Ухвала

24 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 559/1782/18

провадження № 61-7274ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М.

Ю., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп", в інтересах якого діє Пустовіт Анна Сергіївна, на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Тревел Профешнл Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, з позовом про захист прав споживачів, в якому просили стягнути з відповідача 53 505 грн у відшкодування майнової шкоди, пеню у розмірі 43 339 грн та 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнено з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_1 53 505 грн у відшкодування майнової шкоди, пеню у розмірі 2 000 грн та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" на користь ОСОБА_2 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ТОВ "Тревел Профешнл Груп" у дохід держави судовий збір у розмірі 1
536,80 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Тревел Профешнл Груп" залишено без задоволення, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року - без змін.

Зі змісту оскаржуваної постанови Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.

22 квітня 2020 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ТОВ "Тревел Профешнл Груп", в якій заявник просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Право на касаційне оскарження рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року "Тревел Профешнл Груп" обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і справа має для нього виняткове значення.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку,

що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які

дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Доводи заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.

Твердження заявника про необхідність урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 750/9028/15-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 521/18881/16-ц, відхиляються касаційним судом, оскільки вказані судові рішення ухвалені за інших встановлених судами обставин справи.

Зазначені заявником у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має виняткове значення для нього. Вказані доводи касаційної скарги не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями позивачів або з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки ТОВ "Тревел Профешнл Груп" подано касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не доведені, а судом не встановлені, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп", в інтересах якого діє Пустовіт Анна Сергіївна, на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов