Історія справи

Ухвала ККС ВП від 02.06.2020 року у справі №621/2140/18

Ухвала

26 листопада 2020 року м. Київ

справа №621/2140/18

провадження № 51-2548ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Бущенка А. П., Крет Г. Р.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Зміївського районного суду Харківської області

від 10 липня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений висуває вимогу про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень, а також порушує питання про поновлення строку їх касаційного оскарження.

Засуджений ОСОБА_1 вже звертався до касаційного суду на вказані судові рішення, однак ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року повернуто касаційну скаргу засудженого, оскільки ним не було усунуто недоліків, наведених в ухвалі Верховного Суду від 29 травня 2020 року.

Перевіривши дотримання порядку та строку касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України

(далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо причини його пропуску є поважними.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Засуджений звернувся з касаційною скаргою після закінчення передбаченого законом строку на касаційне оскарження. Висловлюючи в касаційній скарзі прохання про поновлення цього строку, засуджений вказав на те, що він з Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" направляв доповнення до касаційної скарги, однак зазначені документи не надійшли до суду. Разом з тим жодних документів на підтвердження цих обставин засуджений не надав.

За таких обставин підстави для поновлення строку касаційного оскарження відсутні.

Також суд вважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК роз'яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі-Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі-Закон № 3460-VI та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі-Закон № 3460-VI (в тому числі захист і складення документів процесуального характеру).

Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).

Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.

Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 10 липня 2019 року

та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.

Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вказані судові рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко А. П. Бущенко Г. Р. Крет