Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2021 року у справі №756/8857/19

Ухвала

11 червня 2021 року

м. Київ

справа № 756/8857/19

провадження № 61-9219ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маршала Тимошенка, 13-А" ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маршала Тимошенка, 13-А" ОСОБА_2 (далі - голова правління ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати та, уточнивши позовні вимоги, просив суд: поновити його на роботі в ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А" на посаді слюсаря-сантехніка; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 13 червня 2019 року включно до 10 березня 2020 року у розмірі 79
725,57 грн; стягнути з відповідача на свою користь індексацію заробітної плати у розмірі 493,36 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови правління ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А" від 10 червня 2019 року № 117/к про звільнення ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А" або на аналогічній посаді в ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А".

Стягнуто з ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 79 232,21 грн та 493,36 грн у рахунок несплаченої індексації заробітної плати.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСББ "Маршала Тимошенка, 13-А" задоволено.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким змінити резолютивну частину рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року, не передаючи справи на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 1, 2 частини 4 статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі щодо вимог майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення індексації заробітної плати) становить 80 219,14 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000

грн).

Крім того, позивачем було заявлено вимогу немайнового характеру щодо поновлення на роботі.

Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною 4 статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маршала Тимошенка, 13-А" ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, індексації заробітної плати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк