Ухвала

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 640/2291/18

провадження № 61-48939ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Харківводоканал" про визнання та списання суми безнадійної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

КП "Харківводоканал" про визнання та списання суми безнадійної заборгованості в розмірі 1 387,92 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про продовження виплати субсидії з травня

2017 року. Проте йому було повідомлено про неможливість призначення субсидії у зв'язку з тим, що в нього наявна заборгованість.

Оскільки з червня 2011 року по квітень 2017 року ОСОБА_1 отримував субсидію по сплаті житлово-комунальних послуг і регулярно оплачував обов'язковий платіж, який був вказаний у повідомленні про призначення субсидії, тому борг в розмірі 1
378,92 грн підлягає списанню. Заборгованість могла виникнути лише до червня 2011 року, тобто поза строком позовної давності. Відповідно до положень Податкового кодексу України, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності вважається безнадійною заборгованістю. Згідно вимогами "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Дебіторська заборгованість" безнадійна дебіторська заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності, та вона підлягає списанню з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат. 30 січня 2018 року позивач звертався листом до

КП "Харківводоканал" про визнання та списання суми безнадійної заборгованості, проте йому було повідомлено, що немає підстав для списання вказаної суми.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 10 липня 2018 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Харківводоканал" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 липня 2018 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 до КП "Харківводоканал" про визнання та списання суми безнадійної заборгованості.

19 грудня 2018 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня

2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до КП "Харківводоканал" про визнання та списання суми безнадійної заборгованості в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у справі № 640/2291/18 є визнання та списання суми безнадійної заборгованості в розмірі 1 387,92 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 176 200,00 грн (1 762,00 грн х 100).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі, керуючись підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, посилається на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилання заявника у касаційній скарзі на пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України є безпідставними.

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Харківводоканал" про визнання та списання суми безнадійної заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило