УХВАЛА

15 травня 2020 року

м. Київ

справа № 914/1188/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020

та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2019

у справі № 914/1188/18

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Котляревського-4"

до:

1) Львівської міської ради;

2) Виконавчого комітету Львівської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державний реєстратор Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради Бацик Мар'яна Геннадіївна,

про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №110 від 02.02.2018 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на вулиці І. Котляревського, 4"; скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м. Львова (від імені якої діє Львівська міська рада) на нежитлові приміщення підвалу (інд. №1,2,3,4; загальна площа 74,0 м. кв. ) за адресою: м. Львів, вул. І. Котляревського, 4 (які є допоміжними приміщеннями під інд. 6-1,6-2,8-1,8-2 у багатоквартирному будинку № 4, на вулиці І. Котляревського у м. Львові),

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 02.03.2020 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (повний текст складено 10.02.2020) та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2019 у справі № 914/1188/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 06.03.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2020 касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без руху з підстав порушення норм п. 5 ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2020 клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про усунення недоліків касаційної скарги повернуто без розгляду, на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Зазначену ухвалу від 06.04.2020 скаржник отримав 10.04.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали від 20.03.2020 скаржником 16.04.2020 повторно подано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги (отримане Верховним судом
27.04.2020) до якого додано платіжне доручення від 03.03.2020 № 76 про сплату судового збору у розмірі 7 048 грн. та у якому останній зазначає, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд застосував норму п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", вказавши, що спірні приміщення є допоміжними у розумінні цієї норми, а також зазначив, що допоміжними є всі без винятку приміщення житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності у них того чи іншого обладнання, адже їх призначення є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, враховуючи наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням; і лише приміщення, які з самого початку будувались як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються такими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. При цьому як стверджує скаржник, щодо цієї норми існує інший висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від
23.10.2019 зі справи № 598/175/15-ц, у зв'язку з чим Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради визначило як підставу для відкриття касаційного провадження п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції (текст якої міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень) вбачається, що останній врахував, що під час розгляду справи в суді першої інстанції призначалась судова будівельно-технічна експертиза. На вирішення експертизи поставлено наступне питання: "Чи приміщення підвалу загальною площею 74,0 кв. м. (позначені індексами №1,2,3,4, а також - індексами №6-1,6-2,8-1,8-2), які знаходяться у багатоквартирному будинку № 4 на вул. І.

Котляревського у м. Львові, за своїм функціональним призначенням та технічними характеристиками, відносяться до допоміжних приміщень зазначеного багатоквартирного будинку? ".

Апеляційним судом встановлено, що згідно з висновком судового експерта Бобало Тараса Володимировича №27/02/19 від 07.05.2019 приміщення підвалу загальною площею 74,0 кв. м (позначені індексами №1,2,3,4 а також - індексами №6-1,6-2,8-1,8-2), які знаходяться у багатоквартирному будинку на вул. І.

Котляревського, 4, за своїм функціональним призначенням та технічними характеристиками, відносяться до допоміжних приміщень зазначеного багатоквартирного будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Факт належності спірних приміщень підвалів до "допоміжних приміщень" багатоквартирного житлового будинку підтверджено також довідкою Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №269 від 26.01.2018, у якій зазначено, що, згідно з матеріалами Інвентаризаційної справи та Технічним паспортом (12.05.2016), нежитлові службові приміщення під індексами №1,2,3,4 (у будинку №4) є допоміжними приміщеннями під індексами 6-1,6-2,8-1,8-2 у розумінні норми п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

До того ж з доказів, що містяться у матеріалах справи, не вбачається, що зі стадії проектування житлового будинку №4 по вул. І. Котляревського спірні приміщення підвалу призначалися для будь-яких торговельних потреб непромислового характеру, відтак, такі приміщення не можуть бути "нежитловими приміщеннями" та перебувати у комунальній власності територіальної громади міста. Вказане, зокрема, підтверджується технічним паспортом на будинок по вул. І.

Котляревського, 4, з якого не вбачається, щоб спірні приміщення підвалу призначалися для будь-яких торговельних потреб, а також "актом общего осмотра жилого дома", довідкою ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №269 від 26.01.2018, у якій зазначено, що згідно з матеріалами Інвентаризаційної справи та Технічним паспортом (12.05.2016), нежитлові службові приміщення під індексами №1,2,3,4 (у будинку №4) є допоміжними приміщеннями під індексами 6-1,6-2,8-1,8-2 у розумінні норми п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Також судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів того, що спірні допоміжні приміщення були самостійним об'єктом нерухомості чи виділеним в натурі приміщенням, а також відсутність первинних правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, які б підтверджували відповідне речове право міської ради на нього.

З огляду на все встановлене апеляційним судом вище, а не тільки спираючись на висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 04.12.2019 у справі № 903/127/19, останній дійшов висновку, що правові підстави для прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення №110 від 02.02.2018, яким вирішено зареєструвати територіальній громаді міста Львова (в особі Львівської міської ради) право комунальної власності на нежитлові приміщення підвалу (інд. №1,2,3,4) загальною площею 74 кв. м - відсутні. До того ж суд зазначив, що у вказаному рішенні не зазначено жодних доказів виникнення у територіальної громади міста права комунальної власності на спірні підвальні приміщення.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції стосовно належності приміщень до допоміжних не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, де зазначено, що "для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання".

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що "суди не дослідили, чи є спірне приміщення нежитловим, бо зі стадії проектування житлового будинку призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, чи використовувалося воно як самостійний об'єкт нерухомості, а відтак чи є допоміжним".

Разом з тим, у справі № 914/1188/18 суди обох інстанцій, з'ясовуючи обставини справи та оцінюючи докази у справі, встановили, що: з доказів, що містяться у матеріалах справи, не вбачається, що зі стадії проектування житлового будинку №4 по вул. І. Котляревського спірні приміщення підвалу призначалися для будь-яких торговельних потреб непромислового характеру; факт належності спірних приміщень підвалів до "допоміжних приміщень" багатоквартирного житлового будинку підтверджено також довідкою Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 269 від 26.01.2018; згідно з висновком судового експерта приміщення підвалу загальною площею 74,0 кв. м (позначені індексами №1,2,3,4 а також - індексами №6-1,6-2,8-1,8-2), які знаходяться у багатоквартирному будинку на вул. І. Котляревського, 4, за своїм функціональним призначенням та технічними характеристиками, відносяться до допоміжних приміщень зазначеного багатоквартирного будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Враховуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд не вбачає невідповідності оскаржуваних рішень висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц.

При цьому посилання скаржника на вказану постанову свідчить про те, що він незгодний з оцінкою наявних у справі доказів, яким була надана така оцінка судами попередніх інстанцій, що вказує на необхідність переоцінки їх Верховним Судом. Однак в силу положень ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений права здійснювати встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в порушення вимог ухвали Верховного Суду від 20.03.2020, у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги не наведено передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2019 у справі № 914/1188/18, що свідчить про повторне порушення останнім вимог, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Інших підстав касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2019 у справі № 914/1188/18 у клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги не зазначено.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Приписами ч. 5 ст. 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що заявником не усунуто всі недоліки, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2020, касаційна скарга Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 292 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2019 у справі № 914/1188/18 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Мачульський Г. М.

Случ О. В.