УХВАЛА

27квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 201/16373/16-ц

Провадження № 14-27цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Сімоненко В. М.,

суддів: Британчука В. В., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ткача І.

В., Штелик С. П.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" до ОСОБА_1, про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 15 березня 2017 року у складі судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

1. У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" (далі - ТОВ "БК "Ольвія") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 45 502,29 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, витрат на оцінку завданої шкоди, у розмірі 1 400 грн та стягнути судові витрати.

2. Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2016 року за участю автомобіля марки "Хюндай" під керуванням водія ОСОБА_1 та належного позивачу автомобіля марки "Форд Транзіт" під керуванням водія ОСОБА_2, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої зазначені автотранспортні засоби пошкоджені. Винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1.

3.12 травня 2016 року ТОВ "БК "Ольвія" повідомило телефоном про ДТП приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна"), яка зареєструвала зазначену заяву.

4.06 липня позивач надіслав до ПрАТ "СК "Україна" документи, необхідні для виплати відшкодування, проте вони повернуті поштою за закінченням терміну зберігання. Позивач не отримав від страховика відповідача ніякої страхової виплати.

5. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БК "Ольвія" 45 502,29 грн матеріальну шкоду і витрат, пов'язаних з проведенням оцінки завданих пошкоджень у розмірі 1 400 грн та судовий збір у розмірі 1 378
грн.

6. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 15 березня 2017 року залишено без задоволення.

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БК "Ольвія" в рахунок повернення витрат, пов'язаних з проведенням оцінки завданої шкоди, у розмірі 1
400 грн та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "БК "Ольвія" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 61,70 грн.

8. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Завдана матеріальна шкода, визначена відповідним експертним дослідженням в розмірі 45 502,29 грн, підлягає стягненню з відповідача - особи, яка завдала цю шкоду.

9. Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням оцінки завданої шкоди, у розмірі 1 400 грн, апеляційний суд виходив з того, що оплата позивачем зазначеної суми документально не підтверджена.

10. У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "БК "Ольвія" відмовити.

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не звернули увагу на те, що цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди - відповідача, на момент настання ДТП застрахована в ПрАТ "СК "Україна" і полісом страхування передбачено ліміт відповідальності в розмірі 100 000 грн, що значно перевищує завдану шкоду. Також, зазначає, що суди не врахували правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), щодо відповідальності за завдану винуватцем ДТП шкоду страхової компанії відповідно до ліміту, встановленого у договорі страхування.

12. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 15 березня 2017 року, яке частково залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року зупинено, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

13. Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

14. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року справу передано для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною 4 статті 403 ЦПК України.

16. Частиною 4 статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

17. Обґрунтовуючи зазначені підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

18. Абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон № 1961-IV) визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон № 1961-IV порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи і саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.

19. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що положення ~law22~ та їх тлумачення не гарантують потерпілому реального відшкодування завданої в ДТП шкоди страховиком або МТСБУ у випадку, коли на момент настання страхового випадку страхова компанія позбавлена статусу члена МТСБУ і перебуває в стані припинення (банкрутства) або фактично не здійснює діяльності.

20. Підхід за якого потерпілий в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, у якій застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, не розрахований на ті випадки, коли на момент настання страхового випадку страхова компанія позбавлена членства в МТСБУ і перебуває в стані припинення (банкрутства) або фактично не здійснює діяльності. У таких випадках цей підхід є несправедливим, адже очевидно, що потерпіла особа в ДТП, навіть стягнувши із такого страховика страхове відшкодування на підставі судового рішення, не отримає реального відшкодування завданої в ДТП шкоди. Натомість скасування судового рішення, яким стягнуто шкоду безпосередньо з винної особи, в такому разі призведе до неможливості відновлення прав потерпілого.

21. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за умови відсутності процесуальної можливості іншого, зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) шляхом їх конкретизації та зазначення виключень із загального правила відповідальності страхової компанії за шкоду спричинену страхувальником, а саме що у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, ці висновки не застосовуються та потерпілий може звернутися, з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала.

22. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року, такими що містять обґрунтування необхідності тлумачення зазначених норм матеріального права, а тому вважає за необхідне прийняти справу до розгляду.

23. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 10 ЦПК України.

24. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

25. Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

26. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

27. У відповідності до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII тачастини 4 статті. 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і зокрема Великої Палати Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і у суддів відсутні права для не застосування таких висновків.

28. Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі "Брезовець проти Хорватії" (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).

29. У частині 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

30. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

31. Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).

32. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 272 ЦПК України)

Керуючись частиною 13 статті 7, частиною 1 статті 402, частиною 4 статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ольвія" до ОСОБА_1, про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 08 червня 2021 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Сімоненко

Судді: В. В. Британчук В. В. Князєв

І. В. Григор'єва Л. М. Лобойко

М. І. Гриців К. М. Пільков

Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко

В. І. Данішевська В. В. Пророк

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

О. С. Золотніков С. П. Штелик

Л. Й. Катеринчук