А все ж таки інспектор патрульної поліції МАЄ право на місці зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР! (Одеський апеляційний адмінсуд у справі № 489/2363/16-а)

Фабула судового акту: Здоровий глузд переміг і постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі № 489/2363/16-а скасовано судом апеляційної інстанції. Таким чином, інпектор патрульної поліції все ж таки має право зупиняти транспортний засіб та накладати на водія стягнення передбачене за ст. 122 КУпАП саме на місці зупинки ТЗ а не за місцезнаходженням відділу поліції. І це не порушує процесуальних прав водія, зокрема права на захист чи ознайомлення з матеріалами адмінпровадження чи не дай Боже права на перекладача.

Аналізуйте судовий акт: Інспектор патрульної поліції НЕ має право на місце зупинки ТЗ виносити постанову про притягнення водія до адмін. відповідальності за ст. 122 КУпАП за порушення ПДР (Ленінський районний суд м. Миколаєва від 04 жовтня 2016 р., №489/2363/16-а)

Суд апеляційної інстанції також спростував довод водія, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що у випадку притягнення особи до відповідальності за ст. 122 КУпАП необхідно складати протокол про адмінправопорушення, а вже на підставі адмінпротоколу виносити постанову про притягнення до адмінвідповідальності. І оскільки такого протоколу немає в матеріалах справи винесення постанови, що оскаржується є притиправним. Суд застосував до спірних правивідносин ІНСТРУКЦІЮ з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України № 1395 від 7 листопада 2015р., яка передбачає винесення інспектором адмінпоставнови без складання протоколу.

Суд також підкреслив, що водієм не надано суду жодних доказів щодо НЕ скоєння ним правопорушення, хоча і зазначив про ст. 71 КАС України. Судом взяті до уваги письмові показання свідків, які підтверджують факт скоєння водієм правопорушення.

Отже, позиція « я не порушував ПДР, а ви доведіть, що це не так» при цьому «я буду мовчати та не подавати суду свої докази» для скасування адмінпостанови через суд поки що не працює.

Аналізуйте судовий акт: Рішення Конституційного Суду України у справі № 5-рп/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Одного Протоколу замало для підтвердження стану алкогольного сп’яніння водія і без належних доказів суд закриває справу (Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016р., суддя Броновицька О.В)

Без доказів перевищення швидкості та надання їх суду вина водія є недоведеною, тому склад адміністративного правопорушення за ст. 122 КУпАП в діях водія відсутній (Дзержинський районний суд м. Харкова, суддя Шестак О. І.)

Користуйтесь консультацією: «Юридичний секрет, як не платити штраф за постановою про адміністративне правопорушення на дорозі!»

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р. м.Одеса

Справа № 489/2363/16-а

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Губницький Д.Г. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді -Коваля М.П.розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Миколаєві на постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції в м. Миколаєві, інспектора поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк Олени Василівни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Миколаєві, інспектора поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк Олени Василівни та просив скасувати постанову ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. складену щодо нього інспектором поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк О.В. про накладання стягнення - штрафу 255 грн. за вчинення 02 квітня 2016 р. правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУАП. та визнати дії відповідача протиправними .

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії інспектора поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк Олени Василівни щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КУАП та скасувати постанову серії ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. р. якою на ОСОБА_4 накладено стягнення - штраф в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУАП.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних обставин:

Судом першої інстанції встановлено,що згідно копії постанови серії ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. складену інспектором поліції 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Романюк О.В. 02 квітня 2016 р. о 21-15 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Suzuki, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку на перехресті вулиць Херсонське шосе та Новозаводської в м. Миколаєві, чим порушив вимоги пп. «ґ» п. 15.9. Правил дорожнього руху. На ОСОБА_4 цією постановою накладене адміністративне стягнення - штраф 255 грн. В графі даної постанови про ознайомлення правопорушника з положеннями статей 307, 308 КУпАП, правами передбаченими ст. 268 КУАП, з порядком та строком оскарження постанови ОСОБА_4 зроблена відмітка про не ознайомлення та про ненадання матеріалів справи для ознайомлення.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУАП Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення .

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, посилання позивача на те, що працівниками поліції протиправно не складався протокол про адміністративне правопорушення, що не дає підстав для складення постанови, - не відповідають нормам чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до приписів ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Дослідивши відео, апеляційний суд звертає увагу на те, що з нього неможливо встановити порушення ПДР позивачем. З наданого відповідачем відеозапису з нагрудної відео-камери поліцейського патрульної служби та дослідженого у судовому засіданні вбачається, що поліцейським патрульної служби було зафіксовано лише складання постанови, в ході якого позивач своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнавав.

Але, позивачем зі свого боку не надано суду жодних доказів щодо не скоєння їм правопорушення.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, тобто на відповідача.

Факт наявності правопорушення підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,( як письмово так і на відеозапису).

Таким чином, відповідачем доведено законність та обґрунтованість винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. та правомірність дій щодо її складення.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови ПС2 №555096 від 02 квітня 2016 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУАП та визнання дій відповідача протиправними .

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1. ст.198, 202, п.3 ч.1 ст. 205,ст. 207,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Миколаєві - задовольнити ,а постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 жовтня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.