретних видів робіт отримує фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Водночас оскільки робота, яку виконували робітники , а саме лісозаготівля та трелювання лісу, відноситься до робіт підвищеної небезпеки, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Отже у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги ст.24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, спірні постанова про накладення штрафу та припис про усунення недоліків є правомірними.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Медичний персонал не може виконувати роботу на підставі цивільно-правового договору, адже така робота носить ознаки працевлаштування на підставі трудового договору (ВС/КАС у справі № 380/1563/20 від 30.03.2021)

Перевірка Держпраці за ініціативою ДПС незаконна. (ВС/КАС у справі №822/620/17 від 09.02.2021 року)

ФОП, який використовує найману працю, не може бути одночасно притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (КАС/ВС у справі № 260/1743/19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2021 року

Київ

справа №260/613/19

адміністративне провадження №К/9901/34973/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №260/613/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Закарпатській області

про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправним та скасування припису

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 (головуючий суддя: Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 (колегія у складі: головуючого судді Мікули О.І.,суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову № ЗК140/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-67 від 16.04.2019 Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 250 380 гривень;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення порушень № 140/1371/АВ/П від 04.04.2019.

2. В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідач безпідставно дійшов до висновків, що позивачем приховано трудові відносини із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що укладені цивільно-правові договори із вказаними особами не мають ознак трудового договору. Відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови та припису не врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали наміру вступати з позивачем у трудові відносини, укладати з ним трудові договори, виконувати визначену трудову функцію в його господарській діяльності та підпорядковуватися його правилам внутрішнього трудового розпорядку. Позивач не мав можливості укласти трудові договори з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди таких осіб. Відповідачем незаконно стверджується, що так як об`єкт відвідування здійснює діяльність згідно КВЕД 02.20 "Лісозаготівля", то відповідно усі особи, які залучені до виконання об`єктом відвідування до робіт чи послуг із заготівлі лісу як замовником, не можуть залучатись як виконавці за цивільно-правовими договорами, а мають залучатись виключно як працівники. Відповідач не врахував, що відповідне законодавство про охорону праці у сфері лісового господарства та дозвільна система на виконання робіт з підвищеною небезпекою підлягає виконанню виконавцем, а не замовником за цивільно-правовим договором. Відсутність порушень трудового законодавства обумовлювало відсутність підстав для видання припису про усунення виявлених порушень. Наказ № 47 від 28.02.2019 "Про проведення інспекційних відвідувань" Управління Держпраці у Закарпатській області був підписаний неуповноваженою особою, зокрема заступником керівника, а відтак проведення інспекційного відвідування було призначено з порушенням порядку його призначення. Відповідач не врахував, що ОСОБА_2 після укладення цивільно-правового договору із позивачем набув статус фізичної особи-підприємця, отримав дозвіл на виконання лісосічних робіт та трелювання лісу та здійснював роботи за договором після вказаних обставин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.04.2019 №ЗК140/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-67.Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень головного державного інспектора праці Управління Держпраці у Закарпатській області Севч В.Є. від 04.04.2019 №140/1371/АВ/П.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 залишено без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів факт порушення ФОП ОСОБА_1 ч.3 ст.24 КЗпП України, оскільки позивач уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання ЦК України, що спростовує необхідність укладення трудових договорів, крім того, у позивача не виникло жодного обов`язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 № 413, що свідчить про відсутність у діях позивача ознак порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, як і відсутність у зв`язку з цим підстав для виконання припису.Встановлені обставини відсутності порушень трудового законодавства позивачем зумовлюють й висновок про безпідставність, а відтак протиправність, припису про усунення виявлених порушень від 04.04.2019 № ЗК 140/1371/АВ/П.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 16.12.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послуги по заготівлі та трелюванні лісу відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, позивач не надав доказів щорічного проходження спеціального навчання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спеціальністю лісоруб, тому останні не мали права виконувати роботи з лісозаготівлі та трелювання лісу, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки. Крім того, на час укладення цивільно - правової угоди від 01.03.2017 №1-Ц ОСОБА_2 не був фізичною особою - підприємцем, а відповідно йому не було надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець лише з 01.08.2017. Також, Управлінням Держпраці перевірено, що у ОСОБА_3 при укладенні цивільно - правової угоди від 01.06.2018 № З-Ц-18 по виконанню робіт з лісозаготівлі та трелюванні лісу, відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, позаяк вищезгадана особа не є фізичною особою - підприємцем та не використовує найману працю. Отже, залучення суб`єктами господарювання для виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі цивільно - правових договорів фізичних осіб, у яких відсутній дозвіл, є порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку. Таким чином, у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги ст.24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, спірні постанова про накладення штрафу та припис про усунення недоліків є правомірними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 16.12.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019.

11. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 02.06.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанції, на підставі наказу першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області від 28.02.2019 №47 про проведення інспекційних відвідувань, керуючись Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Конвенцією про інспекцію праці у промисловості і торгівлі №81 ратифікованою Законом України №1984 від 08.09.2004, Конвенцією про інспекцію праці в сільському господарстві №129, ратифікованою Законом України № 1986-4 від 08.09.2004, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, п.11 Положення про Управління Держпраці у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №75 від 22.06.2016, призначено проведення інспекційного відвідування суб`єктів господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин, оплати праці, дотриманні мінімальних гарантій, часу праці та відпочинку, використанні праці неповнолітніх.

13. На підставі цього наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.03.2019 №191.

14. 22.03.2019 головний державний інспектор Управління Держпраці в Закарпатській області Севч В. Є. здійснив спробу інспекційного відвідування за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з тим, у зв`язку з надання ФОП ОСОБА_1 не у повному обсязі документів, які підтверджують факт перебування найманих працівників з ним у трудових відносинах, склав Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗК140/1371/ПД.

15. Цього ж дня - 22.03.2019 винесено вимогу про надання/поновлення документів №ЗК140/1371/ПД.

16. 28.03.2019 проведено інспекційне відвідування позивача та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 підмінив трудові договори цивільно-правовими договорами від 01.03.2017 №1-Ц та від 01.06.2018 № 3-Ц-18, що укладені з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно, що свідчить про те, що останні допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч.3 ст.24 КЗпП України.

17. За результатами перевірки складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЗК 140/1371/АВ.

18. Позивач вказаний Акт підписав із зауваженнями, які надав листом 01.04.2019 за вх. №1843 до Управління Держпраці у Закарпатській області, зазначивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавали йому послуги на підставі цивільно-правових договорів, а не трудових.

19. Листом №24 від 03.04.2019 Управління Держпраці у Закарпатській області надало відповідь про відсутність підстави для перегляду акту інспекційного відвідування, мотивуючи це тим, що у разі, якщо робота, виконувана на користь суб`єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговуванням його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору. Виконувані громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послуги щодо заготівлі та трелюванні лісу відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, а такі роботи повинні виконуватися постійними працівниками, які пройшли необхідну професійну підготовку, а тому ці особи мали бути допущені до роботи після оформлення трудового договору та повідомлення територіального органу ДФС про їх прийом на роботу, як того вимагає ч.3 ст.24 КЗпП України.

20. 04.04.2019 відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЗК140/1371/АВ/П, яким зобов`язано позивача до 12.04.2019 укласти із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудові договори відповідно до ст.24 КЗпП України та повідомити органи ДФС про прийом працівників.

21. Позивач подав скаргу на вказаний припис, разом з тим, його було повідомлено про відсутність підстав для скасування цього припису (лист № 07-04/1898 від 10.05.2019).

22. 05.04.2019 Управління Держпраці у Закарпатській області прийняло рішення про розгляд справи про накладення штрафу № ЗК 140/1371/АВ/П/ПТ-ТД 16.04.2019.

23. 16.04.2019 Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову №ЗК140/1371/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-67, якою на позивача накладено штраф в розмірі 250380 грн.

24. Не погодившись з вказаними приписом та постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

26. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

28. Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

29. Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

30. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

31. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

32. Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

33. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №295).

34. За приписами пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

35. Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

36. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

37. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

38. Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

39. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

40. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № №808/3092/17.

41. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

42. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

43. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

44. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

45. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

46. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

47. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

48. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст.208 Цивільного кодексу України.

49. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

50. Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

51. За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

52. У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

53. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

54. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

55. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність згідно КВЕД 02.20 "Лісозаготівля".

57. Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2017 ФОП ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 цивільно-правову угоду №1/Ц, строк дії якої було узгоджено сторонами до 31.12.2017, та згодом продовжено додатковою угодою від 02.01.2018 до 31.12.2018, а у подальшому додатковою угодою від 02.01.2019 - до 31.12.2019.

58. 01.06.2018 ФОП ОСОБА_1 також уклав з ОСОБА_3 цивільно-правову угоду № 3/Ц-18, строк дії якої було узгоджено сторонами до 31.12.2018 та продовжено додатковою угодою від 02.01.2019 до 31.12.2019.

59. Відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останні, як виконавці, надавали послуги по лісозаготівлі.

60. Зокрема, з згідно п.1.1 договору № З/Ц-18 від 01.06.2018, укладеного із ОСОБА_3 та п.1.1 договору № 1/Ц від 01.03.2017, укладеного із ОСОБА_2 , замовник - ФОП ОСОБА_1 доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги по заготівлі та трелюванні лісу, які повинні відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до цього виду послуг.

61. Відповідно до п. 2.2 вказаних договорів виконавець зобов`язаний власними силами надати послуги пов`язані з лісівництвом та передати замовнику всю отриману в процесі розробки лісосіки продукцію.

62. Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, посилався зокрема на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували роботи підвищеної небезпеки, виконання яких за договорами цивільно-правового характеру заборонено.

63. Так, пунктом 21 Додатку №2 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки» Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1107), передбачено, що лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

64. Відповідно до п. 22 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15, лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

65. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

66. Пунктом 6 Порядку № 1107 визначено, що дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

67. З урахуванням викладеного, Верховний Суд наголошує, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

68. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №480/4515/18.

69. Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.07.2019 представник позивача надав суду дозвіл №025.18.21 на виконання ФОП ОСОБА_2 робіт підвищеної небезпеки, зокрема: лісосічних робіт, трелювання лісу; технічного обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держпраці. Строк дії дозволу зазначено з 11.01.2018 по 11.01.2023.

70. Також суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_2 з 11.08.2017 набув статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідним витягом з ЄДРПОУ, вид діяльності ФОП ОСОБА_2 згідно з КВЕД - 02.20 "Лісозаготівлі".

71. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час укладення між позивачем та ФОП ОСОБА_2 цивільно-правовї угоди від 01.03.2017 №1-Ц, в ОСОБА_2 був дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки такий у нього почав діяти тільки з 11.01.2018.

72. Також матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_3 , при укладенні цивільно-правової угоди від 01.06.2018 №3-Ц-18 по виконанню робіт з лісозаготівлі та трелюванні лісу, мав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

73. Тобто, на момент укладення цивільно-правових угод з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в останніх не було дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки.

74. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що до виконання робіт заготівлі та трелюванні лісу у даному випадку могли бути допущені виключно наймані працівники позивача, а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори щодо надання певних послуг.

75. При цьому, позивач наголошує на тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зроблено заяву, що у акті інспекційного відвідування головний державний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області дійшов до помилкових висновків, що між ними та позивачем було укладено замість трудового договору цивільно-правові з метою приховання дійсних правовідносин, оскільки вони надавали послуги, обумовлені у цивільно-правових угодах, не підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку позивача та не бажаючи вступати з позивачем у трудові правовідносини.

76. Однак, колегія суддів не бере до уваги вказані доводи, оскільки виконання зазначеними особами послуг з заготівлі та трелюванні лісу без отримання відповідних дозволів та без перебування з позивачем у трудових відносинах, а на власний ризик, суперечить вимогам чинного законодавства.

77. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки робота, яку виконували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме лісозаготівля та трелювання лісу, відноситься до робіт підвищеної небезпеки, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

78. Колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 (справа №820/1432/17) та від 30.03.2021 (справа № 380/1563/20), відповідно до якої Суд вказав, що у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

79. Як уже зазначалось вище, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність згідно КВЕД 02.20 "Лісозаготівля".

80. При цьому, як убачається з цивільно-правових угод між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.03.2017 №1-Ц та між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 01.06.2018 №3-Ц-18, зазначені працівники виконували роботу (надавали послуги) по заготівлі та трелюванні лісу. Тобто даний вид роботи відноситься до КВЕД 02.20 "Лісозаготівля" та збігається з видом економічної діяльності позивача, що також свідчить про необхідність укладення трудового договору.

81. Таким чином, у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги ст.24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, спірні постанова про накладення штрафу та припис про усунення недоліків є правомірними.

82. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

83. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

84. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

85. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

86. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

87. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 351 КАС України, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 345 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді