Ухвала

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 334/991/18

провадження № 61-43224ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів.

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 що він є власником розрахункових карток ПАТ
КБ "ПРИВАТБАНК" № НОМЕР_1, НОМЕР_2, які використовувалися позивачем для розрахунків та отримання грошових коштів. На початку травня 2016 року банком були заблоковані картки на всі вихідні операції. При зверненні до банку з вимогою про повернення коштів, йому повідомили, що рахунки на картах були заблоковані через підозру у шахрайських діях. У зв'язку із вказаними діями він необґрунтовано був обмежений у праві користування власними грошима. Просив стягнути з відповідача на свою користь заблоковані кошти у розмірі 29 000 грн. та 2 390 грн., моральну шкоду у розмірі 162 000 грн, та 3 % річних в розмірі 1
680 грн.

РішеннямЛенінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року позов частково задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 29 000 грн, які були заблоковані на банківському рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 390 грн, які були заблоковані на банківському рахунку ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання скасовано, та ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в сумі 1 680 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 22 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 162 000 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі єстягнення коштів у розмірі 29 000 грн. та 2 390
грн., моральної шкоди у розмірі 162 000 грн, та 3 % річних в розмірі 1 680 грн.

ОСОБА_1 оскаржує у касаційному порядкупостанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди у розмірі 162 000 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі, станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200
грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик