Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №753/20672/19

Ухвала

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 753/20672/19

провадження № 61-4305ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника житлово-будівельного кооперативу "Захисник" - адвоката Головненка Дмитра Олександровича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу "Захисник ", товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ "Практик" про визнання майнових прав на частку в об'єкті незавершеного будівництва та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Захисник" (далі - ЖБК "Захисник"), товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ "Практик" (далі? ТОВ "ОСВ "Практик") про визнання майнових прав на частку в об'єкті незавершеного будівництва та зобов'язання вчинити дії. Одночасно з подачею позовної заяви ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт та заборонено відчуження проінвестованої квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (3 поверх, однокімнатна квартира загальною площею 37,7 кв. м), заборонено ТОВ "ОСВ "Практик ", ЖБК "Захисник" та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження квартири за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (3 поверх, однокімнатна квартира загальною площею 37,7 кв. м), кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:332:0051.

Судові рішення мотивовані тим, що, враховуючи наявність цивільно-правового спору між сторонами, співрозмірність заходів забезпечення заявленим позовним вимогам та їх тимчасовий характер, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ЖБК "Захисник" - адвоката Головненка Д.

О. на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.

У касаційній скарзі представник ЖБК "Захисник" - адвокат Головненко Д. О., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 1 , частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктом 2 частини 1 , частиною 2 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Судами встановлено, що предметом позову у справі є визнання майнових прав на частку в об'єкті незавершеного будівництва та зобов'язання вчинити дії.

Встановивши, що у разі задоволення позовних вимог обраний позивачем спосіб забезпечення позову унеможливить потенційні недобросовісні дії з боку відповідача та забезпечить ефективне виконання судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру є співмірним заявленим позовним вимогам.

Указане відповідає роз'ясненням, наданим судам у ~law15~, відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заявник в касаційній скарзі зазначає, що при постановленні оскаржуваних судових рішень суди не з'ясували можливість вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до частини 7 статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Отже, відповідно до вказаних положень процесуального закону, суд має право, однак не зобов'язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов'язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною 3 статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Оскільки наявність обставин, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, судами не встановлено, вказані доводи заявника є необґрунтованими.

Крім того, у відповідності до вимог частини 6 статті 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Твердження заявника про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження 61 9850св19) є необґрунтованими, оскільки судами встановлено наявність цивільно-правового спору між сторонами та об'єктивні ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Такий висновок обґрунтовано тим, що листом від 15 липня 2019 року відповідач повідомив про анулювання майнових прав позивача на спірну квартиру.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 159 ЦПК України заявник має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались.

До того ж, відповідно до статті 158 ЦПК України заявник наділений правом подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ЖБК "Захисник" - адвоката Головненка Д. О. на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою касаційну скаргу представника житлово-будівельного кооперативу "Захисник" - адвоката Головненка Дмитра Олександровича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу "Захисник", товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ "Практик" про визнання майнових прав на частку в об'єкті незавершеного будівництва та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь