Визначення малозначності у справах про адмінправопорушення, розгляд яких є компетенцією поліції, віднесено до компетенції поліцейських (ВС/КАС № 266/3228/16-а від 31.10.2019)

Фабула судового акту: Оскарження дій поліцейських при винесенні ними постанов про порушення Правил дорожнього руху є досить специфічною категорією справ.

Незважаючи на те, що Кодексом адміністративного судочинства особам, притягнутим до адміністративної відповідальності за порушення ПДР надано правило на оскарження таких рішень шляхом подання відповідного позову, мало хто з водії використовують таку можливість не бажаючи витрачати час та гроші на походи до суду обираючи сплату штрафу.

До уваги читача пропонується досить цікаве судове рішення у якому Касаційний адміністративний суд вказав на те, які ж саме позовні вимоги можна включати до позову та як їх вирішувати.

У даній справі водій, якого постановою працівника поліції було притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 122 КУпАП за проїзд на забороняючий сигнал світлофору.

Водій вирішив довести свою правоту в суді та подав адмінпозов про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення його до адмінвідповідальності. При цьому іншою позовною вимогою стало припинення провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно нього та звільнення від адміністративної відповідальності шляхом винесення усного зауваження.

Такі вимоги було обґрунтовано тим, що після подачі світлофором сигналу, який забороняє рух, але пересік лінію та заїхав за неї лише на 0,5 метра. Вказане порушення, в якому він щиро кається, носило формальний характер та є малозначним, оскільки не скоїло аварійної ситуації чи перешкод іншим транспортним засобам або загрози пішоходам.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд позов задовольнили – оскаржувану постанову визнано незаконною та скасовано в частині накладення штрафу. Одночасно судами змінено штраф на усне зауваженням та закрито провадження в справі на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за малозначністю.

На вказані рішення Управлінням патрульної поліції подано касаційну скаргу, яку Касаційним адміністративним судом задоволено, попередні рішення судів скасовано, а позов залишено без задоволення.

Мотивами прийняття такого рішення Касаційним адміністративним судом стало те, що відповідно до норм статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачених частиною другою статті 122 КУпАП віднесено до компетенції Національної поліції.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що повноваження щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини другої статті 122 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу (Нацполіції).

Таким чином, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: Строк на апеляційне оскарження рішень у справах про адмінправопорушення ПІДЛЯГАЄ поновленню (ВС/КАС № 212/2354/18 від 17.04.2018)

При вчиненні адмінправопорушення у стані крайньої необхідності особа звільняється від відповідальності, а такі дії не розглядаються як правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини (ВС/КАС № 686/5225/17 від 21.12.2018)

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (ВС/КАС № 552/5623/16-а від 31.07.2018)

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (ВС/КАС № 760/9462/16-а)

А все ж таки інспектор патрульної поліції МАЄ право на місці зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР! (Одеський апеляційний адмінсуд у справі № 489/2363/16-а)

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №266/3228/16-а

адміністративне провадження №К/9901/23406/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №266/3228/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції на постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року (прийняту в складі головуючого судді Курбановой Н.М.) та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив

- визнати незаконною та скасувати постанову Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції від 11 серпня 2016 року серії АР №330235 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності в частині накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень;

- провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по відношенню до нього припинити, звільнивши його від адміністративної відповідальності шляхом винесення усного зауваження.

2. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Вважає, що винесена постанова підлягає скасуванню, з наступних підстав. Так, він дійсно при вказаних обставинах, під час керування автомобілем «Fiat ducato» номерний знак НОМЕР_1 в м. Маріуполі, на перехресті вул. Казанцева та вул. Університетській зупинився за дорожньою розміткою, після подачі світлофором сигналу, який забороняє рух, але пересік лінію та заїхав за неї лише на 0,5 метра. Вказане порушення, в якому він щиро кається, носило формальний характер та є малозначним, оскільки не скоїло аварійної ситуації чи перешкод іншим транспортним засобам або загрози пішоходам. На зазначені обставини, а також те, що він раніше не вчиняв ніяких порушень правил дорожнього руху, він указував інспектору, просив звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежитися усним зауваженням, але обставин, що пом`якшують його відповідальність, інспектор не врахував.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позов задоволено. Постанову від 11 серпня 2016 року серії АР 330235 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано незаконною та скасовано в частині накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. Змінено захід стягнення, визначений в постанові від 11 серпня 2016 року серії АР 330235, а саме штраф у розмірі 425 грн - усним зауваженням та закрито провадження в справі на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за малозначністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак у зв`язку з тим, що відсутні наслідки скоєного правопорушення 11 серпня 2016 року, особливої небезпеки для дорожнього руху не виникло, правопорушення не створило перешкод для руху пішоходів, враховуючи особу порушника, який раніше за порушення правил дорожнього руху не притягувався, його щире каяття, суд звільнив позивача від відповідальності за малозначністю скоєного правопорушення на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обмежився усним зауваженням.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись із постановою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції подало касаційну скаргу. Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати зазначені судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана позивачем постанова від 11 серпня 2016 року АР 330235 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесена правомірно, на законних підставах, з дотриманням вимог статей 7 27 33 38 222 283 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення та є такою, що скасуванню не підлягає.

Касатор вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності звільнення позивача від відповідальності шляхом обмеження усним зауваженням на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з малозначністю правопорушення є помилковим, оскільки відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваження щодо вирішення та розгляду за частинами 1, 2, 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення належать до органів Національної поліції України. З аналізу змісту статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення можливо зроботи висновок про те, що суди не уповноважені розглядати справи за частинами 1, 2, 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суддя не мав права застосовувати статтю 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільняти позивача від відповідальності, оскільки це може робити тільки уповноважений на це орган.

IV. Позиція інших учасників справи

4. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції на постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року.

6. 15 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

7. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 05 червня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 31 травня 2019 року №561/0/78-19.

8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції прийнято до провадження.

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року цю справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 31 жовтня 2019 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2016 року інспектором патрульної поліції 3 роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Маріуполі, рядовим поліції Голіковим Д.С. стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії АР №863857 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 425 грн.

11. З указаної постанови вбачається, що позивач 11 серпня 2016 року о 07 год 40 хв, керуючи транспортним засобом «Fiat Ducato» номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м. Маріуполі, на перехресті вул. Казанцева та вул. Університетської, та перетнув розмітку 1.12 «стоп-лінію» при забороненому сигналі світлофора, чим порушив пункт 8.10 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII

Пункт 8 частини першої статті 23. Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пункт 11 частини першої статті 23. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

15. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306

Пункт 1.9. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 8.10. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

16. Кодекс України про адміністративні правопорушення, уведено в дію з 01 червня 1985 року постановою Верховної Ради Українcької РСР від 7 грудня 1984 року №8074-X (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 22. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Частина друга статті 122. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Стаття 280. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 288. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Стаття 293. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, Суд вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), з огляду на таке.

19. Так, відповідно до приписів статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

20. При цьому відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною другою статті 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

21. Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.

Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини другої статті 122 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.

22. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

23. Таким чином, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

24. У цій справі здійснювався розгляд скарги на постанову в справі про адміністративне правопорушення, а не про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (у редакцій, чинній до 15 грудня 2017 року) суди не були наділені повноваженнями закривати провадження в справах про адміністративні правопорушення.

25. Отже, сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції).

26. Порушення правил дорожнього руху, перелічених у частині другій статті 122 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

27. Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника в разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

28. Враховуючи те, що позивачем свою вину визнано, а обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість звільнити позивача від адміністративної відповідальності за правилами статті 22 КУпАП.

29. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

30. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень дійшли помилкового висновку про можливість застосування судом статті 22 КУпАП при вирішенні питання про звільнення від адміністративної відповідальності, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

IХ. Судові витрати

31. Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції задовольнити.

2. Постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року в справі №266/3228/16-а скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді