УХВАЛА

29 січня 2019 року

Київ

справа №1840/3518/18

адміністративне провадження №К/9901/3079/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення заробітної плати,

УСТАНОВИЛ:

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати накази начальника Сумського прикордонного загону від 9 червня 2018 року №652 та начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11 червня 2018 року №136-ОС, якими ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі пункту "е" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність);

поновити ОСОБА_1 на службі у Державній прикордонній службі України на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія 1 відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури ("Суми-1");

стягнути з відповідача 30000 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 червня 2018 року.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, позов залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем місячного строку звернення до суду.

При цьому, судами встановлено, що позивач оскаржує накази з якими, як він сам зазначає в позовній заяві, ознайомився 11 червня 2018 року, у той час, як до суду з позовом звернувся 17 вересня 2018 року, тобто більше ніж через три місяці.

Вважаючи вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.

Так, згідно з частинами 1 , 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частинами 1 , 2 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, особи вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби протягом місячного строку, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прийняття відповідного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Сумського прикордонного загону від 9 червня 2018 року №652-аг "Про результати проведення службового розслідування", яким йому оголошено дисциплінарне стягнення "звільнення з військової служби за службовою невідповідністю" та наказ від 11 червня 2018 року №136-ос, яким з ним припинено контракт та звільнено з військової служби.

Вказані накази 13 червня 2018 року доведені до відома позивача, про що свідчить його особистий підпис та вручено витяг з наказу від 11 червня 2018 року №136-ос.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, позивач в судах першої та апеляційної інстанції зазначав, що строк звернення до суду з позовною заявою пропущено з поважних причин, оскільки після його звільнення він важко хворів та знаходився на амбулаторному лікуванні з 29 червня по 3 вересня 2018 року (підтверджується випискою з амбулаторної картки позивача).

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказана виписка жодним чином не підтверджує наявність хвороби у позивача, яка позбавляла його можливості своєчасно звернутися до суду, окрім того, періоди між зверненнями до лікарів складали від 20 днів та навіть місяць. Крім того, у вказаний період позивач не перебував на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій безпідставно не взяті до уваги докази позивача про перебування на амбулаторному лікуванні та неналежно їх оцінили.

Суд критично ставиться до таких доводів скаржника з огляду на таке.

Перебування особи на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для своєчасного звернення до суду із даним позовом. Крім того, як вбачається з оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції, інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_2

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Щодо неналежної оцінки доказів, про що позивач вказує в касаційній скарзі, то частиною 2 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 242 КАС України суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій вірно застосували норми процесуального права, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець