УХВАЛА

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1964/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020

(головуючий суддя Лакіза В. В., судді Бородіна Л. І., Здоровко Л. М. )

у справі №917/1964/19 Господарського суду Полтавської області

за позовом Білецьківської сільської ради

до Служби автомобільних доріг в Полтавській області

про визнання протиправним повідомлення про планову діяльність,

ВСТАНОВИВ:

Білецьківська сільська рада звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Полтавській області про визнання протиправним повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля планової діяльності № 2019944452/15207.

Позивач посилається, зокрема, на те, що повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, є протиправним з огляду на відсутність підстав для проведення позивачем повторної оцінки впливу планової діяльності за наявності діючого повідомлення №201811222218 (згідно з ст. 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля"), оскільки на визначений предмет планової діяльності вже було прийняте відповідне рішення про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля. Позивач вважає, що відповідач повинен був надати документи на повторний розгляд, звернувшись до ради у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", усунувши недоліки, які вказані у попередньому висновку. На думку позивача, відповідач розпочав повторну процедуру з оцінки впливу на довкілля без прийняття рішення про провадження планової діяльності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.11.2019 у справі №917/1964/19. Справу №917/1964/19 направлено на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач є замовником планової діяльності, тобто є суб'єктом господарювання, а до компетенції господарських судів належать спори щодо оскарження актів суб'єктів господарювання та їх органів.

При цьому апеляційний суд керувався приписами ст. 4, п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ч. 3 ст. 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, суб'єктний склад сторін у цій справі відповідає критеріям Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки спір у даній справі, на думку позивача, виник, внаслідок неправомірних дій відповідача, як суб'єкта господарювання, внаслідок винесення повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Служба автомобільних доріг в Полтавській області звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.11.2019 у цій справі.

В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що Господарський суд Полтавської області дійшов правильного висновку, що позовна заява у цій справі не належить до справ, зазначених у ст. 20 ГПК України, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Відповідач вказує, що між сторонами відсутні господарські відносини, з яких виник спір про право. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, визначених п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

На думку скаржника, повідомлення про планову діяльність є проміжним документом при підготовці звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до ст.ст. 5, 6, 14 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" та не може бути предметом оскарження у судовому порядку.

По суті доводи касаційної скарги зведені до твердження скаржника про неможливість вирішення спору у цій справі судами господарської юрисдикції. Тобто предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції цього спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч.ч. 1, 3, 4 ст. 303 ГПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч.ч. 1, 3, 4 ст. 303 ГПК України.

Враховуючи, що судове рішення у справі оскаржуються з підстав порушення юрисдикції, зважаючи на відсутність випадків, про які йдеться у ч. 6 ст. 302 ГПК України, Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи №917/1964/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №917/1964/19 разом з касаційною скаргою Служби автомобільних доріг в Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від
13.02.2020 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко