УХВАЛА

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 925/929/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,

та представників

Офіса Генерального прокурора: Костюк О. В. (прокурор відділу),

позивача: не з'явились,

відповідача-1: не з'явились,

відповідача-2: Юрченко В. О.,

третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020

та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2019

у справі № 925/929/19

за позовом Першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави

до:

1) Нагірнянської сільської ради Жашківського району;

2) Фермерського господарства "Тищук"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Баштечківська сільська рада (об'єднана територіальна громада)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Нагірнянської сільської ради Жашківського району та Фермерського господарства "Тищук", в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 04.08.2016 №11-З/УІІ та визнати недійсним договір оренди землі від 30.11.2016, укладений між відповідачами щодо земельних ділянок площею 3,2904 га та 7,4059 га з кадастровими номерами 7120984600:02:001:0459 та 7120984600:02:001:0460.

В обґрунтування позову прокурор посилався на невідповідність спірного рішення та договору статтям 6, 16 Закону України "Про оренду землі", статтям 12, 19, 20, 22, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 78, 80, 83, 90, 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про землеустрій", статтям 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерські господарства" з огляду на те, що винесення рішення, а потім і укладення договору мало здійснюватися у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тобто на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувались для сінокосіння (код КВЦПЗ - 01.01.08), однак надана громадянину ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.01.02), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення. Передача в оренду земельних ділянок комунальної власності поза конкурентними засадами призводить до втрати значних коштів місцевим бюджетом, адже рівень орендної плати при застосуванні неконкурентного порядку передачі їх в оренду, є суттєво нижчим, ніж той, який мав би бути встановлений на аукціоні. Дані обставини безперечно вказують на порушення інтересу держави при прийнятті Нагірнянською сільською радою оспорюваного рішення та укладенні договору оренди спірних земельних ділянок з ОСОБА_1. Під час прийняття оспорюваного рішення Нагірнянська сільська рада Жашківськогорайону Черкаської області протиправно здійснила зміну цільового призначення земельної ділянки з виду цільового використання земель "для сінокосіння та випасання худоби" на такий вид цільового використання землі як "для ведення фермерського господарства"; відсутністю у відповідача-2 права на отримання в користування земельних ділянок для сінокосіння в силу того, що право оренди на вказані земельні ділянки могло бути передане виключно шляхом проведення земельних торгів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2019 (суддя Кучеренко О. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (колегія суддів у складі: Тарасенко К. В. - головуючий, Разіна Т. І., Іоннікова І. А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Нагірнянської сільської ради Жашківського району від 16.03.2016 №6-3/УІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площею 7,4059 га та 3,2904 га (сільськогосподарські угіддя - сіножаті) для ведення фермерського господарства в оренду за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Нагірнянської сілської ради (в межах населеного пункту) с. Нагірна, Жашківського району, Черкаської області.

ОСОБА_1 29.07.2016 звернувся до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаській області із заявами щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 7,4059 га та 3,2904 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Нагірнянської сільської ради. До заяв додано оригінал проекту землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно з Довідками з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на
31.12.2015, земельні ділянки орієнтовною площею 7,4059 га та 3,2904 га, які знаходяться в адміністративних межах Нагірнянської сільської ради відносяться до земель запасу, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (сіножаті).

За висновком Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відділ у Жашківському районі) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 7,4059 га та 3,2904 га для ведення фермерського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Нагірнянської сільської ради погоджені відділом Держгеокадастру, який вважає за можливе відведення цих земельних ділянок та укладення договору оренди.

04.08.2016 рішенням Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаській області №11-3/УІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності площею 7,4059 га та 3,2904 га із земель сільськогосподарського призначення - сіножаті, в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності.

На підставі рішення від 04.08.2016 №11-3/УІІ між Нагірнянською сільською радою Жашківського району та ОСОБА_1 30.11.2016 укладено договір оренди спірних земельних ділянок, який 13.12.2016 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Жашківської міської ради.

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - сіножаті для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах населеного пункту с. Нагірна Жашківського району Черкаської області.

Положеннями п. 2 договору сторони визначили, що в оренду передаються земельні ділянки площею 3,2904 га та 7,4059 га, у тому числі сіножаті - площею 3,2904 га та 7,4059 га.

Строк дії договору становить 10 років (п. 8 договору).

За актом приймання-передачі від 30.11.2016 Нагірнянська сільська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв в оренду земельні ділянки площею 3,2904 га та 7,4059 га, які знаходяться в адмінмежах Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Між Нагірнянською сільською радою та ОСОБА_1 22.12.2018 на підставі рішення сесії Нагірнянської сільської ради від 19.11.2015 за №1-1/УІІ укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 30.11.2016, відповідно до якої сторони змінили пункт 2 договору оренди від 30.11.2016, у якому зазначили, що в оренду передаються земельні ділянки площею 3,2904 га та площею 7,4059 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя: рілля площею 3,2904 га та площею 7,4059 га та пункт 5 договору, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельних ділянок встановлена у розмірі: земельної ділянки площею 3,2904 га - 118880,24
грн, земельної ділянки площею 7,4059 га - 267570,86 грн. За додатковою угодою у пункті 9 договору оренди від 30.11.2016 сторони визначили, що річна орендна плата, вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та становить: 5349,61 гривень за земельну ділянку площею 3,2904 га та 12040,69 гривень за земельну ділянку площею 7,4059 га".

Додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі є невід'ємною частиною до договору оренди землі від 30.11.2016, право оренди зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від
13.12.2016 номер 18116529 та від 13.12.2016 номер~organization0~).

Додаткова угода підписана її сторонами та скріплена печаткою Нагірнянської сільської ради.

10.07.2017 у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства "Тищук".

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначив, що спірне рішення та укладений між відповідачами договір оренди не відповідають вимогам законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: 1) рішення Нагірнянської сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1" прийняте 16.03.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" щодо проведення земельних торгів. Отже, приймаючи спірне рішення Нагірнянська сільська рада діяла в межах визначених законом повноважень та у відповідності до вимог Земельного кодексу України; 2) затверджуючи проект землеустрою цільове призначення земельних ділянок не було змінене, оскільки як до прийняття спірного рішення так і після цільове призначення залишилося одним і тим самим - землі сільськогосподарського призначення. Зазначення іншого виду цільового призначення цих земельних ділянок не тягне за собою зміну їх цільового призначенні, а відтак і не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні сільської ради від 04.08.2016 йде мова лише про цільове призначення земельної ділянки, жодних посилань на вид чи зміну виду використання виду використання земельної ділянки оскаржуване рішення не містить, а з огляду на предмет позову, судом розглядається законність рішення на момент його прийняття, а тому доводи прокурора про незаконну зміну виду використання земельної ділянки є необґрунтованими; 3) прокурором не наведено та належними доказами не підтверджено, що договір оренди не відповідає вимогам цивільного законодавства чи порушує чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси; 4) прокурор правомірно звернувся до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки жоден з уповноважених органів не звернувся за захистом порушеного права держави в сфері охорони та використання землі, однак прокурор мав зазначити орган, в інтересах держави в особі якого подано позов, однак відповідних положень прокурором не дотримано.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи норм матеріального права (31,33-37 Земельного кодексу України), без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц. Також судами не враховано висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 та від 25.09.2020 у справі № 921/341/19 щодо визначення належним позивачем у справі прокурора.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до
22.02.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.02.2020 від відповідача-2 та 22.02.2021 від третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких учасники справи просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на помилковість доводів скаржника та правильність висновків судів обох інстанцій. Також третя особа у відзиві просить розглядати справу без її представника.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора і представника відповідача-2, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц.

Так у справі № 708/933/17 заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Черкаській області та фізичної особи про визнання незаконними і скасування наказів, визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації договорів оренди.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що порушення порядку встановлення і зміни цільового призначення даних земель є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області недійсними.

При цьому Верховний Суд виходив з того, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни.

Судом установлено, що передані у користування фізичної особи земельні ділянки відносяться до сільськогосподарських угідь - сіножатих, однак вказані землі були надані в оренду не для сінокосіння, як того вимагає закон, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулась зміна цільового виду використання землі, фактично спірними наказами та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства. Разом з тим, у передбаченому чинним законодавством порядку зміна виду цільового призначення землі з сінокосіння на ведення фермерського господарства не відбулась.

Оскільки цільове призначення спірних земельних ділянок не змінювалося, то вони відносяться до сіножатей, отже, повинні використовуватись саме для сінокосіння.

Разом з тим, судом установлено, що відповідач змінив цільове призначення землі та використовує її для товарного сільськогосподарського виробництва.

Встановивши, що під час видачі оспорюваних наказів Головного управління Держземагенства у Черкаській області було порушено вимоги Земельного кодексу України та Законів України "Про землеустрій ", "Про фермерське господарство", Верховний Суд зазначив, що суди дійшли правильного висновку про визнання недійсними договорів оренди, укладених на підставі цих наказів, з чим погодився і Верховний Суд у справі № 708/933/17.

Так само і у постанові від 24.02.2020 у справі № 701/473/17 за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, фізичної особи, Селянського (фермерського) господарства "Пащенка" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договору оренди та суборенди, повернення земельної ділянки Верховний Суд зазначив, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни. Встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), систематично використовувалась для сінокосіння, однак надана фізичній особі в оренду для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Черкаській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди землі на підставі ст. 21 Земельного кодексу України.

Також у постанові від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц за позовом Уманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, фізичної особи про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди та скасування державної реєстрації Верховний Суд зазначив, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком. Встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувалась для сінокосіння, однак надана фізичній особі в оренду для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Черкаській областіпро затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 17,0323 га в оренду фізичній особі та визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі на підставі ст. 21 ЗК України.

Таким чином, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами дійшов висновку про те, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, що є підставою для визнання скасування наказу та договорів.

Разом з тим, колегія суддів у даній справі не погоджується з таким висновком.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі № 925/929/19, при її винесенні суд керувався, зокрема, висновками Верховного Суду у справі № 806/5308/15, у якій викладено правову позицію, з якою погодилась колегія суддів Верховного Суду у справі № 916/1998/19 у постанові від
14.07.2020, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов'язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Колегія суддів Верховного Суду підтримує вказаний висновок та вважає, що зміна виду використання земель без зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути підставою для визнання незаконним оскаржуваного рішення Нагірнянської сільської ради та відповідного договору оренди земельної ділянки у справі № 925/929/19.

Подібного висновку про те, що зміна виду використання земельної ділянки не є зміною її цільового призначення дійшов і Верховний Суд у постанові від
20.06.2018 у справі № 915/47/17 зазначавши, що враховуючи частину 5 статті 20 Земельного кодексу України, зміна об'єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, що була надана саме під будівництво в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку має місце лише зміна порядку використання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Без відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених вище постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що належить до процесуальних повноважень лише Великої Палати Верховного Суду, правильно сформувати правову позицію у цій справі є неможливим.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи № 925/929/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування ст.ст. 31, 33, 34, 35, 36, 37 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від
03.06.2020 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, від
26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, стосовно того, що зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, і така зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою. На думку колегії суддів, зміна виду використання земель без зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.

Частиною 3 ст. 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в Частиною 3 ст. 303 ГПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у Частиною 3 ст. 303 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, ч.3 ст. 302, ст. 303, ГПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Справу № 925/929/19 разом з касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Мачульський Г. М Случ О. В.