Історія справи

Постанова ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №9901/821/18
Постанова ВП ВС від 25.06.2019 року у справі №9901/821/18
Ухвала КАС ВП від 25.10.2018 року у справі №9901/821/18

УХВАЛА

17 січня 2019 року

м. Київ

справа №9901/821/18

адміністративне провадження №П/9901/821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Стародуба О.П., суддів - Гімона М.М., Анцупової Т.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

за участю позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про скасування Указу та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

17.10.2018р. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовною заявою, в якій просила:

-визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 15.08.2017р. №218/2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим";

-зобов'язати Президента України поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2018р. поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду; відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (без повідомлення (виклику) сторін) на 17.01.2019р. зв'язку з відсутністю клопотань про інше.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2018р. задоволено клопотання представника Президента України - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до розгляду на 17.01.2019р. в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому, крім заперечень на позовну заяву, просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Посилався на те, що суд дійшов передчасного висновку про визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та помилово відкрив провадження у справі.

Зокрема, посилався на те, що оскаржуваний Указ видано 15.08.2017р., а офіційно оприлюднено на веб-сайті Президента України 17.08.2017р., а тому саме з цієї дати позивач повинна була дізнатись про її звільнення.

Крім того, 01.09.2017р. позивач звернулась до Представництва Президента України в АР Крим із листом щодо проведення з нею остаточного розрахунку, видачу довідки з місця роботи та трудової книжки, зі змісту якого вбачається, що про своє звільнення позивач дізналась саме 17.08.2017р.

Посилався на те, що враховуючи дату, коли позивач дізналась про своє звільнення - 17.08.2017р., перебіг строку давності мав початись 18.08.2017р., або з дати звернення позивача до представництва Президента України в АРК - 01.09.2017р.

На думку представника відповідача фактичні обставини справи спростовують твердження позивача про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечувала проти вказаного клопотання, просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Робота на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим є проходженням публічної служби, а тому враховуючи положення наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України строком звернення до адміністративного суду з даним позовом є один місяць.

За загальним правилом статті 122 КАС України перебіг процесуального строку починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач посилається на те, що строк звернення до суду пропущено нею з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась 01.11.2017р. - дати отримання трудової книжки, та в межах місячного строку відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України звернулась до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про визначення підсудності справи за її позовною заявою, який постановою від 18.09.2018р. роз'яснив їй право на звернення до адміністративного суду. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено нею з поважних причин.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі суд дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, однак до таких висновків суд дійшов передчасно.

Так, відповідно до матеріалів справи, оскаржуваний Указ Президента України "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим" видано 15.08.2017р., та оприлюднено на офіційному веб-сайті Президента України 17.08.2017р., а тому про своє звільнення позивач була обізнана саме з цієї дати.

Водночас до суду з позовною заявою позивач звернулась 17.10.2018 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Про те, що позивач знала про звільнення її з посади, а отже, як вона вважає, і про порушення своїх прав, раніше 01.11.2017р. - дати отримання трудової книжки, свідчить дата листа, з яким позивач звернулась до Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Бабіна Б.В., в якому просила провести з нею кінцевий розрахунок та виплатити середній заробіток за час затримки при звільненні з 15 по 29 серпня 2017р., надіслати на її адресу трудову книжку та надати довідку з місця роботи, а саме - 01.09.2017р.

Щодо посилань позивача на те, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з моменту отримання нею документів, пов'язаних з її звільненням, зокрема трудової книжки, то вони на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки предметом оскарження у даній справі є Указ Президента України про звільнення позивача з займаної посади, для оскарження якого отримання таких документів не є обов'язковим.

Крім того, позивач не заперечує, що про оскаржуваний Указ їй було відомо з
17.08.2017р., а за загальними правилами статті 122 КАС України початок перебігу строку звернення до суду з позовом починається з часу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав.

Посилання позивача в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду на те, що відповідно до статті 233 КЗпП України його початок слід рахувати з часу отримання нею 01.11.2017р. трудової книжки є безпідставним, оскільки це правило діє для розгляду трудового спору між працівником та його роботодавцем, в той час як у даній справі предметом судового контролю є правомірність індивідуального акту Президента України, який, хоча і пов'язаний з припиненням публічної служби, проте є лише підставою для звільнення працівника його роботодавцем. Відповідач у даній справі у спірних правовідносинах не вчиняє дій, з якими стаття 233 КЗпП України пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, а позивач не перебуває із ним у безпосередніх трудових відносинах, отже вказана норма застосуванню не підлягає.

Більш того, дана справа розглядається Верховним Судом як судом першої інстанції на підставі приписів статті 266 КАС України, яка містить положення про особливості розгляду таких спорів, отже у межах цієї справи строк звернення до суду має застосовуватись виключно на приписах частини 5 статті 122 КАС України.

Трудові відносини та публічна служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, норми трудового законодавства можуть бути застосовані до відносин пов'язаних зі звільненням з публічної служби тільки субсидіарно, у випадку відсутності спеціального законодавства.

Посилання позивача в цій частині на практику Верховного Суду також є безпідставним, оскільки в даному випадку предметом оскарження є не безпосередньо наказ роботодавця - Представництво Президента України в АР Крим, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, а Указ Президента про її звільнення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що крім звернення до суду
30.11.2017р. в порядку цивільного судочинства, позивач також звернулась з аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства до Окружного адміністративного суду м. Києва, який ухвалою від 08.12.2017р. повернув їй позовну заяву у зв'язку з її непідсудністю Окружному адміністративному суду м.

Києва та роз'яснив, що позивачу необхідно звертатись з даним позовом до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що найпізніше позивач повинна була дізнатись про належну підсудність її справи в частині вимог до Президента України саме зі змісту ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2017р.

Така ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем не була оскаржена і вступила в законну силу.

Водночас до суду з вказаним позовом позивач звернулась лише 17.10.2018р., тобто після спливу значного періоду часу після роз'яснення їй порядку звернення до суду щодо оскарження Указу Президента України, а тому посилання позивача в обгрунтування поважності причин пропуску на те, що лише 18.09.2018р. набрала чинності ухвала Печерського районного суду м. Києва, якою їй було також роз'яснено зазначений порядок, не можна визнати обгрунтованим.

Під час вирішення судом питання відкриття провадження у справі та поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, інформація щодо наявності ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2017р. у суду була відсутня, у зв'язку з чим суд дійшов передчасних висновків щодо наявності підстав для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку.

Відповідно до частини 4 статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 266 КАС України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про скасування Указу та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Судді:

О.П.Стародуб

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук