Доказом порушення правил зупинки автомобіля є ВИКЛЮЧНО замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, а не інші дані (ВС/КАС № 216/5226/16-а від 18.07.2019)

Фабула судового акту: Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів порушення правил паркування.

Нормами пункту 15.9 «и» Правил дорожнього руху зупинка заборонено ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Отже вказаними положеннями ПДР чітко зазначено відстань від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду я якій зупиняться заборонено.

Однак, працівники Патрульної поліції, «не мудрствуя лукаво» в якості доказів вчинення такого правопорушення використовують і інші докази. Наприклад відеозаписи з бодікамер.

Так, у даній справі водія було притягнуто до адмінвідповідальності за те, що він здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від краю виїзду з прилеглої території.

У зв’язку із прийняттям такого рішення поліцейським водієм було подано позов, який вмотивовано тим, що ПДР він не порушував, керований ним автомобіль не зупиняв, а рухався про проїжджій частині з мінімальною швидкістю для того, щоб пропустити потік автотранспорту, який рухався у поточному русі і здійснити перестроювання у ліву смугу руху, при цьому, наміру зупиняти транспортний засіб не мав. Зазначає, що відповідач перегородивши шлях своїм автомобілем, змусив його зупинитись.

Суди першої та апеляційної інстанцій з такими доводами погодились та у своїх рішеннях вказали, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а отже постанова підлягає скасуванню.

Одночасно уваги наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора поліції не є належним доказом вчинення правопорушення, оскільки у ньому відображені лише обставини вчинення правопорушення та не проведені заміри відстані на місці вчинення правопорушення.

Зазначена справа переглядалась Касаційним адміністративним судом за скаргою відповідача.

В свою чергу КАС погодився із висновками судів попередніх інстанцій та вказав у своїй постанові про те, що вимогами частини першої статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

У справі, що переглядається доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій відеозапис не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.

Отже виходячи із наведеного належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адмінправопорушення (ВС/КАС № 524/9827/16-а від 18.02.2020)

Особу може бути визнано винною у скоєному ДТП навіть, якщо така особа є невинною. Як відстояти свої права в суді? (Суд, справа № 760/30124/19)

Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18)

Дивіться відео: Доказательством является замер, а не видео с бодикамеры. Верховный суд.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17)

адміністративне провадження №К/9901/20315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції

на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року (у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Мельника В.В., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.)

у справі №216/5226/16-а (2а-216/33/17)

за позовом ОСОБА_1

до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської Марини Валентинівни

про скасування постанови про адміністративне правопорушення

I. ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2016 року позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської М.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

2. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано незаконною та скасовано постанову інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської М.В. серії АР №069286 від 21 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень.

3. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Постановою відповідача серії АР №069286 від 21 жовтня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП України і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень за те, що він 21 жовтня 2016 року о 12:40 год., керуючи автомобілем марки «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Свято-Миколаївська в м. Кривому Розі, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від краю виїзду з прилеглої території, чим порушив пункт 15.9 «и» ПДР.5.

5. Позивач зазначає, що правила дорожнього руху не порушував, керований ним автомобіль не зупиняв, а рухався про проїжджій частині з мінімальною швидкістю для того, щоб пропустити потік автотранспорту, який рухався у поточному русі і здійснити перестроювання у ліву смугу руху, при цьому, наміру зупиняти транспортний засіб не мав. Зазначає, що відповідач перегородивши шлях своїм автомобілем, змусив його зупинитись. Вважає такі дії інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Ольшанської М.В. протиправними та просив суд скасувати прийняту за наслідками складеного протоколу постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

6. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову серії АР №069286 від 21 жовтня 2016 року, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАп, а отже постанова підлягає скасуванню.

7. Крім того, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора поліції, оскільки у ньому відображені лише обставини вчинення правопорушення та не проведені заміри відстані на місці вчинення правопорушення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП доведена в повному обсязі зібраними матеріалами справи та відеозаписом з нагрудної відеокамери інспектора поліції, а отже прийнята постанова є законною та не підлягає скасуванню.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

12. Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

13. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

14. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

15. Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

16. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Вимогами частини першої статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

18. Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

19. Згідно зі статтею 69 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

20. Відповідно до статті 80 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речовими доказами є зокрема електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

21. Відповідно до статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

22. Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського.

23. Разом з тим, суди попередніх інстанцій відеозапис не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.

24. Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

25. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а.

26. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

27. Матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

28. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують.

29. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді