Визнання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу укладеним на запропонованих продавцем умовах неможливе, якщо сторони не обмінювались проектами угоди та не визначали істотні умови договору (ВС/КГС, № 911/178/20)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Чи достатньо бажання однієї сторони для укладення договору?

За загальним правилом, двосторонні правочинивчиняються вчиняються за взаємною згодою сторін. Якщо в однієї із сторін є бажання продати майно, то в іншої має бути бажання його придбати.

Щоправда, законодавець передбачив деякі виключення із правил за яких можливе примусове укладання господарських договорів, наприклад за ст. 187 ГКУ, однак, все ж таки це виключення.

До суду звернувся один із учасників юридичної особи із позовом до іншого учасника про визнання договору купівлі-продажу його частки у спільному ТОВ укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Як вбачається із судових рішень, в межах справи було установлено, що позивач і відповідач є учасниками одного ТОВ із рівними частками. Як стверджував позивач, відповідач повідомив про намір продажу своєї частки. Однак, коли позивач сповістив, що бажає скористатись своїм переважним правом на купівлю такої частки, став ухилятись від укладення договору купівлі-продажу.

Судами у всіх трьох інстанціях було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Дійсно, відповідач направив позивачу лист-повідомлення, у якому поінформувало про намір продати свою сформовану частку і просило повідомити про намір скористатись переважним правом.

Між сторонами велось з цього приводу листування, в тому числі із запрошеннями на зустріч, однак, сторони не узгоджували інших умов договору купівлі-продажу і не досягли згоди в укладенні правочину.

Для правильного вирішення спору ВС проаналізував як правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, зокрема, передбачені ст. 20 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", так і загальні норми законодавства щодо порядку укладення договорів.

Враховуючи зміст листа-повідомлення суди дійшли до висновку, що його слід розцінювати саме як інформаційний лист, а не як оферту, оскільки лист не містив істотних умов договору купівлі-продажу частки (ст. 638 ЦКУ та 180 ГКУ).

ВС наголосив, що всі умови договору - істотні, звичайні і випадкові - з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами. В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, лише після узгодження всіх умов договору, які притаманні для певного виду договору, сторони можуть їх виконати.

В цьому ж контексті ВС зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують надсилання відповідачем позивачу проекту договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки) та інших умов, які підлягають погодженню для укладення відповідного договору, і надсилання позивачем відповідачу складеного особисто договору купівлі-продажу, який подано до суду для визнання його укладеним на запропонованих продавцем умовах.

З огляду на зазначене, процедура переддоговірного спору щодо договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки не може вважатись дотриманою сторонами у даному випадку, що унеможливлюють визнання судом укладеним спірного договору, в редакції наданій позивачем.

При цьому, ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки), у розумінні п. 2 ч.4 ст.20 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може вважатись за наявності обставин надання (пропонування) будь-якою з сторін проекту відповідного договору.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на свободу волі сторін при укладенні договорів, ВС залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій і відмовив у задоволенні касаційної скарги.

Аналізуйте судовий акт: Учасники товариства не можуть скасувати попереднє рішення про виплату дивідендів учаснику, який вийшов зі складу учасників (ВС/КГС, справа № 908/1027/17, від 23.05.18)

Встановлення факту укладення письмового договору можливе на підставі показів свідка (фізичної особи), який є позивачем у справі. (Господарський суд Тернопільської області у справі № 921/260/19 від 12.10.2020р.)

Оформлення замовлення товару через сайт є отриманням оферти, а прийняття товару через пошту є акцептом після якого договір купівлі-продажу товару на відстані вважається укладеним (Суд від 09 жовтня 2017р. у справі № 235/1462/17)

Результати електронних торгів може оспорювати лише особа, права якої порушено цими торгами (ВС/КГС у справі № 911/459/20 від 03.02.2021).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/178/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Гавриленко Я.С.,

відповідача - Самборська Г.М.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Черногуза А. Ф.

від 03.08.2020 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М., Коротун О. М., Сулім В. В.

від 05.11.2020

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест"

про визнання договору купівлі-продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" про визнання договору купівлі-продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" з рівними частками. ОСОБА_1 , отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" повідомлення про намір продажу своєї частки, заявив намір скористатись своїм переважним правом на купівлю такої частки. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" ухиляється від укладення договору купівлі-продажу своєї частки, що і стало підставою для звернення з позовом.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до розділу 6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест", затвердженого протоколом загальних зборів № 6 від 30.09.2013, (надалі - Статут) учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" є ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1".

Згідно з розділом 9 Статуту розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" складає 850 000,00 грн, ОСОБА_1 володіє часткою у статутному капіталі на суму - 425 000,00 грн, що становить 50% статного капіталу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1" володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 425 000,00 грн, що становить 50% статного капіталу.

Відповідно до пунктів 9.15, 9.16 Статуту учасник має право при згоді зборів учасників товариства уступити свою частку (її частини) одному або декільком учасникам, а також третім особам. При цьому учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини), яку уступає учасник, пропорційно до їх часток у статутному капіталі товариства. Частка учасника товариства може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1" від 07.09.2017 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006996158, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1" здійснило зміну повного найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019, у якому поінформувало про намір продати свою сформовану частку у розмірі 380 000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест" за ціною 1 560 000,00 грн, та просило повідомити про намір скористатись переважним правом на викуп вказаної частки.

У вказаному листі-повідомленні № 1 від 24.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" зазначило лише ціну та розмір частки, натомість інших умов продажу, таких як строки розрахунків та інших умов, досягнення згоди яких є необхідними для укладення договору, не було зазначено.

У відповідь на вказаний лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019 ОСОБА_1 направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" заяву від 21.11.2019 про намір скористатися своїм переважним правом з запрошенням на зустріч (на 10.12.2019) для узгодження всіх деталей купівлі-продажу пропонованої до продажу сформованої частки (частини частки).

У відповідь на вказану заяву від 21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" надіслало ОСОБА_1 лист № 2 від 28.11.2019, в якому зазначало про те, що в ході перемовин з потенційним покупцем досягнуто домовленості про продаж вказаної частки третій особі за ціною 2 700 000,00 грн, та просило повідомити про намір скористатись переважним правом на придбання вказаної частки.

10.12.2019, у зв`язку з неявкою представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" на запрошення, ОСОБА_1 складено акт неприбуття та повторно надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" запрошення для укладення договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки на 21.12.2019.

21.12.2019 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" не з`явились на запрошення ОСОБА_1 для укладення договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 складено акт неприбуття, одноособово підписано договір купівлі-продажу та подано до суду разом з позовної заявою у даній справі.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують надсилання відповідачем проекту договору купівлі-продажу та інших умов, які підлягають погодженню для укладення відповідного договору.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу складеного особисто договору купівлі-продажу, який подано до суду для визнання його укладеним на запропонованих продавцем умовах.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- правом відповідача у даних правовідносинах є довільне (на власний розсуд) формування ціни, за якою останній бажає відчужити свою частку у статутному капіталі товариства, в той же час правом позивача у цих правовідносинах є погоджуватись з запропонованою відповідачем ціною чи ні;

- збільшення продавцем розміру ціни за товар (майно), яке пропонується до продажу є природнім процесом для повсякденних ринкових відносин, що пов`язано з зростанням рівня інфляції, курсом валют та іншими важливими макроекономічними процесами;

- у Статуті не встановлено спеціального порядку реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства;

- між сторонами не було погоджено основних умов продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" та не надіслано один одному проекти договорів купівлі-продажу частки;

- позивач та відповідач не погодили всіх істотних умов договору;

- корпоративні права позивача порушені не були, оскільки в матеріалах справи на день прийняття рішення у справі немає відомостей про продаж відповідачем своєї частки (частини частки) статутного капіталу третій особі, тому позивач і на даний час має право скористатись своїм переважним правом на купівлю частки у статутному капіталі товариства на умовах запропонованих відповідачам.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 4 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

6. Доводи інших учасників справи

Відповідач та третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом даного спору є вимоги про визнання договору купівлі-продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019, у якому поінформувало про намір продати свою сформовану частку у розмірі 380000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест" за ціною 1 560 000,00 грн, та просило повідомити про намір скористатись переважним правом на викуп вказаної частки.

У відповідь на вказаний лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019 ОСОБА_1 направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" заяву від 21.11.2019 про намір скористатися своїм переважним правом з запрошенням на зустріч (на 10.12.2019) для узгодження всіх деталей купівлі-продажу пропонованої до продажу сформованої частки (частини частки).

У подальшому між сторонами відбувалось листування, однак договір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" щодо продажу останнім частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" укладено не було.

Вважаючи, що внаслідок ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" від обов`язку укласти відповідний договір, порушено переважне право учасника товариства на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, у розумінні приписів статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ОСОБА_1 звернувся з даним позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" на запропонованих продавцем умовах.

Правовідносини сторін у даній справі, як вірно зазначено судами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається, встановлено статтею 20 вказаного Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, частина 1 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Вказана норма визначає виникнення в учасника товариства переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, тобто права переважної покупки, лише у випадку коли іншим учасником товариства продається своя частка (частина частки) третій (сторонній) особі.

Абзац 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає обов`язок учасники товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу.

Вказана норма імперативно вимагає зазначення учасником товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, у відповідному письмовому повідомленні такої інформації: ціна та розмір частки, що відчужується; інші умови такого продажу.

Слід зазначити, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не унормовує, що ці "інші умови такого продажу", є істотними.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин 1-5 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як зазначалось вище та встановлено судами у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019, у якому поінформувало про намір продати свою сформовану частку у розмірі 380 000,00 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест" за ціною 1 560 000,00 грн, та просило повідомити про намір скористатись переважним правом на викуп вказаної частки.

У вказаному листі-повідомленні № 1 від 24.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" зазначило лише ціну та розмір частки.

Отже, враховуючи приписи абзацу 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, Суд погоджується з висновками судів про те, що лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019 слід розцінювати саме як інформаційний лист, а не як оферту.

Враховуючи зазначені обставини, а саме, відсутність у листі-повідомленні № 1 від 24.10.2019 ознак оферти, у даному випадку до подальших правовідносин сторін підлягали застосуванню загальні норми, які регулюють порядок укладення договорів.

Пунктом 4 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України передбачено, що договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Істотними вважаються умови договору: 1) визнані такими за законом; 2) необхідні для договорів даного виду, тобто прямо не названі у законі як істотні, але є необхідними для договорів певного виду; 3) ті, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже всі умови договору - істотні, звичайні і випадкові - з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже лише після узгодження всіх умов договору, які притаманні для певного виду договору, сторони можуть їх виконати.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як зазначалось вище та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують надсилання відповідачем позивачу проекту договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки) та інших умов, які підлягають погодженню для укладення відповідного договору, і надсилання позивачем відповідачу складеного особисто договору купівлі-продажу, який подано до суду для визнання його укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Викладені обставини свідчать про те, що процедура переддоговірного спору щодо договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки) не може вважатись дотриманою сторонами у даному випадку.

Суд зазначає, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо недотримання сторонами процедури переддоговірного спору щодо договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки) та не погодження сторонами усіх істотних умов такого договору, унеможливлюють визнання судом укладеним спірного договору, в редакції наданій позивачем.

Крім того, Суд зазначає, що примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється, зокрема, статтею 187 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки), у розумінні пункту 2 частини 4 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може вважатись за наявності обставин надання (пропонування) будь-якою з сторін проекту відповідного договору.

Натомість, як встановили суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують надсилання відповідачем позивачу проекту договору купівлі-продажу та інших умов, які підлягають погодженню для укладення відповідного договору, і надсилання позивачем відповідачу складеного особисто договору купівлі-продажу, який подано до суду для визнання його укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази надання (пропонування) будь-якою з сторін проекту відповідного договору, що свідчить про відсутність обставин ухилення відповідача у даній справі від укладення договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

Суд зазначає, що вказані обставини також унеможливлюють визнання судом укладеним спірного договору, в редакції наданій позивачем

Таким чином встановивши відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті і законного висновку про відмову у позові.

Суд зазначає про хибність висновку суду апеляційної інстанції про те, що у частині 4 статті 362 Цивільного кодексу України законодавець передбачив єдиний спосіб захисту порушеного переважного права купівлі частки, оскільки такий спосіб захисту як звернення особи до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах, прямо визначено пункту 2 частини 4 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції не вплинув на правильність вирішення спору по суті.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін правильних по суті оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

9. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі №911/178/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

О.А. Кролевець

1725
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

ЕСПЧ
0