Ухвала

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 462/2828/19

провадження № 61-2948ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері і повернення в Україну за попереднім місцем проживання,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері і повернення в Україну за попереднім місцем проживання.

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 10 травня 2019 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері і повернення в Україну за попереднім місцем проживання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження та є підсудна Залізничному районному суду міста Львова.

11 лютого 2020 року ОСОБА_3, яка діє від імені ОСОБА_1, засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

ЦПК України (у редакції від 08 лютого 2020 року) не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження по справі.

Відсутність передбаченого процесуальним законом права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження по справі унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 9 частини 3 статті 2, частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері і повернення в Україну за попереднім місцем проживання.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська