Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №1340/3652/18

УХВАЛА

18 березня 2019 року

Київ

справа №1340/3652/18

адміністративне провадження №К/9901/6296/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі № 1340/3652/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хандлопекс" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 16.05.2018 № в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59581,99 грн. та від 16.05.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 4165,27 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позов задоволено.

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі № 1340/3652/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі 1340/3652/18 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від
16.05.2018 № в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59581,99 грн. та від 16.05.2018 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 4165,27 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з наступного.

Донарахування податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій відповідачем на підставі абзацу д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є протиправним, оскільки відповідачем не доведено прощення ТзОВ "Хандлопекс" заборгованості фізичним особам, по цій заборгованості сплив термін позовної давності. Відповідно донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 33 362,06 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 25021,55 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 0189621308 є неправомірним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 0189631308 на збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 4418,27 грн.

Згідно висновків Головного управління ДФС у Львівській області на підставі акту перевірки встановлено, що ТОВ "Хандлопекс" не оподаткувало військовим збором суми заборгованості платників податку за якою минув термін позовної давності, а саме: станом на 30.09.2017 року у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 на підприємстві рахується безнадійна дебіторська заборгованість (більше трьох років) по фізичних особах: в сумі 4100.00 грн. в сумі 9930,0 грн. в сумі 124916,00 грн., в сумі 16237,0 грн., підприємством не вжито жодних заходів щодо погашення вище зазначених сум боргу по вказаних фізичних особах.

Наявність дебіторської заборгованості за придбані товари фізичними особами, підтверджує відсутність рішення ТОВ "Хандлопекс" про прощення заборгованості. В підтвердження наявності заборгованості фізичних осіб перед ТОВ "Хандлопекс" надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за 30.09.2017 року, 01.10.2017 року та 10.10.2018 року. Відповідач не надав підтверджень факту прощення ТОВ "Хандлопекс" заборгованості фізичним особам-покупцям.

А відтак, суди дійшли висновку про безпідставність донарахування військового збору та застосування штрафних санкцій відповідачем на підставі підпункту 1.5 підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України оскільки відповідачем не доведено прощення ТОВ "Хандлопекс" заборгованості фізичним особам. Відповідно донарахування податкового зобов'язання з військового збору в сумі 2327,75 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 745,81 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 0189631308 є неправомірним.

Крім того, згідно з актом перевірки від 27.04.2018 року № 1051/13-01-14-12/37800770 Головним управління ДФС у Львівській області встановлено, що ТОВ "Хандлопекс" за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 року відповідно до авансових звітів надавало працівникам кошти для заправки пальним автомобіля. Відповідно до чеків касового апарату з автозаправних станцій встановлено факти заправки автомобіля пальним у неробочі дні (субота, неділя), при тому, що згідно табелів обліку робочого часу працівники не працювали у вихідні дні. Маршрутні листи на використання автотранспорту у зазначені в касовому чеку вихідні дні відсутні. Сума податку на доходи фізичних осіб не утриманого та не перерахованого до бюджету у 2015 році становить 1403,25 грн., у 2016 році становить 613,83 грн., у 2017 році становить 602,69 гривень.

Перевіркою ТОВ "Хандлопекс" донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2619,77 грн., військовий збір в сумі 202,40 грн.

Позивач не оскаржував донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 2619,77 грн. та військового збору в сумі 202,40 грн., також погоджується із застосуванням 25% штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України за ці порушення (654,94 грн. по податку на доходи фізичних осіб та 50,60 грн. по військовому збору) проте не погоджувався з розміром штрафних санкцій, застосованого відповідачем підвищеного розміру штрафних санкцій (50% та 75%) на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.

Контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію вперше у розмірі 25%, в подальшому у розмірі 50% та 75% суми податку, що була неутримана та не перерахована до бюджету.

В даному випадку факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, не надано доказів винесення податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов'язання двічі тричі протягом попередніх 1095 днів, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку з доходів фізичних осіб та по військовому збору в розмірах 50% та 75%, тому в цій частині податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду від 11.09.2018 року в справі №805/3649/17-а.

Доводи відповідача з приводу того, що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 50% та 75% через щомісячну несплату податку з доходів фізичних осіб впродовж 1095 днів, не приймаються, оскільки протягом спірного періоду позивач вчиняв одне і те саме продовжуване порушення щодо невиплати (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб у визначений законодавством термін, а для встановлення факту повторності порушення податкового законодавства необхідною умовою є вчинення аналогічного порушення протягом 1095 днів та притягнення платника податків за це до фінансової відповідальності.

Щодо посилання контролюючого органу на практику Верховного Суду від 31.07.2018 К/9901/46393/18, то колегія суду звертає увагу на те, що даній постанові (від
31.07.2018 К/9901/46393/18) Верховний Суд прийшов до висновку, що від застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу. В рішеннях, які оскаржує відповідач, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було. А відтак, дана позиція Верховного Суду на яку посилається відповідач містить правові висновки, які стосуються відповідальності за повторність вчинення правопорушення протягом 1095 днів.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі № 1340/3652/18.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ. А. Васильєва підписС. С. Пасічник підписВ. П. Юрченко